Доходи: сутність та види в умовах ринку

курсовая работа

3.2 Державне регулювання доходів в Україні

Проблема поляризації українського суспільства найсильніше виявляється в зростанні доходів від власності та підприємницької діяльності, нерівності видатків на заощадження й придбання нерухомості й навіть нерівності видатків на покупку непродовольчих товарів і оплату послуг. За загальними оцінками дослідників, у руках заможних українців акумульовано приблизно 85 % всіх заощаджень у банківській системі, 57 % грошових доходів, 92 % доходів від власності й 96 % видатків на покупку валюти.

При цьому, за даними моніторингу бідності 2009 року, 28,2 % населення України належать до категорії бідних, а 15 % - до жебраків. Причому бідність продовжує бути поширеним явищем саме серед населення, що працює. За даними звіту Світового банку «Бідність в Україні», в 2008 році бідних людей в країні стало більше на 1,7 %. За показником ВВП на душу населення (дані Світового банку 2009 року - 6,92 тис. дол.) Україна - на третьому місці серед найбідніших країн Європи та випереджає лише Молдову й Албанію.

Проблема несправедливої нерівності доходів в Україні полягає в тому, що еліти забезпечують собі доходи, які багаторазово перевищують валовий внутрішній продукт на душу населення. Причому, чим нижчим є рівень продуктивності регіональної економіки і, відповідно, нижчим рівень життя населення регіону, тим сильніше проявляються контрасти.

За географічною ознакою розшарування доходів відбувається за рахунок того, що центри промисловості по крані розподілені не однаково. Найнижчий рівень доходів характерний для південно-східних областей, де менше поширені самозайнятість і тимчасова трудова міграція, тобто там, де населення гірше адаптувалося до нових соціально-економічних умов. Трохи краща ситуація в областях із відносно високим розвитком незареєстрованого сектора економіки, включаючи особисте підсобне господарство. Зростання рівня доходів середньостатистичного українця відбувається в більшій мірі за рахунок промислових центрів. Найбільш доходними містами в Україні вважаються м. Київ, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська області.

Проаналізуємо останні дані по доходам громадян України.

Для того щоб оцінити рівень доходів населення розглянемо динаміку середньомісячного номінального доходу населення у 2009 році.

Результати соціологічних опитувань дозволяють скласти уявлення про гостроту та ступінь поширення бідності в Україні. За даними Всеукраїнського моніторингового дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН України виявлено вкрай обмежений доступ значної частини населення до життєво важливих благ. Відсутність можливостей придбання найнеобхідніших продуктів харчування відзначила половина респондентів (49,6%), необхідного одягу - 45,2%, необхідної медичної допомоги - 63,7%.

Загальний низький рівень життя населення пояснює переважно негативний характер оцінок матеріальних умов працюючих на промислових підприємствах України, хоча останні за рівнем заробітної плати перебували в більш вигідному становищі порівняно з працівниками культури, охорони здоровя, освіти та безробітною частиною населення.

Зростання соціально-економічної нерівності в українському суспільстві знайшло відображення в тому, що більше третини (35%) респондентів відзначили антисоціальний характер реформ як причини масової бідності. Значущість антинародної спрямованості сучасних економічних перетворень зростала з погіршенням умов життя респондентів - серед тих, хто відзначав достатність коштів для існування, на зростаюче розшарування як передумову поширення бідності, вказували 24,7%, а в підгрупі тих, хто потрапив до злиднів, - 55,7% респондентів[1,5].

ВИСНОВОК

Доходи є кращим інструментом для виміру добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, насамперед за рахунок росту трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтримкою соціально незахищених груп населення вимагає державних гарантій забезпечення мінімуму споживання для всіх громадян.

Основною метою державного розподілу і перерозподілу ринкових доходів є зменшення різкої диференціації доходів населення за рівнем доходів і капіталу.

