logo
Державне регулювання монопольної діяльності

3.2 Шляхи вдосконалення державного регулювання діяльності фірм-монополістів

З метою підвищення ефективності державного регулювання монопольних підприємств необхідно, насамперед, розробити механізм визначення монопольного ядра кожного монопольного субєкта господарювання (відокремлення немонопольних видів діяльності, що за своєю суттю є конкурентними від справді монопольних утворень), що унеможливить включення нехарактерних витрат у базу розрахунку монопольних цін. Крім цього, необхідно вирішити питання запровадження у повному обсязі сучасних механізмів регулювання діяльності субєктів природних монополій, передбачених Законом України «Про природні монополії».

Важливим завданням державних органів регулювання діяльності природних монополій залишається участь у забезпеченні захисту інтересів громадян від порушень антимонопольного законодавства на ринках житлово-комунальних послуг. Цей напрям передбачає вирішення разом з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування великого комплексу проблем, основними з яких є:

- обґрунтованість розміру комунальних платежів, і забезпечення якості послуг, що надаються;

- своєчасність проведення перерахунків.

Першочерговими заходами з удосконалення регулювання діяльності субєктів природних монополій у найближчі роки має бути:

- удосконалення правил надання ними послуг, створення механізмів формування цін (тарифів), які стимулювали б скорочення витрат і втрат;

- удосконалення порядку ліцензування діяльності у сферах природних монополій та механізмів контролю за додержанням субєктами природних монополій ліцензійних умов;

- перегляд правил приєднання до мереж, які належать субєктам природних монополій, з тим, щоб виключити при цьому можливість навязування необґрунтованих вимог.

Таким чином, конкурентна політика загалом і антимонопольна політика зокрема повинні розроблятися і запроваджуватися в Україні відповідно до стратегічних цілей економічної політики, спрямованої на зростання конкурентоспроможності національної економіки, переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку, підвищення добробуту громадян країни. Для цього конкурентна політика має розглядатися як структурний елемент державної економічної політики і узгоджуватися з промисловою, фінансово-кредитною, інвестиційною, інноваційною, структурною, зовнішньоекономічною, регуляторною, аграрною політикою, а також політикою стосовно приватизації.