Аналіз продуктивності праці на підприємстві (на прикладі ВАТ "Техмашсервіс")

дипломная работа

Аналіз рівня та динаміка продуктивності праці на підприємстві

Трудомісткість продукції - показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництві одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

Трудомісткість буває питома і технологічна. Питома трудомісткість - це загальні витрати людино - годин на продукцію.

Технологічна трудомісткість - це витрати нормованого часу основних робітників - відрядників на виробництво продукції.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний звязок - за зниження трудомісткості продуктивності праці зростає, і навпаки.

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середнього динного виробітку робітників.

Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів.*[3; c.44]

Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну і енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів; поліпшення якості структури, асортименту продукції, удосконалення організації виробництва та управління.

У процесі аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці.

Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітників можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції таблиця 1.6.

Таблиця 1.6. Аналіз трудомісткості продукції*[9; c.16]

Показник

Минулий період

Звітний період

Зміна показника,%

за планом

фактично

план до минулого року

факт до минулого періоду

факт до плану

1.Обсяг продукції, тис. грн.

35597

45597

60644

128,1

187,2

146,2

2.Відпрацьовано всіма робітниками, люд.-год.

980008

1096005

1096204

111,8

111,9

100,01

3.Питома трудомісткість на 1000 грн. люд.-год. (ряд.2: ряд 1) 1000

27530,6

24036,8

16448,7

87,3

59,7

68,4

4. Середньогодинн. виробіток кожного робітника, грн.(ряд1:ряд2)

0,036

0,042

0,061

116,7

169,4

145,2

Наведені в таблиці 1.6 дані показують, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 40,3% (100 - 59,7) за плану 12,7% (100 - 87,3). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.

За рахунок зниження трудомісткість планувалося підвищити годинну продуктивність праці на .

Фактично вона зросла (у тому числі за рахунок зниження трудомісткості) на

Оскільки між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотний звязок, можна визначити темп зростання середньогодинного виробітку:

і навпаки, знаючи темп зростання продуктивності праці, можна визначити відсоток зниження трудомісткості:

Трудомісткість знизилась на 31,6%.

Факторний аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино - годин і людино - днів, а інші - як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість обєктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.*[3; c.45-46]

Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”.

Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників:

- середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;

- середня тривалість робочого дня.

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у звязку з навчанням.

Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством.*[2; c.207-208]

Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Таблиця 1.7. Використання робочого часу на підприємстві «Техмашсервіс»*[9; c.18]

Показники

Минулий період

Звітний період

Відхилення (+ ; -)

план

фактично

від плану

від минулого періоду

1.Середньо облікова чисельність робітників, осіб

479

520

530

+10

+51

2.Відпрацьовано одним робітником

а) днів

б) годин (р.2а р.3)

219

17,301

219

1752

218

1722,2

-1

-29,8

-1

-7,9

3. Середня тривалість робочого дня, год.

7,9

8,0

7,9

-0,1

-

4. Фонд робочого часу, год.

(р. 1 р.2б)

828717,9

911040,0

912766

+ 1726,0

+84048,1

Як свідчать дані таблиці 1.7 загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві збільшився на 1,726 тис. год.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці (додаток В, табл. В 1.1). Наведені дані свідчать про те, що на підприємстві підвищилась продуктивність праці. Середня продуктивність праці одного робітника підвищилась проти плану на 38,05 грн., що в відсотках складає 43,45. Дані таблиці 2.8 свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності. Аналіз показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника 15,7% (59,1 - 43,4) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на -3,9%(92,5 - 96,3).

Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середнього динної і середньоденної продуктивності праці в 12,9% (46,2 - 59,1).

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого. Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, серед продуктивності праці одного працюючого дорівнює добутку таких факторів:

РВп = ПВр Д Т ГВр. (1.1)

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна питомо ваги робітників:

- 3,8 · 45597 : 100 = - 1732,69 грн.

2. Зміна середнього виробітку одного робітника

123,02 · 92,5 : 100 = +113,79 грн.

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середнього динного виробітку:

- зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

(-1) · 8 · 41,6 = - 332,8 грн.

- зміна тривалості робочого дня:

(-0,1) · 218 · 41,60 = - 906,88 грн.

- зміна середнього динного виробітку одного робітника:

19,2 ·218·7,8 = + 32647,68 грн.

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 38,05 грн. ·(125,74 - 87,69). Він збільшиться за рахунок зростання середнього динного виробітку одного робітника.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, - середнього динну продуктивність праці одного робітника.

Аналіз продуктивності праці завершується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продуктивності у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна кількості робітників:

10 · 219 · 8 · 41,60 = 728,8 тис. грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

-1 · 530 · 8 · 41,60 = - 176,4 тис. грн.

3. Зміна тривалості робочого дня:

-0,1 · 530 · 218 · 41,60 = 480,646 тис. грн.

4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

19,2 · 218 · 7,9 · 530 = 17525 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинув другий фактор.

Таким чином, за планування й організації виробництва необхідно обовязково враховувати можливості із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу.

На основі аналізів можна сказати, що проблема підвищення продуктивності праці - є досить актуальною проблемою ВАТ «Техмашсервіс». Тому завдяки проведеним аналізам можна запропонувати можливі резерви підвищення ефективності діяльності підприємства, а саме:

1) Особливу увагу слід звертати на плинність кадрів, тому що плинність знижує продуктивність праці на підприємстві для цього, щоб розробити заходи спрямовані на закріплення робочих кадрів, необхідно знати конкретні причини звільнення з власного бажання.

2) За планування й організації виробництва необхідно обовязково враховувати можливості із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу.

Що стосується подальшого підвищення ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

* внутрішньозмінні втрати робочого часу;

* втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

* рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та компютерної техніки;

* аналіз системи стимулювання працюючих;

* визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Делись добром ;)