Вплив іноземних інвестицій на економіку України на прикладі ПАТ Уманський завод "Мегомметр" Черкаської області

курсовая работа

1.2 Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Темпи економічного розвитку та ефективне функціонування всіх галузей економіки в значній мірі визначається інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні. Необхідність інвестиційних вкладень в економіку стала очевидною для всіх господарських субєктів з моменту вступу України на шлях ринкових перетворень. Подальший розвиток економіки країни неможливий без активної інвестиційної політики і ефективного використання інвестиційного потенціалу національної економіки.

Важливим завданням реформування національної економіки є побудова ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності.

Поняття "регулювання інвестиційної діяльності" трактується економістами неоднозначно. Більшість авторів, ведучи мову про інвестиційну діяльність обмежується державним регулюванням. Відповідно до їхньої позиції регулювання інвестиційної діяльності охоплює тільки сферу державного управління бюджетними і позабюджетними коштами, які спрямовуються на капітальне будівництво і виробничий розвиток. Таке розуміння регулювання інвестиційної діяльності розглядається одна з умов реалізації державної інвестиційної політики, що полягає у прийняті законів та інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність у державі.

До форм державного регулювання інвестиційної діяльності автори відносять: визначення пріоритетних сфер та обєктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги інвесторам, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання форм і умов фінансового інвестування; експертиз інвестиційних проектів у процесі розроблення державних інвестиційних програм; забезпечення захисту інвестицій регулювання умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордоном.

Одним з обєктів державного регулювання є іноземне інвестування. Оскільки іноземні інвестиції - це важливе джерело фінансування розвитку економіки України, державне регулювання іноземного інвестування набуває особливого важливого значення. Воно є одним з видів соціального управління, врегульованого нормами права виконавчою та розпорядчою діяльністю відповідних органів державної влади щодо ефективного залучення та раціонального використання іноземних інвестицій для економічного зростання і підвищення рівня життя народу.

Регулювання іноземного інвестування здійснюється уповноваженими державними органами - представницькими, виконавчими, судовими.

Але провідне місце у цьому процесі належить безперечно економічному апаратові держави, на який покладено завдання про ведення державної політики в галузі регулювання іноземного інвестування [19].

В Україні на державному рівні управління інвестиційною діяльністю займаються органи виконавчої влади загальної (лінійної), функціональної (міжгалузевої) та галузевої компетенції. Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації здійснюють керівництво органами функціональної та галузевої компетенції. Органи функціональної компетенції мають повноваження надвідомчого характеру. До них належать: Міністерство зовнішньоекономічних звязків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Фонд державного майна України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України [18].

Державне регулювання іноземного інвестування має ґрунтуватися на принципах взаємної відповідальності іноземного інвестора і держави: дотримання основних прав і свобод іноземних інвесторів; юридичної відповідальності іноземних інвесторів за порушення закону, або міжнародних договорів; заохочення іноземних інвесторів, які спрямовують інвестиційні ресурси у програми (проекти), визначені державою як пріоритетні; удосконалення законодавства щодо іноземних інвестицій.

Заходи державної політики у сфері іноземного інвестування мають бути синхронізованими з масштабами й напрямами ринкової трансформації [18].

Однак, на сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх і зарубіжних інвесторів в значній мірі стримується за рахунок несприятливого клімату, що створився внаслідок цілого ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. Так, в якості внутрішніх факторів, що стримують активність інвестиційних процесів необхідно виділити такі: зниження фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, а також господарюючих субєктів; населення; недосконалість і часта зміна законодавчої і нормативно-правової бази; недосконалість фінансово-кредитної системи; слабкий розвиток фондового ринку і ринку капіталів; відсутність системи страхування ризику інвесторів; нестабільна політична ситуація; зростаючий рівень корупції.

Крім дії внутрішніх факторів, на зниження темпів приросту обєму іноземних інвестицій в Україні вплинула несприятлива фінансова конюнктура в світі, яка викликана крахом окремих регіональних ринків, що стримує більшість інвесторів від вкладень в економіки, які розвиваються [20].

