Шляхи раціонального формування і використання основного і оборотного капіталу в аграрних підприємствах

курсовая работа

1.3 Оборотні засоби аграрних підприємств, джерела їх формування і методика визначення ефективності використання оборотних засобів

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких повністю споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (платних послуг).

Планування обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Склад оборотного капіталу аграрних підприємств досить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки

В процесі сільськогосподарського виробництва, на думку Мацибора В. І., незамінну роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що значно впливає на формування собівартості продукції. Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, які призначені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійснення господарської діяльності до часу отримання коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції, За своїм економічним змістом категорія оборотного капіталу може бути визначена як сукупність оборотних фондів і фондів обігу. Отже оборотні запаси можна поділити за такими групами:[24]

Виробничі запаси - це предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання, в аграрних підприємствах вони бувають сільськогосподарського і промислового походження. До виробничих запасів сільськогосподарського походження відносять , насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки, дорослу птицю, кролів

Незавершене виробництво - це та частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готової продукції ще не одержано. Як бачимо, ці оборотні фонди знаходяться на стадії виробництва, їх величина залежить від масштабів виробництва і виробничого напрямку підприємства, рівня його спеціалізації на головній галузі.

Витрати майбутніх періодів - грошові витрати, що мають місце у певний період, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації тощо.

За Нестерчуком Ю.О., співвідношення оборотних фондів у вигляді окремих елементів і стадії функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їх виробничо технологічну структуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі. [30]

За сферою обігу оборотні засоби поділяються на такі групи:

· Готова продукція - це така продукція, що призначена для реалізації заготівельним і переробним підприємствам, для продажу на біржах, кооперативних крамницях, сільських ринках, для продажу і видачі в рахунок оплати праці працівникам аграрних підприємств, для громадського харчування тощо. Якщо продукція не відповідає вимогам для її реалізації, то вона відображається у складі незавершеного виробництва.

· Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - це кошти, які повинні надійти підприємству від інших субєктів ринку за продану їм продукцію, надані послуги і виконані роботи, як оплата за одержані векселі тощо.

Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотних засобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації. До стійких пасивів належать також фонди підприємства, які спеціально не призначені для формування оборотних засобів. До них належать: заборгованість із зарплати, відрахування на соціальне страхування, резерв на покриття майбутніх видатків і платежів, частина фондів економічного стимулювання, яка постійно використовується в роботі, і остання складова - засоби ремонтного фонду для формування залишків матеріалів на ремонт.

Савчук В.К. вважає, що для визначення ступеня ефективності використання матеріальних ресурсів є певна система техніко-економічних показників. Ці показники диференційовані залежно від особливостей виробництва на тих чи інших підприємствах і окремих видів предметів праці.[37]

На підприємствах, що переробляють сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або добування готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, на цукровому заводі - коефіцієнта виходу цукру з буряків. У багатьох галузях народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрати сировини на одиницю готової продукції.

Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напрямку підприємства і рівня розвитку головної галузі.

Забезпеченість підприємства оборотним капіталом визначається за такими показниками:

- фондооснащеність виробництва, що визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільськогосподарських угідь підприємства;

- ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що розраховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цих засобів

Для оцінки, на думку Манів З.О., ефективності використання оборотного капіталу, визначеним потреби в ньому і обґрунтуванню управління процесом прискорення оборогу застосовують низку економічних показників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу. Цей показник характеризує більше віддачу оборотних засобів, я ніж їх оборот. [14]

Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Матеріальні витрати являють собою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливо для врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних фондів - внутрішньогосподарський оборот, коли частина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляє до складу виробничих запасів.

Важливе значення має прискорення обороту оборотного капіталу, оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу.

Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієнтом завантаженості. В процесі аналітичної роботи аграрних підприємств широко використовують показник тривалості одного обороту оборотного капіталу.

Збільшення вкладів в оборотний капітал є доцільним тоді, коли це веде до зростання валової продукції випереджуючими темпами. Тому для оцінки аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначається показників фондовіддачі, діленням валової продукції в порівняльних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу.

Оборотні фонди в процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробничо споживаються і набувають форми матеріальних витрат, що включаються в собівартість продукції. Для того щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні фонди, визначають показники матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (обернена величина показника матеріаловіддачі).

Матеріаловіддача і фондовіддача оборотних фондів тісно повязані, оскільки виробничо спожитим оборотним фондам завжди передують відповідні авансовані вкладення в предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборотних фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних фондів, помножену на коефіцієнт їх обороту.

За Андрійчуком В.Г., матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожиті оборотні фонди. Цей показник, як і фондовіддачу оборотних фондів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладеним способом.[6]

Раціональне використання матеріальних ресурсів передбачає перш за все вирішення конкретних завдань щодо економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Розрізняють джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів:

- джерела економії показують за рахунок чого може бути досягнуто економії ресурсів;

- шляхи економії -- яким чином, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Ефективне використання матеріальних ресурсів, на думку Нестерчука Ю.О., визначається багатьма факторами. Конструктори, проектанти нових видів продукції шукають шляхи досягнення кращих параметрів якості, економії затрат матеріалів, застосовуючи найбільш прогресивні їх види. Серед усієї сукупності можливих заходів економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати, насамперед, виробничо-технічні та організаційно-економічні заходи.[30]

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня використання найважливіших видів матеріальних ресурсів повязані з комплексною і ефективною переробкою сировини та оптимальним використанням відходів, тобто вторинних ресурсів.

виробничий оборотний фонд аграрний

2 Розділ. Природно-економічна характеристика аграрного підприємства

Делись добром ;)