Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства (на прикладі ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (ЕДРПОУ 00191307))

курсовая работа

1.1 Сутність, склад та рух основних фондів підприємства

Здійснюючи господарську діяльність підприємство формує матеріально-технічну базу, що являє собою сукупність речових елементів засобів праці, необхідних йому для доведення товарів від виробників до споживачів і їх зберігання.

Засоби праці, як фактор виробництва та складова частина виробничих ресурсів підприємства, вливаючись в процес виробництва, стають частиною виробничих фондів підприємства в залежності від характеру функціонування в процесі виробництва та участі в створенні нової вартості, окремі елементи виробничих фондів можуть бути віднесені до основних та оборотних фондів.

Рис. 1.1. Взаємозвязок засобів виробництва та виробничих фондів у розтині їх елементів.

На відміну від оборотних фондів, що беруть участь тільки в одному виробничому процесі, основні фонди функціонують тривалий період; зберігають споживаєму форму, частково використовуються у кожному виробничому процесі і переносять свою вартість на вартість продукції частково, по мірі зношування. Цим основні фонди відрізняються від оборотних, які змінюють свою споживану форму, або повністю її втрачають і повністю використовуються у кожному виробничому процесі. Вартість оборотних фондів торговельного підприємства в повній мірі відноситься на витрати обігу.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Обєкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно зєднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один обєкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий обєкт основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами [14]:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Робоча і продуктивна худоба.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є обєкт основних засобів. Первісна вартість обєкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в звязку з придбанням (отриманням) прав на обєкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у звязку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо повязані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7 [10]. Первісна вартість обєктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" [8].

Рух основних коштів підприємства включає наступні процеси:

А) Придбання основних засобів та введення їх в експлуатацію

Б) Поліпшення основних засобів в ході експлуатації:

- модернізація;

- модифікація;

- добудова;

- дообладнання;

- реконструкція;

В) Знос та амортизація основних засобів - часткове використання фізичних та моральних ресурсів основних засобів при їх участі в процесі експлуатації, що приводить до:

- фізичного зношення основних фондів;

- морального зношення(застаріння) основних фондів;

- накоплення амортизаційного фонду (відрахувань з доходу підприємства) для відновлення ресурсів основних фондів при їх поліпшенні чи оновленому придбанні;

Г) Тимчасова передача основних засобів в оренду

Д) Продаж основних фондів

Е) Ліквідація основних засобів

Підприємство може переоцінювати обєкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього обєкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки обєкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх обєктів групи основних засобів, до якої належить цей обєкт [10].

Основні фонди, як економічна категорія, характеризуються такими ознаками: вони, неодноразово вступаючи у виробничий процес зберігають свою натуральну форму і лише частково споживаються в кожному циклі виробництва. Як сукупність засобів праці основні фонди є вирішальним фактором виробництва, а їхній натурально-речовинний склад визначає характер матеріально-технічної бази підприємства. Поступове перенесення вартості основних фондів торговельного підприємства на товари, які реалізуються ним, повязане із зносом основних фондів в процесі тривалого функціонування. Знос буває фізичним і моральним.

Під фізичним зношенням основних фондів розуміють втрату ними першопочаткових техніко-економічних якостей (споживчої вартості) під впливом процесів праці, природних сил та інших факторів. В залежності від причин виникнення розрізняють дві форми фізичного зносу:

І. Внаслідок використання основних фондів у виробничому процесі;

ІІ. В результаті їх бездіяльності та впливу сил природи.

Фізичний знос першого ряду умовно можна розділити на дві частини:

знос, який періодично усувається шляхом проведення відповідних ремонтів - усувний;

неусувний знос (знос, що не підлягає усуненню) поступово накопичується та обумовлює за витоком часу повне фізичне зношення основних фондів, внаслідок чого вони повинні бути повністю замінені.

Окрім фізичного основні фонди зазнають ще й морального зносу.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це зменшення їх вартості під впливом науково-технічного прогресу по мірі здешевлення відтворення окремих засобів праці та впровадження у виробництві нової, більш досконалої та більш продуктивної техніки. Моральний знос також може бути повним та частковим [19]. Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в обєкти основних фондів з метою покращання їх техніко-економічних характеристик. Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні обєктів основних фондів підприємства.

Основні фонди підприємства класифікуються [19]:

І. За характером участі в виробничому процесі:

Виробничі основні фонди - фонди, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі.

Невиробничі основні фонди - не повязані із здійсненням виробничого процесу (житлові будинки, спортивні споруди, обєкти охорони здоровя).

ІІ. За належністю до власника майна:

Власні основні фонди - належать підприємству на правах власності і містяться в його балансі.

Орендовані та безкоштовно передані основні фонди - фонди, що у строковому або безстроковому порядку передані торговельному підприємству в оренду або абсолютно безкоштовно.

ІІ. За роллю в здійсненні виробничого процесу:

Активна частина основних фондів.

Пасивна частина основних фондів.

До активної частини відносять ті елементи основних фондів, які безпосередньо впливають на предмети праці і в значній мірі визначають рівень продуктивності праці (машини, устаткування, транспортні засоби і виробничий інвентар).

До пасивної частини відносяться будівлі, споруди, господарський інвентар, ті елементи, які створюють умови для здійснення торговельно-виробничих процесів.

Співвідношення між активною і пасивною частинами основних фондів відображає рівень прогресивності основних фондів. Основні фонди класифікуються також за видами:

Рис. 1.2. Видова структура основних фондів [19]

Співвідношення окремих видів основних фондів називають видовою структурою основних фондів. Структура основних фондів підприємства визначається тим, наскільки в ній переважає частка виробничих фондів над невиробничими. У виробничих основних фондах найбільшу питому вагу має їх пасивна частина.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів". Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведено на рис. 1.3

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок накопиченої амортизації.

Рис. 1.3. Стадії та етапи циклу відтворення основних фондів торговельного підприємства [ 20 ]

Якщо ж в разі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в звязку з незавершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

Процес проходження основними фондами вказаних етапів циклу відтворення являє собою рух основних фондів, який має особливості у випадку простого та розширеного відтворення:

Просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів.

Розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих обєктів основних фондів, розширене - шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку.

Обєктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) обєкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього обєкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання обєкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості обєкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання обєкта з результату від ділення ліквідаційної вартості обєкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості обєкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання обєкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання обєкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням обєкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Обєкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Делись добром ;)