Антикризова політика розвинених стран
2.1 США: «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта
В кінці 20-х і початку 30-х років XX століття американська економіка знаходилася в якнайглибшій кризі. Нижча точка спаду економічного розвитку зареєстрована в 1933 р., коли ВНП зменшився в порівнянні з 1929 р. майже в 2 рази і склав 54% до кризового рівня. У країні налічувалося 17 млн. безробітних, закрилися понад 3 тис. банків. Фінансова криза повергнула в паніку фінансово-промислових магнатів США. «За пять років промислові і фінансові лідери Америки були скинуті з високих позицій впливу і влади в глибоку прірву». Жоден з представників монополістичного капіталу не міг запропонувати жодних заходів виходу з кризи.
На президентських виборах 1932 р. перемогу отримала Демократична партія на чолі з Ф.Д. Рузвельтом (1882-1945), що запропонував країні серію реформ, відомих як «новий курс».
Теоретичну основу «нового курсу» склали переконання англійського економіста Дж. М. Кейнса про необхідність державного регулювання капіталістичної економіки у поєднанні з розвитком ринкових стосунків.
Економічна ситуація в країні диктувала необхідність почати реформи з вирішення кредитно-фінансових проблем.
За ініціативою Ф. Рузвельта Конгресу був запропонований «надзвичайний закон про банки»:
Федеральна резервна система надавала позики банкам;
міністр фінансів отримував право запобігати масовому вилученню вкладів;
законом наказувало відкривати банки лише тоді, коли їх стан буде визнаний «здоровим»;
експорт золота заборонявся;
спеціальний указ наказував громадянам США обовязкову здачу золотих запасів на суму понад 100 доларів;
одночасно вирішувався випуск нових банкнот, не забезпечених золотом;
услід за цим уряд Ф. Рузвельта наклав ембарго на золото, циркулююче між США і за кордоном.
Другим найважливішим банківським законом став закон про банківську діяльність, прийнятий 16 червня 1933 р., по якому розділялися депозитні і інвестиційні функції банків, була створена Федеральна корпорація страхування депозитів. На початок 1934 р. близько 80% всіх банків США застрахували свої депозити, враховуючи бажання більшості вкладників мати подібний захист.
Закон встановив, що депозити розміром до 10 тис. дол. підлягають страхуванню на 100%, від 10 до 50 тис. - на 75%, а понад 50 тис. дол. - на 50%. Суспільна довіра до банківської системи стала швидко відновлюватися.
У січні 1934 р. була проведена девальвація долара, яка понизила його золотий вміст на 41%.
Була почата карбівка срібної монети, в країні вводився біметалізм.
Девальвація долара, вилучення монетного золота з приватних рук, полегшення доступу до кредиту сприяли підвищенню цін і створили механізм інфляційного розвитку американської економіки, одночасно даючи тим самим в руки держави засобу для проведення реформ в інших галузях. Це те, що називають реструктуризацією економіки.
Позитивно вплинула на стабілізацію фінансово-кредитної системи США відміна «сухого закону». З відміною заборони спиртних напоїв вводився податок на їх продаж.
Особливе місце в системі реформ «нового курсу» займало установу Цивільного корпусу збереження ресурсів. За пропозицією Ф. Рузвельта Конгрес ухвалив закон про направляння безробітних міських хлопців на роботу в лісові райони. На думку президента, це давало можливість поліпшити природні ресурси країни, укріпити здоровя молоді.
Важливим законом, сприяючим виходу з економічної кризи, став Закон про відновлення промисловості. Відповідно до нього підприємцям у кожній галузі промисловості пропонувалося добровільно обєднатися і виробити «кодекси чесної конкуренції», які:
по-перше, встановлювали б розмір виробництва;
по-друге, визначали б рівень заробітної плати і тривалість робочого дня;
по-третє, розподіляли б ринки збуту між окремими конкурентами.
На час дії закону, обмежене двома роками, припинялося вживання положень антитрестового законодавства. Закон про відновлення промисловості торкнувся і трудових стосунків: він надав робочим право участі в колективних договорах і профспілках; у законі визначалися три основні умови праці: а) мінімальна заробітна плата у розмірі 12-15 дол. в тиждень; би) максимальна тривалість робочого дня - 8 ч; у) заборона дитячої праці. Закон діяв два роки і був скасований Верховним Судом США під приводом того, що перечив Конституції США, оскільки втручався в права приватних власників. Але за цей час удалося ліквідовувати повний хаос в промисловості і підняти індекс виробництва на 10%.
«Новий курс» охопив і сферу аграрних стосунків.
В цілях відновлення купівельної спроможності фермерів і підтримки цін на сільськогосподарські продукти уряд запропонував фермерам скорочувати посівні площі і поголівя худоби, але при цьому гарантувало виплату відсотків з фермерської заборгованості на суму не понад 2 млрд. дол.
У аграрній політиці «новий курс» реалізовувався також в законі 1938 р., який ввів Концепцію «завжди нормальної житниці»:
Концепція пропонувала підтримку рівня цін здійснювати дорогою не знищення надлишків продукції, а збереження, виплачувавши фермерам аванс в рахунок ще не проданих сільгосппродуктів.
Одночасний уряд проводило політику демпінгу за кордоном при експорті пшениці, бавовни і ін. товарів, заохочуючи фермерів видачею ввізних премій.
В результаті вживання заходів, направлених на оздоровлення аграрного сектора, процес розорення ферм загальмувався, іпотечна заборгованість зменшилася, грошові доходи фермерів, включаючи державні преміальні платежі, виросли майже удвічі.
Пожвавлення, що почалося в американській економіці в 1933 р., супроводжуване активною фіскальною політикою адміністрації Рузвельта, сприяло різкій зміні структури федеральних витрат: вперше за всю американську історію в країні на рівні федерального уряду зявився соціальний бюджет.
Прибуткові податки залишилися приблизно на тому ж рівні, а ось доля податків на прибуток корпорацій збільшилася в 1,5 разу, що, безумовно, відображало прагнення адміністрації Рузвельта покласти більший податковий тягар на крупний бізнес як дійсного винуватця Великої депресії, а не на пересічних американських громадян.
Методологія, стратегія і тактика реформ в рамках «нового курсу» продемонстрували особливу роль державного регулювання в системі капіталістичного господарства і показали, що гнучке і помірне регулювання економіки, соціальної і політичної сфер, особливо у важкі періоди розвитку країни, є життєво необхідним.