Економічна ефективність використання трудових ресурсів і шляхи її підвищення
2.3 Показники ефективності використання трудових ресурсів
Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлюють систему показників і методику обчислення продуктивності праці. Рівень продуктивності праці в сільському господарстві визначається співвідношенням обсягу виробленої продукції і затрат живої праці. Обсяг валової продукції сільського господарства може обчислюватись як у натуральному, так і вартісному виразі. У галузях сільського господарства, де виробляється однорідна продукція (зерно, молоко, тощо), обсяг валової продукції виражається в натуральних або вартісних показниках.
Оскільки у господарствах виробляється багато видів продукції різної споживної вартості, валовий обсяг її виражається у вартісній формі і оцінюється в порівнянних цінах.
При визначенні обсягу виробленої валової продукції сільського господарства враховуються не лише кількісні, а й якісні показники за встановленими стандартами якості певної продукції. Наприклад, виробництво молока різної жирності обчислюється в перерахунку на базисну жирність.
Затрати праці в сільському господарстві виражаються в одиницях робочого часу (людино-годинах, людино-днях), а також у чисельності середньорічних працівників сільськогосподарських підприємств. При виробництві сільськогосподарської продукції затрачається праця безпосередніх виробників (механізаторів, операторів машинного доїння, скотарів тощо) та спеціалістів і керівників господарств. В умовах підвищення рівня технічної озброєності сільського господарства прямі затрати скорочуються, а затрати праці інженерно-технічних працівників (агрономів, зооінженерів, ветеринарних лікарів), які обслуговують рослинницькі і тваринницькі галузі, постійно зростають.
Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих і непрямих показників.
Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сільськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому. Вони виражаються в натуральній і вартісній формі.
До прямих показників продуктивності праці належать:
1) виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції (зерна, молока, приросту живої маси тварин, тощо) в натуральному виразі з розрахунку на 1 люд.-год;
2) прямі затрати праці (люд.-год) на виробництво 1 ц продукції (характеризують трудомісткість продукції);
3) вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому з розрахунку на 1 люд.-год;
4) вартість валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середньорічного працівника.
Продуктивність праці визначають не тільки за вартістю валової продукції, а й за масою створеної чистої продукції. Це новостворений продукт, або валовий доход, розмір якого обчислюють як різницю між вартістю валової продукції і матеріальними витратами сільськогосподарського виробництва. В умовах підвищення технічної озброєності сільського господарства і відповідної зміни співвідношення між живою і уречевленою працею обчислення показників продуктивності праці за валовим доходом (чистою продукцією) дає змогу більш повно оцінити дійсний вклад окремих галузей і підприємств у масу новоствореного продукту. На основі порівняння показників за валовою і чистою продукцією можна більш глибоко вивчити ефективність використання живої праці і обґрунтувати резерви подальшого її підвищення.
У сільському господарстві, як правило, кінцеву продукцію обліковують в кінці року, а не щодня і щомісяця, як у промисловості. Тому й продуктивність праці визначають за кінцевою продукцією. Проте при її визначенні в різних галузях сільськогосподарського виробництва слід враховувати і їхні специфічні особливості. Наприклад, у молочному і мясному скотарстві продуктивність праці можна визначати в різний час, тобто в період лактації корів, нагулу і відгодівлі тварин щоденно, щотижнево і щомісячно, тоді як у рослинницьких галузях - після завершення виробництва, наприкінці року.
Продуктивність праці протягом року обчислюють і аналізують системою непрямих показників, які визначають із співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. До них відносять:
1) затрати праці на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.-год);
2) затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд.-год);
3) навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника;
4) навантаження поголівя худоби на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва.
Непрямі показники продуктивності праці характеризують обсяг виконаних робіт з розрахунку на одиницю робочого часу. Вони лише приблизно оцінюють рівень продуктивності праці, проте дають змогу своєчасно протягом усього періоду виробництва сільськогосподарської продукції визначати його динаміку. Звідси їх значення для контролю і аналізу змін у затратах праці в процесі виконання різних сільськогосподарських робіт. Непрямі показники дають можливість робити висновки про рівень продуктивності праці в період до одержання продукції, після чого можна визначати основні показники продуктивності праці. Отже, значення додаткових показників полягає в тому, що вони дозволяють вишукувати та використовувати резерви підвищення ефективності праці безпосередньо під час виконання сільськогосподарських робіт, чим сприяють підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці.
Натуральні показники визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції.
Розглянемо в таблиці 14 динаміку чисельності робітників та ефективність їх використання в СТОВ «Ранок».
Таблиця 14
Динаміка чисельності робітників та ефективність їх використання
Показники |
2008р. |
2009р. |
2010р. |
2010р. в % до 2008 |
|
Середньооблікова чисельність робітників, всього осіб. |
133 |
142 |
127 |
95,5 |
|
В т.ч. в рослинництві |
49 |
39 |
51 |
104,1 |
|
в тваринництві |
70 |
70 |
68 |
97,0 |
|
обслуговуючий персонал |
14 |
33 |
8 |
57,1 |
|
Відпрацьовано 1 робітником в середньому по господ.,днів |
258,8 |
265,5 |
231,7 |
90,0 |
|
В т.ч. в рослинництві |
- |
- |
- |
- |
|
в тваринництві |
- |
- |
- |
- |
|
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу |
0,94 |
0,96 |
0,84 |
89,4 |
|
Вироблено ВП на 1 робітника, тис. грн.. |
36,4 |
40,2 |
32,4 |
90 |
|
в рослинництві |
46,3 |
67,2 |
41,8 |
90 |
|
в тваринництві |
29,5 |
25,1 |
29,1 |
99 |
Аналіз даних показав, що середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, на підприємстві залишилась майже без змін. Чисельність робітників в рослинництві постійно зростає, а в тваринництві за останній рік зменшилась. В тваринництві зайнято 53,5% від загальної кількості працюючих., так як ця галузь більш трудомістка. Трудова активність з кожнім роком зменшується. В 2010 році порівняно з 2008 роком трудова активність зменшилась на 27,1 днів. Що ж до коефіцієнта використання річного фонду робочого часу, він також зменшився в порівнянні з 2008 роком на 11,6%. Продуктивність праці робітників з кожним роком зменшується. В цілому по підприємству в 2010 році відбулось зменшення в порівнянні з 2008 роком на 10%.
В цілому, за результатами аналітичного розділу можна зробити висновок, що на підприємстві наявні резерви в використанні трудових ресурсів.
трудовий ресурс продуктивність