1.1 Звязки суспільних явищ. Види звязків

Одним з найбільш загальних законів обєктивного світу є закон загального звязку і залежності між явищами суспільного життя. Ці явища найбільш складні, оскільки вони формуються під дією багаточисельних і взаємозвязаних факторів.

Усі явища суспільного життя існують неізольовано, вони органічно звязані між собою, залежать одні від одних, обумовлюють одні одних і знаходяться в постійному русі та розвитку. Розкриваючи взаємозвязки і взаємозалежності між явищами, можна пізнати їх суть і закони розвитку. Тому вивчення взаємозвязків є основним завданням статистичного аналізу.

Причинна залежність є головною формою закономірних звязків, які діють в певних умовах місця і часу. Отже, для появи наслідку потрібні і причини, і умови, тобто відповідні фактори.

Суспільні явища, що впливають на інші явища, називають факторними (х).

Явища, які змінюються під впливом факторних явищ, називаються результативними (у).

За характером дії звязки соціологічних явищ поділяють на:

- Функціональний звязок між явищами характеризується повною відповідністю між причиною і наслідком, факторною і результативною ознакою, тобто за цього звязку кожному можливому значенню факторної ознаки х відповідає чітко визначене значення результативної ознаки у. Такі звязки найчастіше зустрічаються у фізичних, хімічних явищах. При функціональному звязку нам, як правило, відомо про повний перелік факторів, від яких залежить результативна ознака, що розглядається в певному звязку; відомо також про механізм взаємозвязку у вигляді того чи іншого рівняння, функції.

Функціональний звязок при цьому зберігає свою силу та виявляється в кожному окремому випадку спостереження, для кожної окремої одиниці даної сукупності. Функціональні звязки вивчаються у статистиці за допомогою індексного методу.

- Стохастичний звязок виявляється зміною умовних розподілів, тобто за цього звязку кожному значенню ознаки х відповідає певна множина значень ознаки у, які варіюють і утворюють ряд розподілу.

- Кореляційний звязок. Кореляційна залежність є підвидом стохастичної залежності: зі зміною факторної ознаки х змінюються групові середні результативної ознаки у, тобто замість умовних розподілів порівнюються середні значення цих розподілів.

Визначення кореляційного звязку між ознаками займає значне місце в дослідженнях соціальних явищ в економіці і управлінні. Зміст такого звязку складає теорія кореляції. Основоположниками цієї теорії є англійські вчені-біологи Ф. Гамільтон (1822 - 1911 pp.) в К. Пірсон (1857 -1936 pp.). Термін "кореляція" взято із природознавства і означає співвідношення, відповідність між змінними у рівнянні регресії.

Умовами правильного використання методів теорії кореляції є такі:

а) наявність однорідності тих одиниць, які підлягають дослідженню (наприклад, відбір підприємств, які випускають однотипну продукцію, мають однаковий характер технології і тип обладнання тощо);

б) достатньо велика кількість спостережень, при яких ми погашаємо вплив випадковостей на результативну ознаку і має силу закон великих чисел;

в) нормальний характер розподілу результативної ознаки, на якому побудовані всі положення теорії кореляції.

В основі теорії кореляції лежить кореляційно-регресійний аналіз (КРА), суть якого полягає у виборі виду рівняння регресії, обчисленні його параметрів та встановленні адекватності (відповідності) теоретичної залежності фактичним даним. Наявність такої теоретичної залежності значно облегшує аналіз соціальних явищ, дає змогу встановлення прогнозу на майбутнє.

Таким чином, за кореляційного звязку між значеннями ознак немає суворої і точної відповідності в кожному окремому випадку, у кожній одиниці сукупності, а спостерігається лише відоме співвідношення, кореляція.

Різноманітність причин, обставин і факторів, які діють одночасно й у взаємному звязку, причому ступінь впливу кожного з них на результативну ознаку безпосередньо не відомий і змінюється залежно від конкретного їх поєднання, -- це відмінні особливості кореляційних звязків.

За кореляційного звязку, на відміну від функціонального, звичайно немає відомостей про повний перелік усіх ознак-факторів, які впливають на результативну ознаку, а також про точний механізм їх взаємодії з ним у вигляді тієї чи іншої математичної формули, функції.

Кореляційний звязок є "неповний" і "несуворий".

За направленістю поділяють на:

- Прямі звязки -- це звязки, за яких зі зростанням значень ознаки-фактора результативна ознака також збільшується, і навпаки: при зменшенні ознаки-фактора результативна ознака також зменшується, тобто направленість зміни результативної ознаки збігається з направленістю зміни ознаки-фактора. Наприклад, стаж роботи і продуктивність праці.

- Обернені звязки -- це звязки, за яких зі зростанням ознаки-фактора результативна ознака зменшується, і навпаки, тобто направленість зміни результативної ознаки не збігається з направленістю зміни ознаки-фактора. Наприклад, зі зростанням продуктивності праці собівартість одиниці продукції знижується.

Якщо залежність результативної ознаки від певної ознаки-фактора може бути виражена рівнянням прямої лінії, то звязок називається прямолінійним (лінійним), якщо ж залежність виражається рівнянням якої-небудь кривої (гіперболи, параболи та ін.), то звязок називається криволінійним.

Функціональні звязки виражаються тим чи іншим аналітичним рівнянням, кореляційні звязки можуть бути виражені за допомогою аналітичного рівняння лише приблизно.

Якщо досліджується залежність результативної ознаки тільки від однієї ознаки-фактора, то звязок називається однофакторним. Якщо при цьому звязок є функціональним, то це свідчить про те, що результативна ознака залежить тільки від певної ознаки. Якщо ж звязок є кореляційним, то включення в аналітичне рівняння тільки одного фактора свідчить про те, що від впливу інших факторів ми абстрагуємося, усуваємо їхню дію. Така кореляція називається парною, оскільки при цьому розглядаються тільки дві

ознаки.

Якщо ж досліджується кореляційна залежність результативної ознаки одночасно від кількох ознак-факторів, то звязок називається багатофакторним, а кореляція -- множинною (сукупною).