2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

ПСП «Дружба» розташоване в смт. В-Писарівка, Сумської області, вулиця Московська,22. Обласний центр знаходиться в 100 км від підприємства «Дружба». Підприємство входить в групу компаній «Кернел», що розташовані по всій Україні. Приватне підприємство «Дружба» започатковане в 1960 році для виробництва с/г продукції. Директором підприємства з 1981 року і до нині є Жерьобкін Дмитро Опанасович.

Середньооблікова чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві за 2009 рік становить 167 осіб, в тому числі: в рослинництві - 110 чол.та в тваринництві - 57 чол.

Ціллю створення ПСП «Дружба» являється, по - перше, забезпечення населення високоякісною сільськогосподарською продукцією, по - друге, отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності, а також активне проведення заходів по стабілізації і розвитку економіки В-Писарівського району Сумської області. Для досягнення своїх цілей підприємство може здійснювати любі операції, які не протидіють діючому законодавству України.

Основними задачами підприємства являються:

• Забезпечення максимального росту виробництва продукції;

• Раціональне використання власних ресурсів;

• Захист навколишнього середовища від забруднення пестицидами і мінеральними добривами;

• Відбір кваліфікованих кадрів.

Основною діяльністю підприємства являється виготовлення продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка, реалізація та інші види господарської діяльності, котрі направлені на отримання прибутку і задоволенні потреб населення в сільськогосподарській продукції

Основними видами діяльності підприємства являються:

1. Вирощування зернових і технічних культур.

2. Розведення великої рогатої худоби.

3. Розведення свиней.

В залежності від природних умов лісостепової зони, в якій розташоване господарство , від наявності земельних, трудових ресурсів і можливості найбільш ефективного їх використання в господарстві виділилися і стали розвиватися окремі галузі, що дають найбільшу ефективність при цих умовах і визначаючих спеціалізацію господарства. Серед ґрунтів господарства найбільш поширеними є чорноземи звичайні та їх різновиди. ПСП «Дружба» має рівний тип рельєфу, що є сприятливим фактором. Підприємство розташоване у лісостеповій зоні та характеризується помірним кліматом, при значній кількості вологи і не дуже холодною зимою з відлигами. Для сільськогосподарського виробництва важливим фактором є температурний режим. Середньорічна температура повітря становить взимку -10...-15°С, а влітку - +25...+28°С. Самими холодними місяцями вважаються січень та лютий, а найтеплішими-липень та серпень. Відносна вологість повітря коливається від 43 до 65%.

Таким чином, господарство розташоване у сприятливому природно-кліматичному районі.

Підприємство традиційно займається збутом продукції на аграрному ринку. А також підтримує тісні звязки з великими містами та селами, які постійно купують продукцію цього господарства. Про сприятливе розташування ПСП «Дружба» можна судити по обєму і структурі виробництва. А також для більш повного і точного визначення виробничого напрямку господарства розглянемо склад та структуру товарної продукції (таблиця 2.1)

Структура основних видів товарної продукції підприємства

Проаналізувавши склад та структуру товарної продукції можна відмітити, що найбільш питома вага по середнім даним за 3 роки в структурі товарної продукції зернових становить 47,6% від загальної продукції по підприємству, в структурі товарної продукції соняшника - 20,2%; в структурі товарної продукції приросту ВРХ - 12,2%.

Отже, спеціалізація підприємства, яка склалась є зернова з розвинутим виробництвом соняшника та приростом ВРХ.

Підприємство вважається господарством з різко вираженою спеціалізацією, оскільки частка зернових у загальній продукції становить 47,6%.

Проаналізувавши динаміку основних видів товарної продукції можна зазначити, що відбувся процес поглиблення зернової спеціалізації у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 6%, а порівняно з 2008 р. знизилась на 13,8%; також відбулось зростання виробництва соняшника у 2010 р. порівняно з 2009 р. на на 19,8%,порівняно з 2008 р. збільшилось на 23%. Зростання приросту ВРХ у 2009 р. порівняно з 2008 р. відбулось на 9,2%,але в 2010 р. підприємство взагалі не займалося вирощуванням ВРХ. Також слід звернути увагу на те,що підприємство «Дружба» взагалі не займалося виробництвом іншої продукції у 2009р. Важливим є те, що підприємство збільшило виробництво продукції рослинництва у 2010 р, але не займалось виробництвом продукції тваринництва.

