Ефективне використання трудових ресурсів

курсовая работа

2.1 Продуктивність праці, її вимірювання і показники

Продуктивність праці - це кількість продукції, випущеної в одиницю часу на одного працюючого.

Виділяють такі фактори, що впливають на продуктивність праці:

· ступінь розвитку науки і міра її використання у виробництві

· кваліфікація працівників

· організація виробничого процесу

· стан виробництва

На практиці використовують 3 вимірники продуктивності праці: натуральний, трудовий і вартісний.

Натуральний вимірник характеризує кількість продукції в натуральному виразі:

П=N/Тж

Обсяг випуску в натуральних одиницях Витрати живої праці

Тж=Чис.прац.*Фд

чисельність працівників дійсний фонд роботи 1-го середньоспискового

працівника

Дійсний фонд роботи розраховується на основі складання балансу робочого часу:

№ п/п

Показники

Дні/години

1.

Календарний фонд роботи (Фк), дні

365

2.

Вихідні і святкові дні

110

3.

Номінальний фонд робочого часу 1-го робітника (Фн)

255

4.

Втрати робочого часу в днях через:

чергові відпустки

додаткові відпустки

виконання державних обовязків

декретні відпустки

невиходи по хворобі

32

20,5

3,5

1

2

5

5.

Явочне число днів (Фн-32)

223

6.

Номінальна тривалість робочої зміни, год:

пятиденка

шестиденка

8,2

7

7.

Скорочення тривалості робочої зміни, год:

для підлітків

для годуючих матерів

0,1

0,1

8.

Фактична тривалість робочої зміни, год (8,2-0,2)

8

9.

Дійсний фонд робочого часу 1-го середньоспискового робітника, год (223*8)

1784

Трудовий вимірник характеризує кількість продукції в трудовому вираженні на 1-го робітника. Він визначається через трудомісткість:

Пт=(?Ni*ti)/Тж

Трудомісткість

?Ni*tiє

трудоємність виробничої програми

Вартісний вимірник характеризує кількість продукції в грошовому виразі на 1-го працюючого:

Пв=(?Niі)/Тж

Для характеристики динаміки продуктивності праці використовують індекс продуктивності праці:

Іппплбаз

продуктивність планова продуктивність базова

Рівень продуктивності праці характеризується показником „виробіток”, який показує, скільки продукції виготовляється за одиницю часу на 1-го працюючого:

В=обсяг в-ва/чисельність працівників

Оберненим показником до виробітку є трудомісткість.

У звязку із обмеженістю усіх видів ресурсів і трудових зокрема головним чинником нарощування в-ва є забезпечення ефективності їх використання. Для забезпечення росту продуктивності праці на п-ві здійснюють її планування, що знаходить практичне відображення в складанні плану по праці і кадрах, одним із розділів якого є план підвищення продуктивності праці. В процесі планування продуктивності праці виділяють такі етапи:

1. аналіз показників росту продуктивності праці

2. визначення міри впливу факторів на ріст продуктивності праці

3. розробка організаційно-технічних заходів для підвищення продуктивності праці

4. розрахунок потреби в робочій силі

5. визначення рівня і індексу продуктивності праці на плановий період.

Ріст продуктивності праці повинен випереджати ріст заробітної плати.

Існують 2 методи планування продуктивності праці:

1. метод прямого рахунку (обсяг в-ва продукції поділити на кількість ПВП)

2. метод непрямого рахунку (пофакторний метод) дає змогу визначити вплив техніко-економічних факторів на рівень продуктивності праці. До цих факторів належать:

· підвищення технічного рівня в-ва (впровадження нової техніки, модернізація)

· покращення організації в-ва (скорочення непродуктивних втрат, втрат від браку тощо)

· зміна обсягу і структури продукції, що випускається (покращення в-ва).

По кожному із даних факторів розраховують показник відносної економії чисельності робітників, на базі якої визначається сумарна чисельність, і розраховують приріст продуктивності праці у %:

?П=Э?/(Чвих - Э?)*100%

економія сумарна чисельність вихідна

Чвих=Q/Пб - чисельність працівників, розрахована на плановий обсяг випуску при базовій продуктивності праці.

?П=(?Тє ? (100 - ?Тє))*100%

%зниження трудоємкості виробничої програми

Делись добром ;)