Інноваційні процеси як шлях динамічного розвитку підприємства

курсовая работа

2.3 Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні - науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Стратегічні пріоритетні напряли інноваційної діяльності розраховані на тривалу перспективу (не менш як десять років); найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу.

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох - пяти років: напрями інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукомістких товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та (або) зовнішньому ринках [10].

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються в межах стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на основі новітніх досягнень вітчизняної і світової науки, аналізу конюнктури світового і внутрішнього ринків та ресурсних можливостей держави. За своїми масштабами, спрямуванням та специфікою реалізації середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності можуть бути пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого або регіонального рівнів.

Верховна Рада України визначає такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки:

1) модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;

2) машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;

3) нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;

4) вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

5) високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

6) транспортні системи: будівництво і реконструкція;

7) охорона й оздоровлення людини та навколишнього середовища;

8) розвиток інноваційної культури суспільства [1].

В Україні схвалена Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку, в якій зазначено, що національні інтереси України вимагають негайних та ефективних заходів, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення ефективнішого його використання для подолання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку. Швидко втрачаються можливості розвивати належним чином наукові дослідження, оперативно впроваджувати їх результати у практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення й ефективно використовувати їх у національних інтересах, Значна частина вітчизняних товарів не відповідає рівню сучасного наукового та технологічного забезпечення, що зумовлює їх не конкурентоспроможність як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Державні науково-технічні програми часто не забезпечують досягнення конкретних кінцевих результатів.

Перспективним напрямом розвязання проблем у цій сфері є перехід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку.

Сконцентрувати увагу потрібно на інноваційному розвитку реального сектору економіки, причому починати потрібно з державних підприємств даного сектору. Саме через державний сектор економіки уряд може успішно реалізувати свої інноваційні програми.

Державний сектор слугує специфічним інструментом впливу на економіку.

Інноваційна активність державних підприємств не поступається приватним, а в деяких випадках є навіть вищою. Це пояснюється тим, що, окрім бажання до нововведень, тут ще наявні необхідні фінансові ресурси.

Масштаби впровадження інновацій промисловими підприємствами показано у табл. 2.1 [16].

Головними цілями науково-технологічного та інноваційного розвитку України визначаються:

1) підвищення ролі наукових і технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зростання;

2) створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу;

3) технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках;

4) збільшення експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту;

5) органічне включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави, збереження довкілля та ефективного використання природних ресурсів, сприяння створенню в економіці достатньої кількості робочих місць [16].

Таблиця 2.1 ? Впровадження інновацій на промислових підприємствах

Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. %

Впроваджено нових технологічних процесів, процесів

У т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань

З них нові види техніки

Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової,%

2000

14,8

1403

430

15323

631

2001

14,3

1421

469

19484

610

6,8

2002

14,6

1142

430

22847

520

7

2003

11,5

1482

606

7416

710

5,6

2004

10

1727

645

3978

769

5,8

2005

8,2

1808

690

3152

657

6,5

2006

10

1145

424

2408

786

6,7

2007

11,5

1419

634

2526

881

6,7

2008

10,8

1647

680

2446

758

5,9

2009

10,7

1893

753

2685

641

4,8

Пріоритетними напрямами науково-технологічного та інноваційного розвитку у сфері виробництва мають стати:

1) формування наукомістких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо);

2) створення конкурентоспроможних переробних виробництв;

3) технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави;

4) впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва й тенденціях його розвитку [10].

Делись добром ;)