4. Аналіз та перспективи розвитку індустрії лізингу в Україні
Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових пос-луг в Україні перебуває на стадії становлення. Активізація лізингових операцій іс-тотно впливає на розширення реального сектору економіки. На сьогодні лізинг як спосіб реалізації продукції та здійснення інвестицій набув значного поширення в усьому світі. У країнах із розвиненою ринковою економікою лізингові операції для багатьох су-бєктів господарювання переважали при технічному переозброєнні матеріально-технічної бази виробництва. Так, у загальній сумі капітальних вкладень в устаткування на лізинг припадає: в Австралії - 33%; у США - 25-30%; у Франції - 13-17% [8,c.66]. Найбільшу питому вагу в загальнонаціональних інвестиціях становлять лізингові операції в таких країнах, як Ірландія (46%) і Англія (35,8%) [9,c.109].
Щодо вітчизняних реалій, то переваги лізингу використовуються не повністю. Дослідження ринку лізингових послуг в Україні треба розпочати зі станов-лення діяльності АКБ "Україна" та створення в 1996 році Фінансово-лізингово-го дому [9,c.111].
Сьогодні найактивнішими операторами на ринку лізингу автотранспорту можна назвати такі компанії, як: "Перша лізингова / Негtz", "Avis Rent a Car", "Оптима лізинг". Лідером серед лізингодавців з обладнання та устаткування виступає "Українська лізингова компанія", створена як дочірня компанія від "Укрсиббанку". Також до найбільших українських лізингових компаній належить "Українська фінансова лізингова компанія", "Укрдержлізинг", "Укрексимлізинг". НАК "Украгролізинг" вирізняється з-поміж лізингових компаній спеціалізацією щодо здачі в оренду сільгосптехніки. Більшість компаній обєднані у Всеукраїнську асоціацію лізингу "Укрлізинг"[9,c.111].
Станом на 1 липня 2005 року в Комісії було зареєстровано 74 лізингові компанії. Однак, за оцінкою МФК (Міжнародної Фінансової Корпорації), тільки близько 40 з цих компаній дійсно проваджують лізингові операції [7].
Для технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств Постановою Кабінету Міністрів України №1031 від 18.09.1997 року створено Держав-ний лізинговий фонд[8,c.75], метою якого є поліпшення матеріально-технічного та сер-вісного забезпечення сільського господарства. Постановою передбачено, що кошти державного лізингового фонду мають використовуватися на придбан-ня вітчизняної сільськогосподарської техніки.
В Україні спостерігається активізація лізингових операцій та збільшення кількості дрібних лізингових компаній (див. таблицю 3).
Таблиця 3. Обсяги лізингових операцій, здійснених лізинговими
компаніями України, млн. грн. [9,c.111]
Вид лізингу |
2002 рік |
2003 рік |
|
Фінансовий лізинг |
320,67 |
380,54 |
|
Оперативний лізинг |
9,63 |
42,08 |
|
Усього |
330,30 |
422,62 |
На кінець 2004 р. загальний ринковий лізинговий портфель склав приблизно 1215,5 млн. грн. Тож, загальна вартість лізингових активів в Україні збільшилася майже на 65% у порівнянні з 2003 роком. За той же самий період загальна вартість договорів лізингу збільшилася на 120% та загальний портфель договорів лізингу збільшився на 135% [7] .
Незважаючи на збільшення деяких показників, український ринок лізингу перебуває на початковій стадії розвитку. Для порівняння, у Великобританії 2002 р. обсяг лізингових операцій складав 35479 млн. євро, Данії - 2835, Чехії - 3441, Румунії - 625 [9,с.106].
Українські лізингові компанії зазначають, що ключовою умовою розвитку їх бізнесу є доступ до фінансових ресурсів. Вони вважають фінансування своїх операцій найголовнішою проблемою, що впливає на їх бізнес. Брак фінансових ресурсів є результатом макроекономічної нестабільності, високого рівня інфляції, недостатності довгострокових кредитів, а також високих процентних ставок та комісії банку.
Джерелами фінансування лізингових операцій у 2004 р. були банківські кредити (80,7%), власні кошти (16,3%), позичкові кошти юридичних осіб (3,0%) [10,с.3].
