Економічна ефективність використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення (на прикладі ПАТ "Білопільський машинобудівний завод")

курсовая работа

1.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості та вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів:

ь фізичний;

ь моральний.

Фізичний знос - втрата основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних явищ, умов зберігання та використання.

Величина фізичного зносу визначається:

1. За даними фізичного обстеження технічного стану основних фондів.

2. За терміном експлуатації основних фондів.

К = Тф / Т, (1.3)

де Тф - фактичний термін служби, років;

Т - нормативний термін служби, років.

Моральний знос - втрата вартості основних фондів до моменту фізичного зносу під впливом запровадження результатів науково-технічного прогресу. Він буває І-го та ІІ-го родів.

Технологічний знос - втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві.

Функціональний знос - втрата вартості діючих фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

Соціальний знос - втрата споживчої вартості основних фондів внаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).

Екологічний знос - втрата споживчої вартості внаслідок невідповідності умовам екологічної безпеки.

Наслідки морального зносу можна усунути :

ь модернізацією устаткування;

ь реконструкцією (функціональний знос);

ь скороченням термінів використання основних фондів;

ь підвищенням інтенсивності експлуатації (технологічний знос).

Моральний знос І-го роду розраховують за формулою:

М1 = ((Фп-Фв)/Фп)* 100%, (1.4)

де Фп - первісна вартість основних фондів;

Фв - відновна вартість основних фондів.

Моральний знос І-го роду розраховують за формулою

М2 = Фпс-Фпн* (Пс*Тс)/ (Пн*Тн), (1.5)

де Фпс, Фпн - відповідно первісна вартість старого і нового обладнаннч;

Пс, Пн - відповідно річна продуктивність старого і нового обладнання;

Тс, Тн - термін служби старого і нового обладнання.

Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію) [23].

Амортизація основних фондів - процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою нагромадження коштів для їх відновлення.

Норма амортизації - показник, який показує частку вартості основних фондів, яку щорічно переносять засоби праці на новостворену продукцію і розраховується відношенням річної суми амортизації до вартості основних фондів.

Амортизаційні відрахування -- грошовий вираз розміру амортизації.

У практиці господарювання можуть застосовуватися наступні методи амортизації :

ь метод прямолінійного нарахування амортизації;

ь метод зменшення залишкової вартості;

ь метод прискореного зменшення залишкової вартості;

ь кумулятивний метод;

ь виробничий метод;

ь податковий метод [14, с. 45].

Прямолінійний метод. Цей метод передбачає, що щорічно на протязі усього терміну служби основного фонду амортизаційні нарахування проводяться за однією нормою амортизації від первісної вартості основного фонду.

Розрахунки норми амортизації при прямолінійному методі здійснюють за формулою:

На = (Сп-Сл)*100% / Сп*Т. (1.6)

Амортизація за цим методом нараховується за такою формулою:

А = Сп* На / 100%, (1.7)

де На - норма амортизації;

Сп - первісна вартість основних фондів;

Сл - ліквідаційна вартість основних фондів;

Т - термін служби основних фондів.

Сутність методу зменшення залишкової вартості полягає в тому, що використовується норма амортизації як при прямолінійному методі, але амортизаційна сума нараховується від недоамортизованої вартості основного фонду.

Розрахунки норми амортизації при методі зменшення залишкової вартості здійснюють за формулою:

. (1.8)

Амортизація нараховується за такою формулою:

А = (ЗВ*На)/100%, (1.9)

де ЗВ - залишкова вартість;

n - кількість років корисного використання обладнання.

При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації використовується як при прямолінійному методі, збільшена вдвічі, але амортизаційна сума нараховується від недоамортизованої вартості основного фонду [4, с. 311].

Кумулятивний метод полягає в застосуванні більш високих норм амортизації у першій половині амортизаційного періоду і поступовому їх зниженні у другій половині.

Визначення річних сум амортизації за цим методом здійснюється в декілька етапів:

1) додаються числові значення років служби обладнання, наприклад, при пятирічному терміні служби: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15;

2) утворюються дроби типу 1/15; 2/15; …5/15; розміщуються у зворотньому порядку: 5/15; 4/15; …1/15 та домножаються на 100%;

3) обчислюються річні суми амортизації за формулою:

А1,2,3...n = ( На1,2,3...n *( Сп - Сл))/100%(1.10)

Виробничий метод полягає в тому, що строк корисного використання основних фондів визначається обсягом продукції, який підприємство планує отримати від їхнього використання.

Норма амортизації за виробничим методом розраховується за такою формулою:

Н а = (Сп-Сл)* 100% / Qп.(1.11)

Амортизація нараховується за формулою:

А = Qф* На / 100%,(1.12)

де Qп - плановий обсяг продукцїі, яке підприємство планує отримати від використання основних фондів;

Qф - фактичний обсяг продукцїі, яке підприємство отримало від використання основних фондів.

Податковий метод - визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Основні фонди діляться на чотири групи, для кожної з яких встановлена постійно діюча норма амортизації [25, с. 85].

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість [9, с. 630].

Загалом прийнято розрізняти просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Просте відтворення завжди є складовою розширеного відтворення.

Здійснення розширеного відтворення в промисловості передбачає систематичне використання певної частини доходу на збільшення обсягів виробництва. При цьому не тільки відшкодовуються матеріальні блага, але і створюються нові засоби виробництва, предмети споживання, що є матеріальною основою розширеного відтворення. Відтворення фондів - це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів відновлюються і розвиваються їхні складові елементи як за натуральною формою, так і за вартістю, змінюється структура фондів і одночасно відбувається відновлення та розвиток їх як економічного відношення [1, с. 302,305].

Процес відтворення основних фондів потребує формування стратегії оновлення основних фондів. Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів на промислових підприємствах можна подати у вигляді певної послідовності етапів [3] (рис. 1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Основні етапи формування стратегії оновлення основних виробничих фондів

Перший етап є початковим етапом формування стратегії та передбачає визначення виробничої потреби в оновленні основних засобів. Він полягає в проведенні аналізу стану і структури наявних виробничих засобів, результати якого дають можливість виявлення системи пріоритетів в оновленні конкретних видів і номенклатурних одиниць активної частини основних засобів.

На другому етапі необхідно здійснити оцінку ефективності оновлення основних засобів з допомогою системи показників та її техніко-економічне обґрунтування, де ефективність розглядається як потенційно корисна віддача від заходів, спрямованих на оновлення основних засобів.

Третій етап передбачає аналіз структури фінансових ресурсів на оновлення основних засобів. Формування та оцінка фінансових ресурсів, повязаних з оновленням основних виробничих фондів є важливим складовим елементом етапів стратегії оновлення. Розробка такої стратегії покликана забезпечити фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів у передбаченому обсязі. Стратегія оновлення повинна включати оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх фінансових джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів відносять амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, повязаних з втратою майна, а також суми, отримані від продажу основних засобів. До зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для оновлення, відносяться довгострокові позички, які можна залучити у вигляді кредиту або лізингу, та кошти іноземних інвесторів. Проте сучасні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки на підприємствах механізму формування власних фінансових ресурсів, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів. Зокрема для вирішення даної проблеми пропонується формування спеціального фонду оновлення основних фондів за рахунок відрахувань, які відносяться на собівартість продукції. Обєктами відрахувань можуть бути обсяг реалізації продукції, фонд оплати праці, відсоток відрахувань повинен визначатися самим підприємством та може різнитися в залежності від конкретних виробничих ситуацій [12, с. 511-516].

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду [20, с. 116].

Делись добром ;)