3. Доходи і витрати підприємства як основа формування показників удосконалення організаційної та виробничої структур підприємства

Будь-який з розглянутих варіантів господарського заходу має цілу низку переваг і недоліків. Вартісні оцінки є єдиною основою, тобто формою показників, що дає можливість порівняти ці різнорідні величини, за якими перебувають безліч технічних, соціальних і економічних характеристик. Подібна оцінка може бути виконана тільки через два види показників: доходи і витрати.

Доходи характеризують вигоду, яку одержують підприємства від реалізації заходу. Витрати (видатки) відображають ту економічну ціну (витрати різного виду ресурсів), що підприємства повинні платити за реалізацію заходу. Різниця між доходами і витратами становить той чистий економічний результат - прибуток, який одержує підприємство.

Взаємозвязок між зазначеними величинами характеризує формула

Е = Р - З, (4)

У даному випадку як ефект може розглядатися величина чистого прибутку (Е=П), а як результат - обсяг валового доходу (Р=Д), тобтоП = Д - З (5)

Величина отримуваного підприємством доходу може бути виражена формулою: , (6)

де Qi - обсяг i-го виду продукції, що реалізується за одиницю часу (добу, місяць, рік); ця величина вимірюється натуральними одиницями: шт., кг, т, м, умовними одиницями та ін.;

Цi - ціна одиниці i_го реалізованого виду продукції (грн./шт.; грн./кг; грн./т тощо);

Ti - період часу, протягом якого реалізується i-й вид продукції (місяців, років).

Дана формула є ключем до розуміння механізму реалізації ефектів будь-якого заходу, що впроваджується. Зокрема, викликані ним зміни можуть впливати на доходи підприємства за такими трьома напрямками:

- через зміну обсягу реалізованої продукції за одиницю часу (зміна кількісних показників продуктивності);

- через зміну ціни одиниці продукції (зміна якісних характеристик продукції);

- через зміну періоду дії економічного процесу.

Слід підкреслити, що для обґрунтування рішень розрахунки ефективності повинні характеризувати не поточний стан параметрів економічної системи, а їх динаміку, тобто ступінь впливу змін, що спричиняються заходом. Схематично це може бути виражено формулою

, (7)

де показники з індексом 1 характеризують економічні параметри системи до проведення заходу, а з індексом 2 - після його реалізації.

За базовий варіант, з параметрами якого порівнюються змінені характеристики (у формулі вони позначені індексом 1), можуть братися й інші чинники: кращі вітчизняні або зарубіжні зразки, значення умовних нормативів, показники одного із проаналізованих альтернативних варіантів.

Витрати. Іншим компонентом, що визначає розмір економічного ефекту, є величина витрат, повязаних з реалізацією розглянутого заходу. У загальному вигляді повну величину зазначених витрат за період дії заходу можна виразити формулою:

Зпов= К + Сп, (8)

де К - капітальні вкладення, тобто витрати в основні фонди (будівлі, споруди, устаткування та ін.); основна особливість даного виду витрат полягає в тому, що вони вносяться один раз на кілька років (термін служби основних фондів); тому капітальні вкладення називають ще одноразовими витратами;

Сп - величина поточних (експлуатаційних) витрат; це витрати на сировину і матеріали, електроенергію, заробітну плату персоналу, оренду приміщень, різні види послуг, платежі та ін.; відмінною рисою поточних витрат є те, що вони вносяться («течуть») протягом поточного періоду часу (місяця, кварталу, року).

У тому випадку, якщо капітальні вкладення повязані з придбанням або модернізацією нової техніки, їх повна величина може бути умовно подана двома складовими:

К = Косн + Ксуп , (9)

де Косн - вартість придбання основного технологічного устаткування;

Ксуп - величина супутніх капітальних вкладень, тобто вартість транспортування (якщо вона не включена в ціну), монтажу, комунікацій, площ, де буде встановлене устаткування тощо.

У тому випадку, якщо капітальні вкладення вносяться не відразу, а частинами (наприклад, термін будівництва і введення в експлуатацію промислового обєкта розтягується на кілька років), сумарна величина капітальних вкладень повинна бути зведена до одного строку з урахуванням фактору часу.

