Аналіз конкурентоспроможності продукції ПАТ "ЗТР"

дипломная работа

1.2 Особливості та етапи проведення оцінки конкурентоспроможності

Для того, щоб визначити наскільки успішним є підприємство на ринку, необхідно регулярно проводити його оцінку конкурентоспроможності.

Визначальними принципами оцінювання конкурентоздатності продукції, застосування яких дозволяє підвищити точність оцінки та врахувати інтереси учасників ринку, є наступні:

а) рівень конкурентоздатності виробів є поняттям відносним і може визначатись лише в результаті порівняння його з подібним товаром підприємств-конкурентів;

б) рівень конкурентоздатності даного товару слід повязувати з конкретним ринком, оскільки ідея абсолютної конкурентоздатності є хибною (при оцінюванні рівня конкурентоздатності товару підприємству необхідно обмежуватись тим сегментом ринку, на який ставиться найбільший наголос при просуванні своїх товарів);

в) рівень конкурентоздатності є величиною, що визначається в певний момент часу [6, с. 197].

Оцінку конкурентоспроможності продукції виконують зіставленням параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Від вибору бази порівняння в значній мірі залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності й прийняття рішення. Базою порівняння можуть виступати потреба покупців, величина необхідного корисного ефекту, конкуруючий товар, гіпотетичний зразок, а також група аналогів.

Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки [3, с. 453].

Єдиного підходу до оцінки конкурентоспроможності продукції у дослідників не існує, але можливо виділити узагальнений алгоритм оцінки, що включає 4 етапи (рис. 1.3).

Рис. 1.3 - Схема етапів оцінки конкурентоспроможності [39, с. 183]

На першому етапі оцінки конкурентоспроможності проводяться маркетингові дослідження ринку, які включають: дослідження місткості ринку, визначення виробів аналогів, аналіз стану конкуренції, визначення рівня цін, тенденцій розвитку, діяльності конкурентів і кола споживачів. На підставі інформації про потреби покупців формуються вимоги до товару.

На другому етапі здійснюється вибір показників, за якими буде проводитися оцінка. Основою для формування системи показників конкурентоспроможності конкретного виду продукції є аналіз взаємодії потреби і товару, в ході якого здійснюється їх порівняння і виявляється ступінь відповідності один одному.

Конкурентоспроможність продукції вимірюється сукупністю показників, обєднаних у чотири групи: якісні, економічні, організаційно-комерційні та соціально-організаційні показники [39, с. 184].

Порівняні показники конкурентоспроможності продукції мають велике значення для конкретного споживача. Вони включають функціональні, естетичні, ергономічні, показники надійності та інші.

Функціональні показники визначають, яку основну потребу і яким чином задовольняє товар.

Естетичні показники визначають естетичну цінність продукції і здатність задовольняти естетичні потреби людини.

Ергономічні показники забезпечують оцінку зручності і комфорту експлуатації продукції в системі «людина - виріб - середовище».

Показники надійності продукції визначають, як виконує предмет споживання свої функції протягом терміну експлуатації.

Регламентовані показники характеризують безпеку товару, його патентну чистоту, відповідність національним та міжнародним стандартам, вимоги до сертифікації товару. Невідповідність продукції необхідному рівню регламентованих показників не тільки згубно позначається на конкурентоспроможності товару, але і робить неможливим його реалізацію.

При виборі якісних показників для оцінки конкурентоспроможності товару слід враховувати застосовність даних груп показників [21, с. 210].

На третьому етапі формується група аналогів, встановлюються значення їх показників, вибирається базовий зразок. Вибір аналогів є достатньо складним моментом оцінки, так як від нього в визначальною мірою залежать її результати. При виборі аналогів треба брати до уваги, що існує сформований єдиний світовий ринок даного виду продукції, і в якості аналогів необхідно розглядати продукцію кращих світових виробників. На даному етапі важливі класифікаційні показники. Вони дозволяють обґрунтувати правомірність вибору аналогів. За деякими видами технічно складних видів продукції класифікаційні показники визначені у відповідних документах.

Четвертий етап є найбільш складним і відповідальним. На цьому етапі проводиться співставлення показників оцінюваного та базового зразків, яке виконується окремо за якісними та економічними показниками. На цьому етапі проводиться розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності, на підставі якого робляться висновки. Якщо підприємство не влаштовує значення даного показника, то проводиться розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності [39, с. 184].

Типову схему оцінювання конкурентоспроможності продукції зображено на рис. 1.4.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обовязково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо ступеня задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Для визначення конкурентоспроможності продукції виробникові необхідно знати:

конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

визначальні параметри продукції основних конкурентів;

найперспективніші ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

термін окупності сукупних витрат, звязаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Рис. 1.4 - Схема оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку [7, с. 565]

Конкурентоспроможність конкретного обєкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект цього обєкта та обєктів-конкурентів за нормативний строк їх служби та сукупні витрати протягом життєвого циклу обєктів [7, с. 564].

Делись добром ;)