Незважаючи на високу питому вагу в джерелах фінансування, банки залишаються відносно непопулярними для українських підприємств у цілях кредитування. Середня комерційна ставка за кредитом в 2001 р. складала 32%, в 2002р. знизилася до 22% і в 2004--2005 рр. вона продовжувала залишатися на рівні 20--22%. Для порівняння, в Німеччині вона складає 7% [2,c.52].
За даними МФК в 2003 р. у кожно-го третього підприємства була потреба у новому обладнанні. Однак лише 4% підприємств намагалися використати лізинг для оновлення основних засобів. Але тільки кожне третє підприємство з чотирьох отримали лізингові кредити [1,с.172].
Головними операторами на ринку лізингових послуг в 2003 р. в Україні були вітчизняні компанії: банки (до них звертатися за лізинговими послугами 46% підприємств) та лізингові компанії (40%). До іноземних лізингодавців звертались 16% підприємств від загальної кількості тих, хто планував отрима-ти обладнання в лізинг [2,с.53]. У табл. 4 проілюстровано індекс задоволення лізингових заявок різними лізингодавцями.
Таблиця 4. Індекс задоволення лізингових заявок різними
лізингодавцями [2,с.53]
Українські лізингові компанії |
Українські банки |
Іноземні лізингові компанії |
|
2/3 |
1/2 |
1/3 |
Найбільше незадоволення лізингоодержувачі отримали в іноземних лізингових компаніях, які пропонували більш сприятливі фінансові умови, але це негативний фон, повязаний із жорсткими умовами і пропозицією тільки імпортного обладнання, тобто іноземні лізингові компанії пріоритетно використовують тільки збутову функцію лізингу, що не відповідає основним інтере-сам українських споживачів, у яких є попит саме на інвестиційну функцію лізингу відповідно до Цивільного кодексу України.
З прийняттям нового Закону України «Про фінансовий лізинг» можли-вості розвитку лізингу значно розширилися. Між тим, під час проведення ана-лізу було встановлено гальмуючі тенденції, що повязані з існуючими подат-ковими обмеженнями, які необхідно зняти. У табл. 5 подано інформацію про кількісний склад укладених і діючих до-говорів із фінансового лізингу.
Таблиця 4.Динаміка договорів фінансового лізингу за 2004 рік[2, с.55]
Період 2004 р. |
Кількість звітуючих компаній |
Кількість чинних договорів на початок періоду, шт. |
Кількість укладених договорів, шт. |
Кількість виконаних договорів, шт. |
Кількість чинних договорів на кінець періоду, шт. |
Вартість укладених договорів протягом періоду, тис. грн. |
Середня вартість одного укладеного договору, тис. грн. |
Кількість договорів на одну компанію на кінець звітного періоду, шт. |
|
ІІ кв. |
4 |
57 |
24 |
1 |
80 |
13293,28 |
553,89 |
5,75 |
|
ІІІ кв. |
28 |
366 |
169 |
8 |
527 |
69816,60 |
413,11 |
5,75 |
|
ІV кв. |
33 |
646 |
134 |
9 |
771 |
56610,34 |
87,63 |
3,78 |
|
Разом |
- |
1069 |
327 |
18 |
1378 |
139720,22 |
- |
- |
Як видно з табл. 4, середня вартість одного договору знижується, незважаючи на загальне зростання кількісного складу договорів. Також зменшується договірний портфель окремих лізингових компаній.
Зміни Державного бюджету 2005 р., який обмежив віднесення витрат за страхування предмету лізингу 5% рівнем [7], не відповідає вимогам до цієї опера-ції, оскільки страхування обладнання є істотною умовою лізингового догово-ру, отже, на нього не можуть встановлюватися обмеження. Таке державне регулювання значно підвищить ризик лізингодавця або погіршить фінансові умови для лізингоодержувача.
Наявність негативних норм регулювання послуги фінансового лізингу призводить до зниження відносних показників. Додат-ковими причинами такого зниження підприємства вважають недостатню пропозицію лізингових послуг, жорсткі умови, обмежений вибір обладнання.
