Розділ 2. Дослідження проблем розвитку франчайзингу та дослідження економічного стану підприємства на прикладі ТОВ «Піца Челентано»

2.1 Розвиток франчайзингу в Україні

Для України франчайзинг є порівняно новим явищем, тоді як у промислово розвинутих країнах він практикується століттями, забезпечуючи потреби суспільства в різних послугах.

За даними Української асоціації франчайзингу станом на жовтень 2008 року в Україні нараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2 тис. франчайзі. В галузевому розрізі або за сегментами ринку маємо такі дані: 25% франчайзингових підприємств - це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% -підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% - підприємства сфери послуг мобільний звязок, перукарні, хімчистки, спортклуби, турагенства; 8% - АЗС; 35% - підприємства інших сфер.

Оскільки сучасний процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності, то важливого значення набуває встановлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою розвязання спільних проблем їх функціонування.

Такою формою фінансової підтримки з боку великих підприємств є франчайзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні.

Залежно від відносин франчайзера і франчайзі найпоширенішим типом франчайзингу в Україні є регіональний франчайзинг. За схемою цього франчайзингу з українськими франчайзі співпрацює відома італійська фірма-виробник одягу "Веtton". Зокрема, українська компанія "Арго Трейдинг", яка стала франчайзі італійської фірми "Веnetton", отримала концепцію магазину та контракт на закупку товару і періодично виплачує франчайзеру роялті. В кожному крупному регіоні, де є франчайзі, "Веnetton" має своїх агентів, які, отримуючи зразки продукції компанії, демонструють їх місцевим партнерам і разом з ними формують замовлення. Завданням регіональних агентів компанії є також вивчення шляхів і перспектив розвитку місцевого ринку та ріст числа франчайзингових проектів цьому регіоні. На відміну від багатьох компаній, "Веnetton" не навязує єдиний для всіх магазинів асортимент і надає франчайзі значну свободу вибору. Франчайзі можуть самостійно замовити обмежену партію одягу, який, на їхню думку, є актуальними в даному регіоні. Основним є передоплата за весь комплект замовлення, причому кошти надходять безпосередньо до компанії "Веnetton", обминаючи агентів. Бенеттоновські фабрики в Тревізо виготовляють тільки те, що вже замовлено та оплачено франчайзі. Ризики франчазера тут мінімальні, основне завдання франчайзера - виготовляти якісний товар, налагоджувати дистрибуцію, зворотній звязок з франчайзі та підтримувати бренд за допомогою рекламних компаній .

У цивільному кодексі України передбачений також і інший вид франчайзингу - субфранчайзинг. Крім того є навіть приклади практичного його використання в нашій країні. Зокрема, компанія "Михаил Воронин" розробила субліцензійний пакет для виробників одягу по регіонах. Цей пакет передбачає, що для певного регіону з допомогою спеціальної методики розраховується мінімальна квота з реалізації товару ТМ "Михаил Воронин". Якщо торгова структура у цьому регіоні повністю покриває цю квоту, то їй надається ексклюзивне право регіонального представництва. По-перше, відповідно до угоди франчайзер не має права відкривати свої торговельні підприємства або продавати франшизу в цей регіон. По-друге, всі питання оптово-роздрібної реалізації продукції компанії у вказаному регіоні вирішуються ексклюзивним представником. Сьогодні компанія веде переговори з потенційними франчайзі про надання їм такого статусу у Львові, Харкові та Дніпропетровську .

Залежно від сутності господарських відносин в Україні найбільш розповсюджений виробничий франчайзинг, особливо у виробництві безалкогольних напоїв. Найчастіше франчайзер надає своїм франчайзі спеціальний інгредієнт, без якого виробництва неможливе, і тим самим бізнес між франчайзером і франчайзі не припиняється відразу після передачі обладнання та технологія виробництва, а має довготривалий характер. Франчайзі обслуговує клієнтів, франчайзер забезпечує виробництво ресурсами. За такою схемою на території України працюють компанії "Соса Соlа", "Рерsі со" та інші, що продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва, місцевим компаніям. Кожен з місцевих або регіональних розливальних та пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії, вони змішують концентрати, надані франчайзером, з іншими інгредієнтами та, дотримуючись певної технології, розливають у банки чи пляшки і реалізовують виготовлену продукцію через систему місцевих розповсюджувачів. Певно, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися за своїми якостями від аналогічного товару в Києві чи іншому регіоні.

За ступенем розвитку правового поля франчайзингові відносини в Україні відносять саме до законодавчо не підкріплених. Спеціального закону щодо регулювання відносин франчайзингу в Україні ще немає, він знаходиться в стадії розробки (на розгляд до Верховної Ради було подано Проект Закону України "Про франчайзинг"). Відносини між субєктами франчайзингових взаємин регулюються окремими розділами Цивільного, Господарського кодексів України та іншими законодавчими актами.

