1.2 Види запасів

Запаси становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції, тому у виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови та ведення обліку запасів є їх групування та класифікація.

Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначність підходу до виділення ознак, покладених в основу класифікації запасів. Переважна більшість учених в основу класифікації запасів покладають їх призначення та функціональну роль у виробничому процесі підприємства, а також технічні властивості матеріалів.

Основним призначенням підприємств є виробництво готових виробів, здатних конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту. Широкий асортимент продукції, яку виготовляють на цих підприємствах передбачає наявність та використання значної кількості запасів. Це потребує чіткої організації обліку відповідно до особливостей класифікації запасів підприємств (табл.1.1):

Таблиця 1.1

Класифікація запасів та їх характеристика

Зазначена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, до яких належать:

1) забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

2) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

3) забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

4) достовірна оцінка запасів;

5) розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

6) відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

З метою бухгалтерського обліку (ПС (Б) О) виділяють: [11]

1) Виробничі запаси:

сировина і основні матеріали, що створюють матеріальну основу будь-якого продукту; допоміжні матеріали - предмети, які використовуються для здійснення впливу на сировину і основні матеріали, для надання продукції специфічних властивостей, а також для обслуговування засобів праці, догляду за ними і полегшення процесу виробництва;

напівфабрикати і комплектуючі вироби - придбані матеріали, які піддаються попередній обробці і необхідні для процесу виробництва разом з основними матеріалами;

відходи виробництва, які підлягають поверненню - залишки сировини і матеріалів, які утворюються в процесі виробництва;

паливо - технологічне і для господарських потреб;

запасні частини - предмети для заміни і ремонту зношення деталей, обладнання.

2) Малоцінні та швидкозношувальні предмети - предмети, строк служби яких не більше року або одного операційного циклу, якщо він більше одного року;

3) Незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

4) Готова продукція, що вироблена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, або іншим нормативно-правовим актом;

5) Товари у вигляді оборотних матеріальних запасів, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Спочатку запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого запаси стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює і запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Розглянемо більш детально виробничі запаси. Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємстві, що вже вступила в сферу виробництва, але це не використовується безпосередньо у виробничому процесі. Тобто, це предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але ще не використовувалися і не піддавалися переробці.

Детальна класифікація виробничих запасів зображена на рис.1.3.

Кожне підприємство має специфічні особливості розподілу матеріалів на основні та допоміжні. Вчені зазначають, що цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

На основі досліджень діючої практики обліку матеріалів запропоновано класифікувати їх відповідно до ролі та частки у виробничому процесі підприємств на допоміжні матеріали виробничого і невиробничого призначення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3 Класифікація виробничих запасів

До групи допоміжних матеріалів виробничого призначення слід відносити матеріали, які входять до складу готової продукції, надаючи їй додаткового вигляду, властивостей, функцій, що значно прискорить отримання інформації про їх наявність і склад з метою контролю за ефективністю використання.

До допоміжних матеріалів невиробничого призначення належатимуть інші матеріали, які не знайшли відображення у попередній групі (змащувальні, електролампочки, фарба, цвяхи, бланки документів, мастила тощо).

Така аналітичність сприятиме внутрішньогосподарському контролю за ефективністю використання матеріалів, що дасть змогу вчасно виявляти невикористані резерви зменшення собівартості продукції.

У процесі виготовлення продукції виникають виробничі відходи. Отримані зворотні відходи обліковують у складі основних чи допоміжних матеріалів.

Проте для чіткої організації внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання виробничих відходів з метою управління їх рухом необхідно мати певні інформаційні дані (базу).

Оскільки основним джерелом такої інформаційної бази є дані бухгалтерського обліку, вважаємо за доцільне виокремлення групи зворотних відходів за їх видами відповідно до споживчих якостей та можливості подальшого використання та своєчасного використання. Це забезпечить накопичення інформації про рух виробничих відходів з метою внутрішньогосподарського контролю за ефективністю їх використання та своєчасного прийняття необхідних управлінських рішень.

Подана класифікація виробничих запасів містить паливо, яке використовують підприємства для технологічних потреб, експлуатації транспортних запасів, а також для виробництва енергії чи опалення приміщень. У виробничому процесі підприємства використовують значну кількість енергії, яка надходить зі сторони і оплачується згідно зі встановленими тарифами. Енергію витрачають як на технологічні потреби, так і для господарських та енергетичних потреб підприємства.

Для пакування, перевезення та зберігання виготовленої продукції використовують тару і тарні матеріали. При цьому залежно від можливості її використання виділяють тару одно - та багаторазового призначення.

Наступну групу виробничих запасів становлять запасні частини, які призначені для поточного ремонту основних засобів і тим самим підтримують їх у робочому стані. До їх складу відносять деталі машин, різаків, обладнання, транспортних засобів, які призначені для виконання ремонтів, зміни зношених деталей тощо.

Будівельні матеріали використовують на капітальних роботах, повязаних з будівництвом обєктів, що зводяться господарським або підрядним способом. До їх складу належать будівельні матеріали, конструкції та деталі, обладнання, що підлягає встановленню на таких обєктах, та інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва. Матеріали, які не знайшли відображення у попередніх класифікаційних групах, мають відображуватися у складі інших матеріалів. [12]

Виробничі запаси розраховуються в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. [10]

Виробничі запаси входять до числа тих факторів, що гарантують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу і виступають як "страховка" виробництва.

Розмір виробничого запасу залежить від:

– величини потреби в різних видах сировини і матеріалів у виробництві;

– періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

– періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;

– сезонності постачання матеріалів;

– співвідношення транзитної і складської форм постачання;

– розміру транзитних постачань.

На одному підприємстві існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий, технологічний, поточний (складський), резервний (страховий).

Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговим постачанням.

Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від пори року.

Підготовчий запас необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо).

Технологічний запас - час на підготовчі операції із виробничими запасами до можливого їх використання в технологічному процесі.

Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів постачань. Він потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів.

Знаходження матеріалів у дорозі - це транспортний запас - визначається як різниця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів.