Аналіз впливу іноземного інвестування на ефективність діяльності ВАТ "Шосткінський міськмолкомбінат"

дипломная работа

1.1 Інвестиції як ефективний шлях залучення додаткового капіталу

Останнім часом, спостерігаючи за економічною діяльністю зарубіжних країн, можна сказати, що жодна з них не в змозі підвищити свій економічний потенціал, розвинути економіку регіонів без залучення зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій. Дана проблема є актуальною й для України та її регіонів. Адже сьогодні іноземний капітал є одним із найважливіших факторів, що допомагає залучити нові виробничі технології; відображає високий рівень культури виробництва; покращує якість життя громадян. Тому проблема, залучення іноземних інвестицій є важливим фактором для розбудови демократичної України, що допоможе їй прокласти доріжку до інтеграції в Європу [29].

Дослідження ефективності інвестицій ґрунтується на різноманітних теоріях, положення яких не у всіх випадках є прийнятними до застосування в умовах України [20].

Поняття інвестицій надто широке, щоб можна було дати йому одне-єдине семантичне визначення. У різних розділах економічної науки та областях практичної діяльності його зміст має свої особливості, що стає предметом численних дискусій між ученими-економістами [26].

Вивчення наукової літератури показує, що існує різне трактування поняття „інвестиції”. Це питання займає важливе місце у працях Л. Дж. Гітмана і М.Д. Джонка та У. Шарпа. Проблеми вивчення сутності іноземних інвестицій знаходяться в полі зору також таких вчених як: П.Ю. Біленький, А.А. Даниленко, Б. Райзберг та інших. Однак дане питання є й до нині актуальним та до кінця залишається не врегульованим [28].

До 1991 року у вітчизняній літературі поняття „інвестиції” підміняли поняттям „капітальні вкладення”, тобто ці категорії ототожнювалися. Під капітальними вкладеннями, зазвичай розуміли вкладення коштів у відтворення основних фондів. Але зустрічалися й такі думки, що це витрати тільки на розширення та відтворення основних фондів або, що це витрати не тільки грошових ресурсів а й праці та матеріально-технічних ресурсів [16].

Дослідженню цієї проблеми були присвячені такі фундаментальні праці, як «Основи інвестування» Л. Дж. Гітмана і М.Д. Джонка [31] та «Інвестиції» У. Шарпа [19].

Аналітики Лоренс Дж. Гітман та Майкл Д. Джонк стверджують, що інвестиція - це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і принести позитивну величину доходу [31].

У західній науковій літературі інвестиції розглядаються у єдності двох аспектів: перший - накопичення капітальних цінностей (ресурсів), і другий - вкладення цих ресурсів (використання) [40].

Класики кейнсіанства, зокрема Е. Хансен, говорячи про інвестиції розуміють, реальні інвестиції, іншими словами, купівлю нових капітальних благ: виробничі будівлі та споруди; виробниче устаткування; житлові будинки; товарно-матеріальні запаси у вигляді сировини, напівфабрикатів і готових продуктів [48]. Разом з тим інвестиції можуть здійснюватися в оборотні активи, і в різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, ноу-хау тощо). Тобто під інвестиціями вони розуміють капітальні вкладення, які являються більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як її аналог [9].

Проблеми вивчення сутності іноземних інвестицій знаходяться в полі зору багатьох вітчизняних вчених таких як: В. Бочаров, П. Рогожин, В. Шевчук. Вони розглядають інвестиції як сукупність витрат, що реалізуються в формі довгострокових вкладень капіталу в галузі національної економіки [50]. Безумовним кроком уперед слід вважати публікації в економічній літературі щодо введення до складу капітальних вкладень витрат на формування оборотних фондів. Такої позиції дотримувалися Б. Егізарян, Л. Брагінський та інші економісти [16].

В західній економіці набули поширення різні теорії ефективності інвестицій, які в деякій мірі доповнюють одна одну. У сучасній західній літературі під інвестиціями розуміють довгострокове вкладання капіталу в різні сфери і галузі економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього природного середовища як в середині країни, так і за кордоном з метою розвитку виробництва, соціальні сфери, підприємства, одержання прибутку [20]. Цієї думки дотримувалися А. Бланк, А. Пересада, Б. Губський [26].

Термін „інвестиції” походить від латинського слова „іnvest”, що означає „вкладати” [22]. У більш широкому тлумаченні інвестиції - це вкладення капіталу з метою наступного його збільшення.

У макроекономіці інвестиції - це частина сукупних витрат, що складається з витрат на нові засоби виробництва, інвестиції у житло та приріст товарних запасів [26].

Інвестиції - це те, що відкладається на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому [34].

На думку Дж.М. Кейнса, інвестиції - це частина доходу за певний період, яка не була використана для споживання, поточний приріст цінностей капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду [24].