Проведений аналіз сьогоднішнього стану ринку лізингових послуг в Україні свідчить про лише часткову реалізацію цієї форми інвестування та наявність чинників, які перешкоджають її розвитку.
Запровадження з 01.01.2004 року Закону України "Про фінансовий лізинг" визначило лише правові рамки для операцій з фінансового лізингу. Угоди з оперативного лізингу нині трактуються як оренда, що не відповідає природі лізингу та призводить до певних ускладнень у податковому обліку. Законодавча невизна-ченість операцій з оперативного лізингу дає можливість деяким держслужбовцям прирівнювати такі операції до операцій з фінансового лізингу, що негативно відбиватиметься на загальному фінансовому стані лізингових компаній. Це можна пояснити відмінністю обліку операцій при фінансовому та оперативному лізингу -- різні періоди віднесення платежів за договорами на валові доходи та різні під-ходи до оподаткування ПДВ.
До цього часу збері-гаються відмінності щодо визначення лізингу в законах "Про лізинг" і "Про оподаткування прибутку підприємств", не відпрацьований механізм вилучення техніки у безспірному порядку за не-сплату двох чергових лізингових платежів.
До економічних переваг лізингу належить те, що у всіх країнах можливе застосування прискореної амортизації на обєкт лізингу, а також нормативне регулювання захисту права власності лізингодавця на обєкт лізингу.
Враховуючи, що 2004 р. Росія відзначала 10-річчя Указу Президента Росії, що стимулював розвиток лізингу, встановлено, що тільки за останні 5 років Росія на світовому ринку лізингу перемістилася більше, ніж на 10 позицій, а на європейському наближається до першої десятки. За підсумками фінансо-во-господарської діяльності майже три десятки лізингових компаній Росії могли б бути представлені в ТОР-рейтингу-200 асоціації європейських лізингових компаній Leaseurоре [2,с.55]. Це свідчить про динамічний розвиток російського лізингового ринку і його вплив на інвести-ційну діяльність підприємств.
Проте, на відміну від російського законодавства, а також молдавського, деяких країн СНД, що знаходяться в Середній Азії, в Україні відсутні податко-ві пільги відносно лізингу [2,c.55].
Звільнені від сплати ПДВ лише операції з передачі й повернення обєкта оперативного лізингу, а також лізингові платежі згідно з договором фінансового лізин-гу. Однак надто жорстка система оподаткування платежів оперативного лізингу, а пе-редача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюєть-ся до його продажу в момент передачі.
Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні, бачимо, що значною є проблема недостатності мобілізації грошового капіталу, який міг би стати джерелом закупівлі обладнання з метою подальшої передачі його лізингоотримувачу. Високу вартість лізингу спричиняють високі ставки на кредити комерційних банків. За розрахунками фахівців, щоб лізингова операція давала хоча б мінімальний прибуток, кредитна ставка не повинна пе-ревищувати 22% [3,с.36]. Тому нині найреальнішими субєктами господарювання, які можуть надавати лі-зингові послуги, зважаючи на необхідний накопичений капітал, можуть виступати лише банківські установи.
Підвищує вартість лізингових послуг і нотаріальна реєстрація договорів. З одного боку, вона захищає права лізингодавців, а з іншого, спричиняє фінансове навантаження -- вартість нотаріальної послуги (державне мито) сьогодні становить 5% від суми операцій за договором [9,с.113].
Гальмують розвиток лізингу на вітчизняному ринку і низький попит на товари вітчизняного виробництва та низька платоспроможність багатьох категорій споживачів.
Таким чином, передумовою активного розвитку лізингових операцій в Україні є перш за все реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізин-гових операцій -- запровадження пришвидшеної норми амортизації для обєктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.
У даний час для підвищення стійкості лізингових операцій також необхідно розглянути можливість використання інтегрованих фінансових послуг, наприклад, технологій лізингу і факторингу, лізингу і трасту тощо.
Аналітики Світового банку вважають, що досвід Естонії, яка обрала шлях активних реформ у банківській системі, характерний для України [2,c.57]. Крім того, фінансування під відступлення грошової вимоги (факторинг) фахівці з лізингу Міжнародної фінансової корпорації розглядають як джерело залучення альтернативних засобів для фінансування лізингових операцій [2,с.56].