Слід зазначити ще одну особливість капітальних вкладень. Їх сумарна величина практично не залежить від інтенсивності використання основних фондів, на які витрачені ці кошти. Вони існують, навіть якщо введений в експлуатацію обєкт взагалі не випускає продукцію. На відміну від загальної суми капітальних вкладень їх питома величина в розрахунку на одиницю продукції природно зменшується в міру збільшення обсягу продукції, що випускається. Адже чим більше на відповідному устаткуванні випускається продукції, тим менше капітальних вкладень припадає на її одиницю. Інакше поводять себе поточні (експлуатаційні) витрати. За невеликим винятком (адже основні фонди потрібно підтримувати навіть у непрацюючому стані), цей вид витрат вноситься («тече») лише в ході виробничого процесу.

Сумарна величина поточних витрат, як уже було зазначено раніше, повязана з обсягом виробництва, терміном реалізації господарського заходу, іншими внутрішньо- та зовнішньогосподарськими характеристиками. Залежно від умов, у яких проявляється вплив зазначених факторів, змінюється і характер розрахунку поточних витрат. У загальному вигляді це може бути виражено декількома ключовими схемами.

Поточні питомі витрати не змінюються. Розглянута ситуація передбачає найбільш простий випадок, коли питомі значення поточних витрат (у розрахунку на одиницю продукції та/чи одиницю часу) не змінюються протягом тривалого періоду. Залежно від ключового фактору, що впливає на сумарну величину витрат, можуть бути використані такі розрахункові формули.

Ключовий фактор - час виробничого процесу: Спот = Сt · Т, (10)

де Сt - питомі поточні витрати в розрахунку на одиницю часу (грн./година; грн./рік; грн./станко-година, грн./нормо-година та ін.);

Т - час реалізації заходу (година, рік, станко-година, нормо-година).

Ключовий фактор - обсяг виробничої продукції:

Спот= Сп · N, (11)

де Сп - питомі поточні витрати в розрахунку на одиницю обсягу виробленої (реалізованої) продукції, (грн./шт.; грн./кг; грн./т; грн./м; грн./м2; грн./м3; грн./л; грн./кВт · год; грн./т · км, грн./км, грн./грн. продукції та ін.);

N - обсяг продукції, виробленої за час реалізації заходу (шт., кг, т, м, м2, м3, л, кВт · година, км, т · км, грн. продукції та ін.).

Розглянутий вище методичний підхід має ще одне застосування (крім згаданих випадків, коли питомі витрати мають відносно стабільний характер). Він може використовуватися для укрупнених орієнтовних розрахунків, у яких коливаннями поточних витрат можна просто знехтувати.

Питомі поточні витрати змінюються. Розглянута ситуація передбачає зміну питомих значень експлуатаційних витрат протягом часу. Причинами подібних змін можуть бути:

- зміна умов роботи (наприклад, ускладнення умов видобутку корисних копалин);

- зміна цін на види вихідних ресурсів (зокрема, будматеріали, енергоносії, природні ресурси та ін.);

- зміна рівня заробітної плати;

- зміна технічних і економічних параметрів виробничих процесів.

При цьому варто враховувати дві протилежні тенденції впливу різних груп факторів на величину питомих витрат.

Позитивна тенденція зумовлена дією сприятливих факторів, що ведуть до зниження питомих витрат. Це може бути повязано з поступовим удосконаленням продукції, збільшенням обсягу випуску і дією ефектів зростання масштабу виробництва, що знижує собівартість одиниці продукції. Негативна тенденція зумовлена процесами, які ведуть до підвищення питомих витрат.

Це повязано з декількома причинами, серед яких:

- фізичне спрацювання техніки і погіршення її технічних параметрів, що веде до збільшення видаткових показників (зокрема, матеріаломісткості й енергоємності продукції), а також до погіршення якості продукції, що випускається, і неминучому зниженню її ціни;

- моральне старіння продукції, що випускається, і як наслідок - зниження цін на неї;

- насичення ринку даним видом продукції, що веде одразу до двох несприятливих наслідків: зниженню обсягу реалізації і падінню цін.

Доречно звернути увагу на одну важливу деталь. Зниження цін на реалізовану продукцію веде до зростання питомих витрат виробництва. Це пояснюється дуже просто: якщо загальна сума витрат залишається на існуючому рівні, а сума реалізованої продукції (у вартісному вираженні) знижується, то виробництво одиниці продукції обходиться все дорожче.