Таким чином, розглядаючи проблему української законодавчої бази франчайзингу, можна зробити висновок, що остання містить чимало білих плям. Зокрема проблема оподаткування роялті. Так, термін “роялті”, відповідно до пункту 1.11. статті 1 Закону України “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, визначається в значенні, що міститься в пункті 1.30 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року (зі змінами і доповненнями), а саме:

Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються обєктом права власності субєкта підприємницької діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)”.

Таким чином, це ще раз доводить, що франчайзинг може бути започаткований у різних сферах економічної діяльності. В Україні франчайзингові відносини є найбільш розповсюдженими в громадському харчуванні, роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, у сфері послуг.

Отже, для вітчизняних підприємств слід детально та поглиблено вивчати досвід інших фірм, в тому числі іноземних, по застосуванню франчайзингових відносин та враховувати особливості економіки України.

Рішення багатьох економічних проблем сучасної України вимагає нових економічних механізмів. Одним з таких механізмів є франчайзинг. Можна стверджувати, що франчайзинг в даний час - єдиний відомий інструмент, що дає можливість підвищити ефективність малого бізнесу. Він дає можливість обєднати переваги малого і середнього бізнесу.

Історія розвитку франчайзингу за кордоном налічує вже півтора століття. В Україні інтерес до цього економічного інструменту зявився в 90-х роках минулого століття, коли практично одночасно виникло декілька франчайзингових систем - вітчизняних і з участю іноземного капіталу. Проте надмірні надії на розвиток франчайзингу не виправдалися. Сьогодні має сенс проаналізувати виниклі проблеми і причини, які привели до їх виникнення. А для цього необхідне уточнення основних понять і визначень, що характеризують цей економічний інструмент. У вітчизняній економічній літературі цей термін вже не рідкість. Перші публікації, присвячені франчайзингу, зявилися більше десяти років тому назад, проте різні фахівці звертали увагу на різні аспекти франчайзингу і, як результат, формулювали свої визначення.

Аналізуючи різні формулювання і підсумовуючи виділені в них ознаки, можна сформулювати наступне визначення: Франчайзинг - це форма підприємництва, заснована на системі взаємовідносин, закріплених рядом угод, при яких одна сторона (франчайзер) надає відшкодувальне право діяти від свого імені (реалізовувати товари) іншій стороні (франчайзі), сприяючи тим самим розширенню ринку збуту. Система франчайзингу заснована на використанні конкретного товару. Цей товар повинен володіти наступними ознаками:

· відомою торговою маркою;

· номенклатура товарів повинна бути обмежений.

Обєктом франчайзингу можуть бути наступні товари:

· продукт (виріб, що має матеріальну форму);

· послуга;

· виробничий процес;

· бізнес-процес (набір управлінських, комерційних, фінансових, організаційних дій);

· комплексний товар, в якому можуть поєднуватися один з одним в різному ступені раніше названі товари.

У франчайзинговому процесі беруть участь щонайменше дві сторони, між якими укладений договір франчайзингу (франшиза). Перша сторона - франчайзер. Це велика фірма (корпорація), що має широко відому торгову марку і добрий імідж на споживчому ринку. Ця фірма надає іншій стороні (франчайзі) відшкодувальне право діяти на обумовлених договором умовах в певний термін на ринку від імені франчайзера і під його торговою маркою. Франчайзер в системі завжди один. Друга сторона - франчайзі. Франчайзі є, як правило, мала фірма або підприємець (юридична або фізична особа), що придбає (на відшкодувальній основі) у франчайзера виняткове право на ведення комерційної діяльності від його імені під його торговою маркою.

Франчайзинг, як і будь-який вид підприємницької діяльності, повязаний з системою фінансових потоків. Основу цих потоків складають:

1. Одноразова оплата франшизи (паушальний платіж), яка надає право франчайзі: користуватися інтелектуальною власністю франчайзера; відкрити власне франчайзингове підприємство; отримати стандартний набір послуг, необхідний для відкриття підприємства.

2. Роялті. Регулярні, обовязкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, повязаних з підтримкою і розвитком франчайзинговой системи.

3. Відрахування до централізованого рекламного фонду.

4. Додаткові платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.

Як вже говорилось, франчайзинг в Україні не отримав широкого розповсюдження, хоча потенційні можливості його впровадження достатньо широкі. Основні проблеми розвитку франчайзингу в нашій країні можна класифікувати із причин їх виникнення.

1. Економічні проблеми.

Франчайзинг - економічний інструмент, і для його впровадження необхідні відповідні економічні передумови, які в Україні не сформувалися або взагалі, або частково. До даних проблем можна віднести:

· Нестабільність розвитку економіки України. Франчайзингові схеми вимагають стабільності і передбаченості економіки;

· Відсутність у більшості підприємців - потенційних франчайзі - необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему;

· Складність отримання кредитів для створення стартового капіталу.

