Формування і контроль запасів на промисловому підприємстві

дипломная работа

1.4 Облік виробничих запасів

Важливе значення для правильного обліку має порядок оцінки запасів. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: [5]

1. суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

2. суми ввізного мита;

3. суми непрямих податків у звязку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4. транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

5. інші витрати, які безпосередньо повязані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Формування первісної вартості запасів за шляхами надходження подано в табл.1.2: [14]

Таблиця 1.2

Первісна вартість запасів

Шляхи надходження запасів

Формування первісної вартості запасів

Придбання

Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання

Виготовлення власними силами

Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) 16 "Витрати" і відповідає калькуляції, затвердженій на підприємстві

Внесення до статутного капіталу

Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість

Одержання безоплатно

Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість

Придбання у результаті обміну

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного

періоду. Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на неподібні запаси, визнається справедлива вартість придбаних запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

1) понаднормові втрати і нестачі запасів;

2) проценти за користування позиками;

3) витрати на збут;

4) загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не повязані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно з П (С) БО 9 "Запаси" на підприємстві можна використовувати один із пяти методів оцінки запасів при їх вибутті або декілька одночасно. Але при цьому слід уточнити, що для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із нижче наведених методів.

Оцінка запасів проводиться за одним з таких методів:

Собівартістю перших за часом надходжень запасів (FIFO або ФІФО) - передбачає, що запаси списуються за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції цін такий метод призводить до заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їх залишку в балансі а отже, завищення фінансового результату від основної діяльності підприємства;

Собівартістю останніх за часом надходжень запасів (LIFO або ЛІФО) - методом ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття) оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Середньозваженою собівартістю - визначається по кожному виду (групі) запасів як частка від ділення загальної вартості виду (групи) запасів на їх кількість. Зазначені кількість і вартість складаються, відповідно, до собівартості та кількості по залишку на початок місяця і по запасах, що надійшли протягом місяця. Отже, при різних цінах на один і той же вид запасів обчислюється їх середня ціна, за якою згодом оцінюється списання запасів у виробництво;

Нормативних витрат - полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних, норм витрат і цін вони повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;

Ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів - застосовується для запасів, то використовуються при виконанні спеціальних замовлень і проектів, а також тих, що не замінюють одне одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей метод використовується при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні матеріалів, шо дорого коштують (коштовних каменів, дорогоцінних металів тощо);

Ціни продажу - заснований на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру визначених товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику.

Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено обліковувати різними методами, але належить аргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання. Слід мати на увазі, що у разі зміни специфіки господарської діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки їх запасів при списанні.

При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).

Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.

Всі первинні облікові документи з руху оборотних матеріальних запасів на складах підрозділів підприємства передаються до бухгалтерії у встановлені строки. Бухгалтерія приймає і перевіряє з точки зору правильності оформлення і законності здійснених операцій. [11]

Після перевірки первинні документи таксуються (якщо таксування раніше не було проведене), тобто визначається сума операцій шляхом множення кількості на ціну.

Управлінський підрозділ підприємства, спільно з бухгалтерією зобовязаний:

1) перевіряти документи, які надійшли від підрозділів підприємства - звіти, документацію;

2) здійснювати звірку звітів підрозділів підприємства з даними складського обліку підприємства, а також з даними бухгалтерії;

3) визначати спільно з іншими службам (відділами) підприємства відхилення фактичного витрачання матеріалів від встановлених норм;

4) регулярно контролювати правильність ведення обліку оборотних матеріальних запасів на складах, в цехах та інших підрозділах.

При будь-якій організації процесу придбання виробничих ресурсів необхідно постійно знати точну кількість матеріалів і напівфабрикатів на будь-який момент часу і уважно слідкувати за процесом їх заготівлі це досягається створенням розгалудженої системи аналітичного обліку. Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями їх зберігання, субрахунками бухгалтерського обліку. Рахунки аналітичного обліку використовуються для контролю за зберіганням і рухом оборотних матеріальних запасів, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для підведення підсумків інвентаризації.

Існує декілька варіантів обліку матеріальних запасів (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Варіанти обліку матеріальних запасів

Варіант

Зміст варіанту

Сортовий

На підставі первинних документів на кожен вид матеріалів відкривається картка аналітичного обліку, де їх обліковують в натуральному і грошовому вираженні

Партіонний

Первинні документи групуються за номенклатурними номерами, і в кінці звітного періоду кінцеві дані по кожному з номерів заносяться до оборотних відомостей

Сальдовий

(оперативно-бухгалтерський)

Цей метод базується на використанні регістрів аналітичного обліку - карток складського обліку. Щоденно (щотижня, раз на десять днів) працівником бухгалтерії перевіряється правильність записів надходження і витрачання матеріалів на складі і підтверджується залишок по картці складського обліку особистим підписом бухгалтера, а кожного першого числа місяця залишок по кожному номенклатурному номеру переноситься до відомості обліку залишків матеріалів на складі. На підставі даних відомостей виводяться підсумки по складу

По закінченні звітного періоду за цими варіантами обліку матеріальних ресурсів складаються оборотні відомості аналітичного обліку в натуральному і грошовому вираженні по кожному складу і для кожного рахунку.

У процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися такими нормативними документами:

– накладні;

– товарно-транспортні накладні;

– прибуткові ордери;

– акти про приймання матеріалів.

Документування операцій з обліку запасів ведеться згідно з Положенням "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Це Положення встановлює порядок оформлення, прийняття, відображення і зберігання у бухгалтерському обліку первинних документів, облікових реєстрів та звітності. Первинні документи складаються на бланках типових первинних форм затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм затвердженими міністерствами та відомствами України. [15]

Для документування господарських операцій з руху запасів використовують типові форми первинної облікової документації, затверджені наказами Держкомстату України від 21.06.1996 року № 193 та від 22.05.1996 року № 145 (табл.1.4).

Таблиця 1.4

Типові форми первинних документів з обліку виробничих запасів та малоцінних і швидкозношуваних предметів

Номер форми

Назва

М-1

Журнал обліку вантажів, що надійшли

М-2

Довіреність

М-2а

Акт списання бланків довіреностей

М-3

Журнал реєстрацій довіреностей

М-4

Прибутковий ордер

М-7

Акт про приймання матеріалів

М-8, М-9, М-28, М-28а

Лімітно-забірна картка

М-10

Акт вимога на зміну (додатковий відпуск) матеріалів

М-11

Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів

М-12

Картка складського обліку матеріалів

М-13

Реєстр приймання-здачі документів

М-14

Відомість обліку залишків матеріалів на складі

М-15

Акт про приймання устаткування

М-15а

Акт приймання-передачі устаткування до монтажу

М-16

Матеріальний ярлик

М-17

Акт про виявленні дефекти устаткування

М-18

Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу

М-19

Матеріальний звіт

М-21

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей

М-23

Акт про витрату давальницьких матеріалів

М-26

Картка обліку устаткування для встановлення

МШ-1

Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)

МШ-2

Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів

МШ-3

Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)

МШ-4

Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів

МШ-5

Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні

МШ-6

Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів

МШ-7

Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв

МШ-8

Акт списання малоцінних та швидкозношуваних предметів

До основних первинних документів, якими оформляють операції відпуску виробничих запасів, належать:

– лімітно-забірна картка (М-8, 8-а, 9, 9-а), призначена для оформлення видачі матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів у межах затвердженого ліміту;

– вимога (М-10, М-10а, М-11) заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб;

– накладна на відпуск матеріалів на сторону (М14, М-15 а) застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям, обєднанням чи стороннім організаціям.

Делись добром ;)