Економічне зростання та його фактори

курсовая работа

3.2 Шляхи забезпечення вирішення проблеми економічного зростання в Україні

Виходячи з попереднього пункту, результатом інвестування буде виробництво, в якому буде створюватися якісно новий продукт- продукт, який буде інноваційним, адже він раніше не створювався. Вартість такого продукту буде на порядок вищою ніж вартість продуктів із старих галузей. Крім того, враховуючи новизну продукту, зявляються нові ринки, що стимулює подальше виробництво цього товару. В другому випадку буде відбуватися звичайне продовження створення старої продукції, вартість якої загалом буде незначно відрізнятися від вартості попередніх продуктів. Зростання вартості продукції у цьому випадку обмежене як кількісно (через відносну насиченість ринків) так і якісно. Крім того, варто зауважити те, що у першому випадку інвестиції стимулюють виготовлення переважно кінцевої продукції, в другому випадку виготовлятися може і кінцева продукція, і сировина, і напівфабрикати.

Таким чином, ми маємо 2 якісно різні аспекти інвестування, причому перший стимулює економічне зростання у більшій мірі, ніж другий. Очевидно, що на сьогоднішній момент в Україні інвестиції в інновації та високотехнологічне виробництво поступаються інвестиціям, що йдуть на створення капіталу в звичайному виробництві, проте тенденції свідчать про те, що в Україні за останнє десятиліття зростає інноваційна активність (в докризові роки активно зростали видатки на інноваційну діяльність), передусім завдяки приватним підприємствам (від 60 до 87,7%), а це дає Україні значні перспективи, особливо при збільшенні використання інших джерел коштів. Проте викликає стурбованість той факт, що після кризи, незважаючи на початок відновлення економіки, видатки на інновації та питома вага інноваційної продукції продовжує падати. Подолання цього явища повинно стати обєктом уваги державної політики, адже, згідно з теорією економічних циклів, саме інновації долають депресію та дають поштовх новій економічній хвилі та підйому економіки.

Виконаним науковим та науково-технічним роботам теж повинна бути виділена увага, адже за останні 15років попри зростання відповідних видатків у фактичних цінах питома вага обсягу вищезазначених робіт у ВВП зменшилася у півтора рази і становить на сьогодні приблизно 0,9%. Це важливо з огляду на те, що економічний розвиток високорозвинутих країн з високим ВВП на душу населення відбувається головним чином завдяки інноваціям, а питома вага наукових досліджень у ВВП цих країн коливається від 2 до 5%. З огляду на це інновації постають одним з найперспективніших факторів розвитку.

Варто також розглянути як фактор розвитку не тільки капітал, а й працю. При цьому варто згадати теорію людського капіталу, згідно з якою індивіди витрачають час на здобуття кваліфікації та досвіду. Потрібно зазначити, що ця теорія нерозривно повязана з теорією інновацій, адже і створювати, і працювати з новими технологіями та продуктами ефективно можуть лише кваліфіковані працівники.

Ще одним важливим чинником економічного розвитку є, як уже згадувалося вище, умови розвитку бізнесу. Оскільки приватні субєкти господарювання є основним рушієм розвитку економіки, очевидно, що ускладнення здійснення їх діяльності негативним чином вплине на темпи економічного зростання. Таким чином, велика кількість податків і зборів, корупція, рейдерство, монополізація спричиняють проблеми не тільки на мікрорівні, а й на макрорівні.

Отже, ми окреслили ті аспекти, які формують перспективи для стійкого та тривалого економічного росту. Важливо розуміти, що збільшення ВВП дасть змогу вирішити низку соціально-економічних проблем, а тому мінімізація впливу негативних чинників і сприяння економічному зростанню повинно стати одним із найбільш пріоритетних завдань державної політики.

Делись добром ;)