Задачами аналізу доходів населення є кількісні оцінки процесів формування і використання доходів домогосподарств, розподілу їх між різними групами населення, опис соціально-економічних портретів бідних, середніх і багатих шарів суспільства.

Показники доходів характеризують не тільки економічну міць домогосподарств і ступінь залежності економіки від поводження споживачів, але і вартість соціальних програм, тобто одночасно дозволяють оцінювати можливості державного впливу на динаміку рівня життя населення.

Економіко-статистичні дослідження доходів населення дозволяють точніше

формувати висновки і прогнози, оцінювати наслідки прийнятих рішень по регулюванню економічної системи і реалізації макроекономічних і мікроекономічних цілей.

Перехід до ринкової економіки повязаний з виникненням проблеми розподілу доходу в суспільстві. Питання про те, як необхідно розподіляти дохід, має давню і суперечливу історію. Окремі економісти вважають, що основою стабільного розвитку економіки є рівність у розподілі доходу, інші дотримуються протилежної точки зору, згідно з якою прагнення до рівності в розподілі доходу не може стимулювати зростання виробництва і призводить до кризи економіки.

Як підсумок можна зауважити, що у сучасних умовах доходи починають набувати ширшого значення й тлумачення: по-перше - як основне джерело прибутку (чистого доходу), по-друге - як складна за структурою категорія, що вимагає теоретичного й методологічного уточнення. Категорія доходу дотепер не набула стійкого значеннєвого відтінку в економічній літературі, нормативних документах, звітності підприємств й організацій. Також, зміни у доходах в умовах перехідної економіки зумовлені стрімким падінням реальних доходів населення, змінами в їх структурі, зростанням диференціації доходів населення.

Розвязання розкритих питань сприятиме найкращому задоволенню потреб населення, стимулюватиме розвиток виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бугадовська С.В. Макроекономіка//Підручник - К.: 2005.

2. Базилевич В. Д. Політична економія: - К.: Форум. - 2000.

3. Башнянін Г. І. та ін. Політична економія. Підручник для студентів вузів- К.: Ніка-Центр, 2000.

4. Бочан І. О. Глобальна економіка: Підручник. - К.: Знання, 2006.

5. Гойко А. Ф.,Четверіков Ю. В., Скрипник А. Л. Мікроекономіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К. :КНУБА, 2009.

6. Горбенко ,Н. Є., Дмитренко М. Й., Кочума І. Ю. Політична економія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.:К. -УБС НБУ, 2009.

7. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії: Навчальний посібник - К.: Знання, 2007.

8. Задоя А. О., Кірієнко О. М. , Пилипенко Г. М. , Нікеєнко Т. В. Мікроекономіка: курс лекцій та вправи : навч. посібн.:Д.-НГУ, 2009.

9. Іфремчук В.С.,Генеза ринкової економіки: Терміни, поняття, персоналії. Львів.:Магнолія плюс, 2005.

10. Мельник П.Р Статистичний щорічник Донецької області : посібник .- Донецьк: Рута , 2006.

11. Мельник А.Ф., Желюк Т.Л., Длугопольський О.В. Макроекономіка та макроекономічна рівновага: Навч. посіб. / К.: Знання, 2008. - 699 с.

12. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник / С. В. Мочерний - 2-ге вид., випр. - К.: Вікар, 2005.

13. Міхов ,Л. І., Кірова Л. Л., Скоч В. Г.Політекономія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.:Д.-Юго-Восток, 2008.

14. Ніколенко Ю. В. Політекономія: Підручник / Ю. В. Ніколенко. - К.: ЦУЛ, 2003.

15. Панчишина С.П., Савлука. Доходи та заощадження в перехідній економіці України.-Львів.:Савлука, 2005.

16. Савченко П.В., Кокина Ю.П. Політика доходів і заробітної плати: підручник. - М.:Юрист, 2005.

17. Туган-Барановський ,М.І. Основи політичної економії: [Пер. з рос.]/М.І.Туган-Барановський;Л:.-ЛНУ, 2003.

Делись добром ;)