· Політична нестабільність

· Економічна криза.

2. Організаційно-правові проблеми.

Хоча франчайзинг - це економічний інструмент і його проблеми в першу чергу слід шукати у сфері економіки, в Україні проблеми розвитку франчайзингу слід шукати перш за все в правовій сфері. Ці проблеми повязані з практично повною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні.

3. Соціально-психологічні проблеми.

До них можна віднести:

· відсутність вітчизняного досвіду і страх краху у субєктів франчайзингової системи - франчайзера і франчайзі;

· відсутність належної поваги до інтелектуальної власності;

· боязнь франчайзі втратити самостійність і власне "обличчя" підприємця і менеджера.

Особливе місце серед проблем франчайзингу займає освіта як механізм вирішення соціально-психологічних проблем. Ця проблема викликана слабкою підготовкою представників малого бізнесу у сфері франчайзингу.

Звісно, що розглянуті проблеми не можна аналізувати локально, вони тісно звязані і роблять серйозний вплив одна на одну. Так, економічні проблеми франчайзингу викликані не тільки станом економіки, але і впливом інших проблем, в першу чергу організаційно-правових. Вітчизняне законодавство практично не оперує поняттям "франчайзинг". Комерційна концесія, якій присвячений розділ в Цивільному кодексі України, далеко не еквівалентна поняттю "франчайзинг". Відсутність правової бази істотно звужує можливість розвитку франчайзингу і в першу чергу значно ускладнює можливість кредитування франчайзі. Розвиток правового забезпечення франчайзингу вимагає знову-таки рішення економічних проблем і додаткових витрат на вдосконалення правової бази і розробку "обхідних правових схем". Соціально-психологічні проблеми повязані як з економічними проблемами, так і з правовими. Входячи у франчайзингову систему, франчайзи випробовує ряд побоювань, викликаних як економічними, так і правовими аспектами. В першу чергу він побоюється банкрутства, яке може бути викликане діями франчайзера. Але саме правова складова повинна заспокоїти франчайзі: він власник свого підприємства, юридична особа, що повинно підтверджуватися необхідними юридичними процедурами.

Найважливішим соціально-психологічним аспектом франчайзингу є традиційне для нашої країни неповага до інтелектуальної власності. Рішення цієї проблеми вимагає поєднання економічних і правових дій, які зроблять неефективним несанкціоноване використовування чужої інтелектуальної власності. Освітні проблеми франчайзингу, викликані слабкою підготовкою підприємців в цій області. Рішення освітніх проблем повязано з необхідністю створення мережі учбових і консультаційних центрів по франчайзингу, що вимагає рішення чисто економічних проблем. В той же час освітні проблеми франчайзингу приведуть до розширення знань франчайзі в області права і економіки.

Як видно з вищесказаного, взаємозвязок економічних, організаційно-правових, соціально-психологічних і освітніх проблем франчайзингу можливо тільки в комплексі, коли рішення однієї проблеми повязано з необхідністю рішення інших.

Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу є відсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це в першу чергу система відносин, закріплена знову-таки системою договорів. Звичайно, що подібна система, до того ж обєднуюча економічно незалежних підприємців, стає інерційною.

Останнє десятиріччя, в якому почався прискорений розвиток українського франчайзингу, відрізняється відсутністю стабільності в економіці, постійними стрибками в розвитку економіки країни, що приводить до таких же різких коливань попиту на всі види товарів, регулярними переділами власності, що не може не зачіпати франчайзі.

Враховуючи, що багато хто з них вимушений через брак власних коштів відкривати свої підприємства в арендованих приміщеннях, зміна власника негативно впливає на роботу як франчайзі, так і франчайзингової системи в цілому.

Розподіл ринків, причому дуже часто неринковими методами, також може знижувати ефективність франчайзингових систем.

Франчайзинг, як вже неодноразово наголошувалося, будується на взаємодії двох типів самостійних підприємців - франчайзера і франчайзі, кожний з яких є самостійною юридичною особою. Отже, не тільки франчайзер, але і франчайзі повинні вкладати в розвиток системи свій стартовий капітал.

Якщо врахувати, що франчайзі повинен вносити разову франшизну плату (паушальний платіж), то стартовий капітал франчайзі повинен бути достатньо великим. На жаль, далеко не всі вітчизняні підприємці володіють подібним капіталом. Спроба отримати стартовий капітал у вигляді банківського кредиту також стикається з рядом проблем: рівень прибутковості франчайзі, з урахуванням всіх регулярних платежів (роялті, відрахування до централізованого рекламного фонду і інших платежів), може привести до того, що термін повернення кредиту буде достатньо великим, а якщо врахувати діючі ставки кредиту, і зовсім неможливим; існуюча правова система ще більше ускладнює кредитування франчайзі.