Ціноутворення на ВАТ "Тера" в економічно-господарському та правовому контексті

дипломная работа

1.2 Сутність ціни й ціноутворення в ринковій економіці

Ціна як економічна категорія має кілька визначень:

- грошове вираження вартості товару;

- показник непрямого виміру величини витраченого на виробництво товару суспільно необхідного робочого часу

- кількісне співвідношення попиту та пропозиції;

- кількість грошей, за яке продавець згодний продати, а покупець купити одиницю товару.

Однак ціни являють собою суспільну, соціальну категорію. Вони регулюють як окремі покупки- продажу товарів споживачам, так і економічні процеси в цілому: виробництво, розподіл, обмін або споживання благ, надання послуг. У цій якості ціни виступають як єдиний цілісний механізм.

В основі формування ціни лежить додавання витрат виробництва (собівартість) того або іншого товару (робіт, послуг) і мінімально припустимого прибутку, що видно з формули (1.1):

Ц=СП+П, (1.1)

де Ц - ціна продукції, робіт, послуг;

СП - собівартість виробництва;

П - прибуток.

Під таким визначенням може розумітися лише мінімально припустима ціна, передбачувана на підприємстві. Але встановлюються ціни на ринку залежно від попиту та пропозиції товарів. У ціновому механізмі варто розрізняти дві взаємодіючі частини: самі ціни, їхні види, структура, величина й динаміка зміни; та ціноутворення як спосіб, правила встановлення нових цін і зміни діючих. [2]

Ціна виступає також і як юридична категорія - умова договору, база для формування податку на додану вартість і акцизів, крапка відліку для застосування надбавок і торговельних націнок. Загальне законодавство про ціноутворення регулюється Указами Президента й постановами уряду.

Перед всіма підприємствами в якості однієї з основних проблем постає визначення ціни на свої товари й послуги. В умовах ринку ціноутворення являє собою досить складний процес, тому що при товарному виробництві економічні відносини проявляються не в самому процесі виробництва, а через ринок. Ціна на ринку може бути набагато вище сформованої на підприємстві, може бути й нижче. Вона відбиває всю сукупність економічних відносин і вартісних категорій і активно стимулює весь процес відтворення. Цим процесом потрібно управляти. Для цього розглянемо функції, виконувані цінами:

- функція стимулює продавця товару збільшує (зменшує) його пропозицію під впливом підвищення (зниження) ціни цього товару, а покупців здобувати товар у більшому (меншому) обсязі під впливом підвищення (зниження) його ціни;

- вимірювальна - визначає, яке кількість грошей покупець повинен заплатити, а продавець одержати за проданий товар;

- співрозмірювальна - зіставляє цінності різних товарів. Це дає можливість розрізняти більш-менш дорогі товари;

- облікова - переводить показники кількості і якості товарів у матеріально-речовинному вираженні, обмірювані у фізичних одиницях, в адекватні показники, вимірювані в грошових одиницях. Дозволяє враховувати витрати на виробництво продукції;

- розподільча - полягає в можливості за рахунок перерозподілу попиту на той або інший продукт, повязаного з його ціною, впливати на пропозицію товару, усувати недостачі й надлишки, розширювати (скорочувати) виробництво;

- соціальна - визначає структуру, обсяги споживання благ, послуг, витрати, рівень життя, прожитковий мінімум, споживчий бюджет родини;

- зовнішньоекономічна - регулює торговельні угоди, зовнішні платежі, взаємні розрахунки між країнами. [1]

Крім того, залежно від ряду економічних ознак всі ціни класифікуються по видах і підвидах. Залежно від обслуговуючих галузей економіки ціни підрозділяються на:

- гуртові;

- закупівельні ціни;

- тарифи вантажного й пасажирського транспорту;

- роздрібні ціни;

- тарифи на платні послуги, надавані населенню;

- ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний обіг;

- надбавки, знижки, націнки в сфері обігу.

У свою чергу гуртові ціни підрозділяють на два підвиди: гуртові ціни підприємства й гуртові (відпускні) ціни промисловості.

Окремо виділяють ціни , використовувані в обліку й статистиці: індекси текучості цін, середні ціни, порівнянні й незмінні ціни. Дозволяють виявити й аналізувати тенденції в динаміку цін, змінити динаміку фізичних обсягів виробництва й реалізації товарів і послуг. Вони є агрегованими.

Важливою складовою цінового механізму є ціноутворення і його методологія. Методологія ціноутворення - це сукупність загальних правил, принципів, методів: розробки концепції ціноутворення; визначення й обґрунтування ціни; формування системи цін; керування ціноутворенням. Вона єдина для всіх рівнів установлення цін. Основні положення й правила формування цін не міняються залежно від того, ким вони і який строк їхньої дії.

Варто відрізняти методологію й методику ціноутворення. На основі методології розробляється його стратегія, а методики містять конкретні рекомендації й засоби для реалізації стратегії. Методики - елементи методології. Важливим елементом методології є принципи й мети ціноутворення. [10]

Принципи ціноутворення:

- науковість ціноутворення складається в необхідності пізнання й обліку в ціноутворенні законів розвитку ринкової економіки (закону вартості, попиту та пропозиції). Базується на аналізі конюнктури ринку;

- цільова спрямованість полягає в тому, що необхідно чітко визначити пріоритетні економічні й соціальні проблеми, у рішенні яких повинні використовуватися ціни;

- безперервності визначаються динамічністю процесу ціноутворення (для кожного етапу руху товарів установлюється своя ціна);

- єдність процесу ціноутворення й контролю за дотриманням цін полягає в тому, що державні органи зобовязані контролювати процес установлення ціни.

Цілі підприємства в процесі ціноутворення:

a) забезпечення виживання стає основною метою підприємства в тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників, панує гостра конкуренція або різко міняються потреби клієнтів. У цьому випадку варто встановлювати низькі ціни в надії на доброзичливу відповідну реакцію споживачів. Знижені ціни повинні покривати витрати;

б) максимізація поточного прибутку - для максимізації прибутку підприємства роблять оцінку попиту й витрат стосовно до ринкових рівнів цін і вибирають таку ціну, що забезпечує максимальне забезпечення поточного прибутку. Поточне фінансування прибутку для підприємства важливіше довгострокових;

в) завоювання лідерства по показниках частки ринку - підприємства йдуть на максимально можливе зниження цін (тому що вірять, що маючи саму більшу частку ринку, мінімізують витрати (ефект масштабу), високими довгострокові прибутки).

г) завоювання лідерства по показниках якості товару - звичайно це вимагає встановлення на товар високої ціни, щоб покрити витрати на досягнення високої якості й проведення НІОКР.

Сформулювавши мету виводу товару на ринок, підприємство розробляє стратегію ціноутворення. Для цього воно створює целую систему ціноутворення, що охоплює різні товари й вироби в рамках товарних із із урахуванням розходження у витратах по організації збуту в різних географічних регіонах, у рівнях попиту, розподілу покупок за часом і іншими факторами. Крім того, підприємство діє в умовах постійно змінного середовища: само виступає ініціатором зміни цін, відповідає за цінові ініціативи конкурентів. [21]

Делись добром ;)