Отже, важливо зазначити, що динаміка основних видів товарної продукції має досить коливаючий характер.

Проаналізувавши раціональність підбору основних і додаткових галузей можна відмітити, що у 2008 р. був раціональний підбір основних та додаткових галузей, оскільки коровячого гумусу було на 8850 т. більше норми. Але, у 2009 р,2010 р. підприємство взагалі не мало в наявності коровячого гумусу, тому в даний період відбувся нераціональний підбір основних і додаткових галузей.

Слід відмітити, що спеціалізація, яка склалась відповідає плановим та природно-економічним умовам господарства.

Важливо відмітити певні заходи щодо поглиблення спеціалізації :

1. Поглиблення спеціалізації сівозмін;

2. Підвищення вимог до ґрунтів;

3. Вдосконалення системи удобрення;

4. Вдосконалення механічного обробітку грунту та інших агротехнічних та меліоративних заходів.

Достатня забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обєму виробництва продукції, а від підвищення ефективності їх використання залежить обєм і своєчасність виконання робіт, ефективність використання всіх наявних ресурсів. Саме тому важливо також провести аналіз трудових ресурсів, інформацію про які можемо прослідкувати за даними табл.2.2.

Динаміка чисельності робітників та ефективність їх використання

Проаналізувавши зміну чисельності робітників в цілому по господарству можна відмітити, що середньооблікова чисельність у 2009 р. в порівнянні з 2008 р. знизилась на 15 осіб, що було спричинено скороченням штату, зокрема, з цієї причини вибуло 51 штатний робітник, з них 26 жінок ; з причини плинності кадрів (за власним бажанням - 5 осіб; звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни - 23 особи, невідповідність займаній посаді - 57 осіб), а прийнято 33 особи, з них 8 жінок.

У 2010 р. порівняно з 2009 р. середньооблікова чисельність робітників знизилась на 77 осіб у звязку зі зміною в організації виробництва і праці (реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників) - 2 особи, з них 1-а - жінка; з причини плинності кадрів (за власним бажанням - 3 особи, за угодою сторін - 7 осіб, за порушення трудової дисципліни 21 особа, та з інших причин - 5 осіб), а прийнято було 25 робітників, з них 4 - жінки.

А в 2010 р. порівняно з 2008 р. середньооблікова чисельність робітників знизилась на 92 особи (на 50,5 %)

Проаналізувавши вплив зміни чисельності робітників в цілому по господарству та по галузям, зокрема, можна зазначити, що в 2009 р. порівняно з 2008 р. знизилась на 17 осіб, у 2010 р. порівняно з 2009 р. середня чисельність робітників знизилась на 20 осіб, а в 2010 р. порівняно з 2008 р. знизилась на 37 осіб (на 29,1 %).

У тваринництві у 2009 р. порівняно з 2008 р. середньооблікова чисельність робітників підвищилась на 20 осіб, а в 2010 р. - взагалі не було персоналу по тваринництву.

Розрахувавши та проаналізувавши продуктивність праці можна зазначити, що у 2009 р. порівняно з 2008 р. продуктивність праці знизилась на 52,5 грн./день; у 2010 р. порівняно з 2009 р. зросла на 48,3 грн./день; у 2010 р. порівняно з 2008 р. продуктивність праці знизилась незначними темпами - на 4,17 грн./день.

Заходами щодо закріплення робочої сили на підприємстві є наступні:

1) Покращення умов праці, наприклад, пошиття для працівників спецодягу для виконання певних робіт у відповідні періоди (пори року);

2) Підвищення морального та матеріального стимулювання, наприклад, видача грамот, похвал, підвищення зарплати, система надбавок та пермій тощо;

3) Зростання кількості соціальних заходів та соціального захисту працівників.

Фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку залежать також від ефективності використання основних засобів.

Основні фонди (засоби) являють собою частину виробничих фондів у вигляді сукупності засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносячи свою вартість на вартість готового продукту частинами, у міру спрацьовування.

Наявність і ефективність використання основних засобів на підприємстві, що досліджується, наведені у табл. 2.3.

Основними показниками, що характеризують ефективність використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість і фондоозброєність.

