Виробнича програма підприємства та її обґрунтування

курсовая работа

2.1 Сутність і показники виробничої програми підприємства

При розробці виробничої програми підприємства використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні та якісні методи вимірювання. Вони дозволяють вести планування, облік, контроль собівартості, обсягів продажу, номенклатури, асортименту, трудомісткості, якості продукції, що випускається [5, c. 534].

Натуральні показники плану: тонни, одиниці, метри тощо характеризують виробничу спеціалізацію підприємства та долю на ринку того чи іншого продукту. У розрахунках на одиницю продукції встановлюються технологічні норми витрат сировини, енергії, робочого часу, а також визначається собівартість виробів. Без натуральних показників неможливо визначити потребу у виробничих потужностях та ефективність їхнього використання.

Натуральні показники плану необхідні для:

1) оцінки матеріало- та трудомісткості виробництва;

2) обгрунтування потреби в окремих видах матеріалів, сировини та обладнання;

3) визначення складу та кількості робітників, необхідних для організації виробництва того чи іншого продукту;

4) задоволення попиту споживачів.

Вибір натуральних показників вимірювання залежить від характеру виробу, призначення продукції, що виробляються, її споживчих якостей. Натуральні показники найбільш повно та обєктивно характеризують динаміку виробництва, продуктивність праці. На підприємствах з широким асортиментом продукції за допомогою натуральних показників неможливо охарактеризувати загальний обсяг виробництва та проаналізувати його динаміку.

Трудові показники - години, хвилини робочого часу використовуються у внутрішньовиробничому плануванні для оцінки трудомісткості одиниці продукції та виробничої програми. Найбільш розповсюджені показники - трудомісткість продукції або витрати робочого часу на виготовлення продукції,виконання послуг,які розраховуються у нормо-годинах.

У грошовому відображенні розраховуються товарна продукція, валова продукція, реалізована продукція чи обсяг продаж, чиста продукція, умовно-чиста продукція, нормативно-чиста продукція, валовий та внутрішньозаводський оборот підприємства, нормативна вартість обробки продукції.

Товарна продукція - характеризує обсяг готової продукції, напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону, а також робіт і послуг промислового характеру, що виконані для інших підприємств.

В узагальненому виді обсяг товарної продукції визначається за формулою:

ТП = ГП + ПФ + Пп + Об , (2.1)

де ГП - готова продукція;

ПФ - напівфабрикати, що реалізуються на сторону (іншим підприємствам);

Пп - роботи промислового характеру, що виконуються для інших підприємств, своїх підрозділів;

Об - вартість обробки продукції з давальницької сировини.

Валова продукція - це вартість усієї продукції підприємства незалежно від ступеня її готовності [ 11, с. 232].

Валова продукція характеризує загальний обсяг виробництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний період у незмінних цінах.

До складу валової продукції входить товарна продукція, зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець року, а також вартість матеріалів і сировини, наданих замовником на переробку. На підприємствах з незначною тривалістю виробничого циклу (швейне, взуттєве, харчове виробництво), де незавершене виробництво підтримується на постійному, відносно незначному рівні, показники товарної та валової продукції практично тотожні. На підприємствах з тривалим виробничим циклом наприклад, будівництво, судобудування, ці показники значно відрізняються.

Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

ВП = ТП + Знв , (2.2)

де ТП - товарна продукція;

Знв - зміна залишків незавершеного виробництва.

Наприклад: товарна продукція 100 млн. гри. Залишки незавершеного виробництва на початок року - 860 тис. грн, на кінець року становлять 560 тис. грн.

ВП = 100 000 + (860 - 560) = 100 000 + 300 = 100 300 тис. грн.

При зменшенні протягом періоду залишків незавершеного виробництва валова продукція підприємства буде більше товарної на різницю цих залишків. Якщо ж залишки незавершеного виробництва протягом періоду збільшуються, то валова продукція буде менше товарної на цю різницю.

Змінимо умови нашого прикладу. Товарна продукція - 150 млн. грн. Залишки незавершеного виробництва на початок року - 560 тис. грн, на кінець року становлять 860 тис. грн.

ВП = 100 000 - (560 - 860) = 100 000 - 300 = 99 700 тис. грн.

Тобто зростання залишків незавершеного виробництва свідчить про зменшення обсягів продукції, готової до реалізації, збільшення виробничого циклу підприємства, зменшення прибутковості діяльності, неефективне використання матеріальних і трудових ресурсів підприємства.

Валовий оборот характеризує загальний обсяг продукції, робіт, що виготовлені на підприємстві всіма його підрозділами, незалежно від призначення за певний період [15, c. 148].

Оскільки до складу валового оборогу входить продукція, що вироблена одним підрозділом для потреб іншою, зявляється так званий "повторний рахунок". Обсяг таких робіт називається внутрішнім оборотом.

Обсяг валового обороту розраховується за формулою:

ВО = ВП + Воб , (2.3)

де ВП - валова продукція;

Воб - внутрішній заводський оборот.

Виробничий процес підприємства направлений на створення вартості та є частиною процесу створення сукупної вартості всього національного доходу. Величину додаткової вартості, створеної на конкретному підприємстві, характеризує показник «чиста продукція підприємства».

Чиста продукція підприємства характеризує додаткову вартість, що створена на даному підприємстві за певний період.

При визначенні обсягів виробництва в оптових цінах на їхню величину значно впливає вартість вихідних матеріалів. Так, за умови рівного обсягу виробництва товарів у натуральному вираженні, обсяг товарної продукції буде тим більшим, чим дорожчі вихідні матеріали, що були використані для її виробництва. Цей вплив особливо значний для матеріаломістких галузей виробництва [16, c. 178].

Щоб уникнути впливу вартості матеріалів, перенесеної вартості, визначити реальний вклад кожного підприємства у створення додаткової сукупної вартості, використовується показник чистої продукції. До складу чистої продукції підприємства входить оплата праці робітникам, тобто оцінка витрат персоналу підприємства, що входить до собівартості продукції; нарахування на соціальні заходи; витрати, повязані з організацією виробничого процесу; обовязкові платежі, що входять до складу ціни; плановий прибуток підприємства. До чистої продукції не входить перенесена вартість, що створена на інших підприємствах.

Кількісно її оцінка може бути отримана шляхом вираховування із обсягів товарної продукції всієї суми матеріальних витрат у оптових цінах, а також сума амортизаційних відрахувань:

ЧП = ТП - МВ - А , (2.4)

де ТП - товарна продукція;

МВ - матеріальні витрати;

А - нарахована амортизація від вартості основних фондів на їх ремонт і повне відновлення.

Показники чистої продукції дозволяє обєктивно оцінити витрати підприємства щодо створення продукції. Додаткова вартість висвітлює таким чином вклад, який приносить кожне підприємство в сукупну вартість вироблених благ.

Реалізована продукція - це товарна продукція, яку фактично відвантажено і оплачено споживачем продукції підприємства за певний період.

Обсяг реалізованої продукції, таким чином, визначає обсяг виробленої ті відвантаженої продукції, яка знайшла свого споживача й визнана на ринку.

Обсяг реалізації продукції розраховується за формулою:

РП = ТП Зг.пр + Пз - Зо, (2.5)

де ТП - товарна продукція;

Зг.пр - зміна залишків готової продукції;

Пз - погашення заборгованості по продукції, яку відвантажено раніше;

Зо - заборгованість по продукції, яку відвантажено в даному періоді, строк оплати по якій ще не настав.

Делись добром ;)