Треба враховувати сукупність зовнішніх і внутрішніх обєктивних та субєктивних факторів, що можливо тільки за наявності дієвої системи державного регулювання, а також відповідного фундаментального й науково-методичного забезпечення.

Діяльність іноземного інвестора, як правило, регулюється національним законодавством країни, що приймає. Можна також виділити кілька міжнародних актів (багатосторонніх, регіональних, двосторонніх), що регулюють іноземне інвестування: Звід принципів і правил з обмеження ділової практики ЮНКТАД, Міжнародних кодексів поведінки про передачу технології ЮНКТАД, Кодекс поведінки ТНК 0071, Антський пакт, Принципи дій ОЕСР тощо. Розвязання спорів здійснюється, зокрема, над національною структурою-Міжнародним центром регулювання інвестиційних спорів, створеним у 1965 році.

Міжнародними дво- та багатосторонніми угодами, як правило, регулюються такі питання інвестування, як: визначення інвестицій та інвесторів; умов ввозу прямих зарубіжних інвестицій; заохочення інвестицій; загальні норми режиму; переказ платників; вимога щодо результату господарської діяльності; позбавлення інвестора прав власності; вирішення спорів; норми поведінки корпорацій.

Аналіз практики іноземного інвестування свідчить, що у більшості країн світу діяльність іноземних інвесторів регламентується, як правило, національними законами, постановами чи адміністративними процедурами. Положення цих законів поширюється здебільшого на всіх економічних субєктів - національних та іноземних. Окремих законів, що регулюють діяльність лише іноземних інвесторів, зазвичай, не існує. Діють лише окремі адміністративні постанови або циркуляри, що визначають правила поведінки іноземного інвестора у конкретних ситуаціях [19].

Збільшення обсягів та оптимізація структури іноземного інвестування можливі тільки за умов підвищення привабливості інвестиційного клімату і створення відповідно до ринкових засад механізму взаємодії іноземного інвестора й органів державної влади (державного апарату), а також за умови наявності сталого економічного зростання і подальшої лібералізації економіки. Провідна роль у розвязані цих проблем на сучасному етапі, без сумніву, належить саме державі [19].

Слід відмітити, що в Україні існує широка законодавча база для інвестиційної діяльності. Порядок і умови здійснення інвестиційної діяльності в Україні визначаються такими нормативно-правовими актами:

- Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р.;

- Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.;

- Закон України "Про приватизацію державного майна" від 4.03.1992 р.;

- Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 18.07.1996 р.;

- Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайових і корпоративних інвестиційних фондів)" від 15.03.2001 р.;

- Положенням "Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7.08.1996 р.;

- Положенням "Про порядок проведення конкурсів по продажі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації і корпоратизації" затвердженим 13.09.2000 р. наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України і Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку.

В Україні існує надійна система державної реєстрації інвестицій.

Також в Україні існує відпрацьований механізм захисту інвестицій. Розділ 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" містить перелік державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Так ці інвестиції на Україні не підлягають націоналізації, державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції за виключенням здійснення заходів порятунку у випадку стихійного лиха, аварії, епідемій і інше. Дана реквізиція може бути проведена на основі рішень органів призначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземним інвесторам гарантується право на повернення інвестицій.

В Законі України "Про режим іноземного інвестування" також передбачено захист інвестицій незалежно від форм власності. Цей захист забезпечується законодавством України, а також договорами України з іноземними країнами. Інвесторам, в тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, які б могли перешкоджати управлінню інвестиціями, їх використанню і ліквідації.

Додатковим законодавством про активізації підприємницької діяльності на регіональному рівні стало створення спеціальних (вільних) економічних зон, а також введення спеціального пільгового режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Передбачається також продовжити реформування податкової системи, збільшити розміри довгострокового кредитування АПК: практично впровадити механізми поточного кредитування. Програма також направлена на сприяння проведенню судової реформи і забезпечення безумовного виконання судових рішень.

Такі комплексні заходи дадуть потенційним вітчизняним і іноземним інвесторам можливість вибрати найбільш ефективні напрями інвестування, налагодити звязки з надійними партнерами і вкладати засоби в інвестиційно привабливі обєкти [21].

Делись добром ;)