Конкурентоспроможність регіонів України в умовах глобалізації

курсовая работа

Розділ 3. Формування та оцінка конкурентоспроможності регіонів України в умовах глобалізації економіки

Конкурентоспроможність регіонів є складовою загальної конкурентоспроможності країни. Удосконалення методики оцінювання конкурентоспроможності полегшує процедуру порівняння регіонів, пошуку "вузьких місць" та формування стратегії підвищення конкурентного статусу усієї держави. При формуванні заходів щодо підвищення конкурентоспроможності необхідно враховувати результати кластерного аналізу, фактори та умови ефективного управління конкурентоспроможністю, використовуючи при цьому сучасні методи оцінки.

У сучасних умовах глобалізації економіки рівень конкурентоспроможності країни є інструментом, за допомогою якого існує можливість обєктивного оцінювання відносно сильних та слабких сторін національної економіки порівняно з іншими країнами. Результати також допомагають провести аналіз пріоритетного впровадження тих чи інших реформ та виявити приклади успішного досвіду та практики. Проводячи детальний аналіз результатів, державні органи і дослідні центри можуть окреслити ті сфери розвитку економічного життя країни, що потребують покращання, а також визначити приклади впровадження успішного досвіду в певних сферах.

Конкурентоспроможність країни необхідно розглядати не відокремлено, а в системі взаємозалежних понять "країна-регіон-підприємство-продукція" (рисунок 3.1) [2; ст.116].

Конкурентоспроможність регіону як основна складова конкурентоспроможності країни розглядається як економічна категорія, що характеризує здатність території забезпечувати високий рівень життя населення й доходу власникам капіталу, а також ефективно використовувати наявний у регіоні економічний потенціал при виробництві товарів і послуг.

Рис. 3.1. Формування конкурентоспроможності країни

Доцільно виділяти три складові конкурентоспроможності регіону: високий життєвий рівень населення (конкурентоспроможність на ринку праці), ефективність функціонування господарського механізму регіону (конкурентоспроможність на ринку товарів і послуг) і його інвестиційна привабливість (конкурентоспроможність на ринку капіталу) [5; ст. 75].

Наявність чи виявлення потенційно можливих конкурентоспроможних кластерів у певному регіоні та ефективне управління ними є основними напрямами забезпечення конкурентоспроможності регіону (дод. Б).

Рис. 3.1. Складові конкурентоспроможності регіону

При цьому необхідно систематизувати основні принципи формування кластерів, що включають принципи ресурсної забезпеченості, організаційні принципи, системні принципи, стратегічні принципи й принципи, що забезпечують державно-приватне партнерство, що дозволяє розробити концепцію й схему співробітництва елементів кластера, сформувати між ними стійкі відносини, забезпечити фінансування й залучення інвестицій (рис. 3.2).

Ефективність використання факторів конкурентоспроможності регіонів залежить від наявності й рівня взаємодії регіональних інститутів, що сприяють підвищенню темпів економічного розвитку. Своєчасна та обєктивна оцінка конкурентоспроможності регіонів необхідна для виявлення слабких та сильних сторін діяльності держави, формування позитивного іміджу та найважливіших напрямів підвищення конкурентоспроможності регіонів, які зводяться до життєзабезпечення, залучення інвестицій, збереження й розвитку виробничих потужностей, використання інформаційних технологій, підвищення рівня кваліфікації робочої сили, удосконалення законодавчої бази тощо.

Рис. 3.2. Класифікація принципів формування кластерів

Встановлено, що формування конкурентоспроможності певної території не в змозі забезпечити окремий товар чи галузь, це можливо лише за умови створення ефективного механізму взаємодії між малими, середніми й великими підприємствами регіону. Найбільш ефективною формою взаємодії щодо формування конкурентоспроможності регіону є створення міжгалузевого комплексу - кластера, орієнтованого на максимально можливе використання конкурентних переваг сумісного економічного потенціалу підприємств і організацій, що кооперуються з метою взаємної підтримки і координації.

Основні фактори конкурентоспроможності регіону наведено на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Фактори конкурентоспроможності регіонів

Формування умов конкурентного розвитку регіону та країни в цілому

- один з основних регіональних і національних пріоритетів будь-якої країни,

найважливіша функція державного регулювання економіки. Найважливіші умови, що забезпечують ефективність управління конкурентоспроможністю регіонів, наведено у табл. 3.1.

Табл. 3.1. Умови ефективного управління конкурентоспроможністю регіонів

Рівень впливу

Напрям

Завдання

Національний

Загальна економічна політика держави

Перехід від малоефективного вирівнювання економічного розвитку регіонів до створення умов, що стимулюють субєктів господарювання до мобілізації доступних ресурсів для підвищення конкурентоспроможності

Регіональний

Визначення потенційно можливих кластерів

Забезпечення ефективного співробітництва між політичною, законодавчою, економічною, соціальною, екологічною та культурною системами й стратегіями розвитку

Підприємства

Модель просторової організації регіональної соціально-економічної системи

Забезпечення конкурентоспроможності субєктів

господарювання, розташованих на території регіону

Достатню наочність має методика оцінки конкурентоспроможності регіону, яка базується на розрахунках групових індексів конкурентоспроможності підприємств базових галузей, розташованих на території регіону, з урахуванням якісних і економічних параметрів, а також узагальнюючих показників конкурентоспроможності продукції, підприємств і регіону в цілому. Методика включає дві групи критеріїв оцінки конкурентоспроможності: умови для виникнення й розвитку бізнесу (для господарюючих субєктів - юридичних осіб) і умови життя в регіоні (для індивідів - фізичних осіб).

По-перше, оцінка конкурентоспроможності регіонів повинна базуватися на системі різнопланових показників, що всебічно відображають конкурентні переваги регіону, поєднаних у загальний підсумковий індекс конкурентоспроможності шляхом ранжування й експертних оцінок. Другим етапом є виділення ключових показників конкурентоспроможності (якості й ціни продукції, інвестиційної привабливості й рівня життя населення), їх обєднання за характером впливу на конкурентоспроможність і розрахунок комплексного індексу.

Планування соціально-економічного розвитку регіону щодо підвищення його конкурентоспроможності має базуватися на синтезі сценарного і програмно-цільового підходів. Цей підхід складається із сукупності організаційних структур, форм і економічних методів регулювання й координації процесів, що забезпечують підвищення продуктивності регіону, активізацію інноваційної діяльності й технологічної спеціалізації та підвищення його інвестиційної привабливості.

Підбиваючи підсумки, відмітимо, що оцінка конкурентоспроможності регіону дозволяє виявити "вузькі місця" та прийняти рішення, спрямовані на підвищення рейтингу держави, збільшити її інвестиційну та інноваційну привабливість, зорієнтувати економіку на експорт та поширити інтеграційні процеси.

Делись добром ;)