Відомий вчений-економіст Б.А. Райсберг вважає, що кошти, які вкладаються в економіку, в економічні обєкти і проекти, призначені для забезпечення виробництва економічних ресурсів у майбутньому, називають інвестиціями. Він відзначає, що інвестиції являють собою довгострокові вкладення, які дають віддачу через рік або через кілька років. На думку Б.А. Райзберга інвестиції - це спосіб вкладення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу, або принести позитивний розмір доходу [40].

Економічна природа інвестицій полягає в опосередкуванні відносин, які виникають між учасниками інвестиційного процесу з приводу формування і використання інвестиційних ресурсів з метою відтворення й удосконалення виробництва. З правової точки зору інвестиції - майнові і речові права, які передаються одним власником іншому для організації і підтримки або удосконалення виробництва, у багатьох випадках для отримання прибутку, які регулюються державою і мають цивільно-правовий і фінансово-правовий характер [43].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» під терміном «інвестиції» слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, а інвестиційна діяльність визначається як сукупність практичних дій підприємця, спрямованих на реалізацію інвестицій [3]. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу щодо уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладення ресурсів з метою одержання прибутку в майбутньому [40].

Інтелектуальними цінностями Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно; майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технологічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих; права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності [3].

Професор В.Я. Горфінкель вважає, що інвестиції - довгострокові вкладення коштів як на внутрішні потреби держави, так і за її межами з метою створення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння передових технологій і техніки, збільшення виробництва і отримання прибутку [52].

Американський економіст Дж. Сакс пише «Інвестиції - це видатки на придбання обладнання, будинків і житла, які у майбутньому забезпечать підйом виробничої могутності всієї економіки. Якщо суспільство заощаджує частину свого поточного доходу, це означає, що частину доходу від виробництва може бути спрямовано не на споживання, а на інвестиції» [42].

Іншої позиції дотримуються вчені-економісти А.О. Задоя і Ю.Є. Петруня, вони стверджують, що інвестиції (капіталовкладення) - це витрати на купівлю машин, устаткування та інші засоби виробництва, будівництво і збільшення виробничих запасів[35].

С.Ф. Покропивний пише: «Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх), називається інвестором, а сам процес вкладання капіталу - інвестуванням (довгостроковим фінансуванням)» [17].

Інвестиції - всі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання прибутку (доходу) [16].

Майже усі автори по-різному тлумачать поняття «інвестиції», але сходяться в тому, що інвестиції по суті, передбачають, насамперед, одержання в майбутньому доходу (прибутку) на вкладений капітал (витрати ресурсів), на розширення і модернізацію виробництва, і саме ця мета спонукає інвесторів вкладати кошти на створення матеріальної бази у виробничу та інші сфери діяльності. Із цього випливає, що інвестиційний процес - це механізм, який зводить разом тих, хто пропонує тимчасово вільні кошти, з тими, хто має потребу в них [40].

В економічному аналізі розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції - загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів. Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді. Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави [22].

Інвестор, що безпосередньо вкладає в справу кошти, зацікавлений не лише отримати прибуток, а й досягти інших цілей, зокрема таких, як: прагнення до доходу, підвищення престижу, посилення економічної влади, збільшення частки у ринковому сегменті тощо. Всі цілі взаємоповязані. У процесі інвестування різні цілі можуть конкурувати, бути незалежними або доповнювати одна одну [21].

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів і покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності [3].

Хоча на думку Т.В. Дорошенко інвестори не можуть виступати в ролі кредитора. Оскільки, надання кредиту і здійснення інвестиційної діяльності - різні речі. Принципова різниця полягає в тому, що кредит надається обовязково для повернення повної суми позики з процентами. Кредитора не цікавить, на яку справу підуть його кошти, буде вона успішною чи ні. Його цікавить можливість позичальника повернути свій борг. Якщо позичальник не виконує своїх зобовязань, кредитор має повне право повернути суму кредиту з процентами шляхом продажу застави або через суд. Інвестор, у свою чергу, тільки сподівається на успішність проекту, що фінансується, і розраховує на отримання прибутку від свого вкладення. У інвестора завжди присутня частка невизначеності щодо розміру прибутку від інвестиції і отриманого взагалі. Якщо проект буде невдалим, інвестор не отримує ніяких інвестицій чи відшкодувань [16].

Субєктами інвестиційної діяльності відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також інші держави [3].

Інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку [22].

На нашу думку, інвестиціями слід вважати своєрідний фундамент, що є основою розвитку як національної економіки, так і окремих галузей, підприємств. У сучасних умовах, інвестиції є одним із головних засобів, що забезпечують вихід країни з економічної кризи, сприяють підвищенню якісних показників господарської діяльності. Від їх залучення залежить конкурентоспроможність фірм, вихід на світові ринки вітчизняних товаровиробників, добробут українського населення, досягнення науково-технічного прогресу, вирішення багатьох проблем соціального характеру.

Делись добром ;)