Фондовіддача показує, яка сума валового доходу припадає на 1 грн. вартості основних виробничих фондів. За даними табл. 2.3. можна сказати, що показник фондовіддачі основних виробничих фондів в 2010р. в порівнянні з 2008р. зменшився на 2,3 грн.

Фондомісткість характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі. В нашому прикладі фондомісткість основних фондів в 2010р. в порівнянні з 2008р. збільшилась на 0,5 грн.

Фондоозброєність відбиває ступінь озброєності фондами одного робітника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника. Фондоозброєність за період 2008-2010 рр. збільшилась на 26,5 тис. грн.

Забезпеченість та ефективність використання основних виробничих фондів

Отже такі результати свідчать про ефективне використання основних виробничих фондів на підприємстві та їх оновлення.

Жодне виробництво і реалізація не відбувається без витрат. Але для ефективної діяльності необхідно, щоб дохід перевищував витрати, тому що в іншому випадку фірму чекає занепад.

У табл. 2.4. розглянемо структуру та динаміку елементів операційних витрат.

Аналіз динаміки та структури елементів операційних витрат

Аналізуючи наведені в таблиці 2.4 дані, можна сказати, що в структурі елементів операційних витрат за період 2008-2010 рр. відбулися суттєві зміни. Так, питома вага матеріальних витрат зменшилась на 26,8%. Витрати на оплату праці в 2008 р. становили 2186 тис. грн., а в 2010 р. - 1882 тис. грн. Їх питома вага в загальній сумі витрат зменшилась на 3,4%. Питома вага відрахувань на соціальні заходи в 2010 р. становила 6,7%, амортизації - 5,5%, інших витрат - 30,5%.

За досліджуваний період сума операційних витрат збільшилась на 610 тис. грн. і в 2010 р. досягла 12466 тис. грн.

Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Динаміку таких показників наведено в таблиці 2.5.

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Аналізуючи наведені вище дані, можемо констатувати той факт, що за останні роки на підприємстві спостерігається підвищення основних економічних показників діяльності.

Обсяг валової продукції в 2010 р. в порівнянні з 2008 р. зменшився на 5831,1 тис. грн.; обсяг валової продукції на 100 га с.-г. угідь - на 162,3 тис. грн.; обсяг валової продукції на 1 робітника зменшився також на - 4,9 тис. грн.; обсяг валової продукції на 1 люд.-год зменшився також на 0,5 тис. грн.

Обсяг товарної продукції в 2008 р. становив 10804 тис. грн., а в 2010 р. 10948 тис. грн., тобто збільшився на 144 тис. грн.; обсяг товарної продукції на 100 га с.-г. угідь збільшився - 7,8 тис. грн.; а обсяг товарної продукції на 1 робітника - 62,2 тис. грн.

Валовий прибуток в 2010 р. зменшився у порівнянні з 2008 р. на 1635 тис. грн.; валовий прибуток на 100 га с.-г. угідь зменшився на - 47,6 тис. грн.; валовий прибуток на 1 робітника також зменшився - на 0,9 тис. грн.

Чистий прибуток в 2010 р. зменшився у порівнянні з 2008 р. на 2920 тис. грн.; чистий прибуток на 100 га с.-г. угідь зменшився на - 85,8 тис. грн.; чистий прибуток на 1 робітника також зменшився на - 14,7 тис. грн.

Не менш важливим, ніж вже наведені, показником ефективності діяльності підприємства є рентабельність. Ми бачимо, що в 2008 р. цей показник був найвищим і становив - 40,9%. У 2010 р. у порівнянні з 2008 р. рівень рентабельності зменшився до 2,5%, тобто його зниження порівняно з 2008 р. на 38,4%.

Отримані результати дають можливість зробити висновок про зниження рентабельності (ефективності) діяльності підприємства.

Склад та структура землекористування

Співставляючи загальну земельну площу по 2008, 2009, 2010 роках у складі та структурі землекористування не відбулося змін, таких як відведення ділянок в землі державного запасу, під цивільне та промислове будівництво, дачні і фермерські господарства тощо.

Також не відбулося заміни земельних сертифікатів на державні акти на право приватної власності на землю.

Проаналізувавши структуру земельного фонду можна зазначити, що вона залишилась незмінною (не покращилась і не погіршилась).

Аналізуючи інтенсивність використання земельного фонду по % розораності можна відмітити, що земля використовується з максимальною інтенсивністю, оскільки питома вага площі с.-г. угідь в загальній площі становить 100%,

Підприємством приділяється значна увага збереженню земельного фонду, оскільки здійснюється комплекс антиерозійних заходів, існує система раціональних сівозмін, саме тому склад та структура землекористування має постійний характер, адже земельні фонди використовуються з максимальною ефективністю та підтримуються на належному рівні.

2.2 Забезпеченість та рівень ефективності використання основних виробничих фондів

Основні засоби є матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і за допомогою підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому економічно більш виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:

* аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

* визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

* аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

* виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

* розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

Аналіз починають із вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

* будинки, споруди та передавальні пристрої;

* машини та обладнання;

* транспортні засоби;

* інструменти, прилади, інвентар (меблі);

* інші основні засоби.

Характеристика обсягу і складу основних фондів підприємства

Загалом вартість основних засобів знизилась на 22 тис. грн. (3805-3783), а вартість будинків, споруд і передавальних пристроїв також знизилась на 49 тис. грн. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури споруд і передавальних пристроїв визначають виробничу потужність підприємства.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

* характер та особливості процесу виробництва;

* тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

* технологія, рівень спеціалізації та кооперування;

* методи організації виробництва.

У процесі аналізу визначають зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної структури та структури основних засобів за терміном експлуатації.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення (К0)відображає інтенсивність оновлення, його визначають шляхом співвідношення вартості засобів, що надійшли за звітний період до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття (Кв) визначають відношенням вартості основних засобів, які вибули до вартості основних виробничих фондів на початок періоду.

Коефіцієнт оновлення становить:

Ко = 55/3783*100=1,5

Коефіцієнт вибуття становить:

Кв = 77/3805*100 = 2

Під час аналізу структури і динаміки основних засобів ураховують особливості їх функціонування в тій чи іншій галузі.

Найважливішим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх технічного стану. Технічний стан устаткування у непрямому значенні визначають за терміном його експлуатації, що відображає співвідношення частки відповідних груп у загальній кількості одиниць цього виду устаткування

Іншим узагальнюючим показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають шляхом відношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів та їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт (табл. 2.8).

Характеристика зміни технічного стану основних засобів підприємства за рік

Зростання зношення основних засобів негативно характеризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих засобів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних засобів використовують систему натуральних та вартісних показників.

Показниками стану основних засобів є коефіцієнти придатності і зносу основного капіталу, а показниками руху основних засобів є коефіцієнти оновлення і вибуття.

З часом або в результаті зміни технології частину основних засобів списується з балансу і, навпаки, знову придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства.

Про те, наскільки швидко відбувається цей процес, можна судити за коефіцієнтами вибуття і оновлення основних засобів.

1. Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується за такою формулою:

Квиб = Свиб/Снг*100%

де К виб - коефіцієнт вибуття основних засобів; С виб - сумарна вартість вибулих протягом року основних засобів; С нг - первісна вартість основних засобів на початок року.

2. Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується за формулою:

Ко = Сввед/Скг*100%

де К о - коефіцієнт оновлення основних засобів; С введено - сумарна вартість введених за рік основних коштів; С кг - первісна вартість основн1.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів розраховується за такою формулою:

КЗоз = Зоз/ПВоз

КЗоз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зоз - сума зносу основних засобів підприємства на визначену дату;

ПВоз - початкова вартість основних засобів на визначену дату.

4. Коефіцієнт придатності основних засобів. Для його розрахунку використовується така формула:

КПоз = ЗВоз/ПВоз

КПоз - коефіцієнт придатності основних засобів;

ЗВоз - залишкова вартість основних засобів підприємства на визначену дату;

ПВоз - початкова вартість основних засобів підприємства на визначену дату.

Великі значення цих коефіцієнтів спостерігаються тоді, коли на підприємстві йде інтенсивна заміна обладнання внаслідок реконструкції або модернізації виробництва.

Показники руху та стану основних засобів

Таким чином, за досліджуваний період оновлення основних фондів було незначне, про що свідчить значення коефіцієнтів оновлення і вибуття(1,5 і 2); незначними є також показники зносу основних фондів - (0,3 і 0,4). Слід акцентувати увагу на необхідності інтенсивного оновлення засобів праці як чинника підвищення ефективності виробництв.