Для банківської системи України з урахуванням реформ на ринку фінансових послуг краще створювати дочірні лізингові компанії. Тим більш, що дозвіл на здійснення лізингу банки отримали ще в 1990 році з набранням чинності Законом України "Про банки і банківську діяльність". У новому Законі Ук-раїни "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року також йдеться про додаткову можливість займатися лізингом [11,с.99].
Згідно з цим законом комерційний банк може бути як лізингоотримувачем, так і лізингодавцем, здійснюючи проекти з модернізації. Створення власних лізин-гових компаній надасть такі можливості, як швидке ухвалення рішень, гнучкий підхід до забезпечення, створення регіональної мережі, робота з різним складом основних фондів, можливість оптимізації фінансових потоків, розвиток малого і середнього бізнесу.
Комплекс захо-дів, який доцільно провести для активізації розвитку лізингу в Україні можна доповнити також наступними пропозиціями:
-- зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечений ефективності лізингових операцій;
-- зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;
-- надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для вве-зення на територію України високотехнологічного устаткування;
-- створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;
-- організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;
-- розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг.
Отже, особливо важли-вою є саме державна підтримка лізингу в Україні. За її посередництвом лізинг можна розглядати як одну з найперспективніших форм інвестування, що поліпшує фінансовий стан безпосередніх това-ровиробників та підвищує конкурентоспроможність вітчизняного малого й се-реднього бізнесу.
Висновки
Лізинг на сьогодні є ефективною формою залучення інвестицій та відтворення основних фондів для підприємств. Даний вид послуг, на відміну від банківського фінансо-вого забезпечення, спрямований на розвязання проблем нестачі капіталу та проблем його ліквідності. У світі ця форма інвестування основного капіталу посідає друге місце після банківського кредиту [11,c.91].
Привабливість лізингу пояснюється тим, що виробники мають можливість розширити ринки збуту й отримати прибуток, а споживачі -- зберегти власні кошти і користуватися, а в майбутньому придбати за залишковою вартістю, нову, високопродуктивну й дорогу техніку.
Підприємства можуть залучати додатковий капітал на умовах оперативного або фінансового лізингу. Фінансовий -- дає змогу створити ефективні фінансові схеми. Найбільшою його перевагою перед іншими формами залучення позичкових коштів є можливість уникнення лізингоотримувачами великих фінансових навантажень на економіку у перші роки дії лізингової угоди.
Узагальнюючим показником ефективності лізингу, який обєднує економічні інтереси усіх сторін угоди, є лізинговий платіж. Його розмір головним чином залежить від схеми здійснення лізингової опера-ції, яка визначає склад учасників угоди. Вона прямо повязана з витратами лізингоотримувача: чим більше посередників, тим вищою є вартість лізингу.
Аналізуючи вітчизняний ринок лізингу, треба відзначити його активізацію, але обсяги здійснення лізингових операцій залишаються у декілька разів нижчими за аналогічні показники західних країн. Для успішного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс захо-дів з реформування податкового законодавства, встановлення норм пришвидшеної амортизації, урізнома-нітнення джерел фінансування лізингових операцій тощо.
Отже, ринок лізингових послуг потребує особливої уваги, оскільки це не лише засіб сти-мулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення матеріально-технічної бази, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.
Перелік використаної літератури
1. Бізнес-середовише в Україні.- К.: Міжнародна фінансова корпорація, 2004.
2. Внукова І.М., Бадзим О.С., Череватенко В.А. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні// Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №9. - С.49.
3. Дорофеєва О.В. Диверсифікація ризиків фінансування лізингової діяльності// Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №5. - С.34.
4. Дорофеєва О.В. Оптимізація джерел фінансування лізингових проектів// Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №8. - С.34.
5. Кабанихіна К.В. Фінансовий лізинг пасажирських літаків// Фінанси України. - 2002. - №5. - С.67.
6. Ковальчук К.Ф., Вишнякова І. В., Колесова І. В. Показники ефективності лізингової угоди// Фінанси України. - 2004. - №6. - С.141.
7. Меренгс Е. Лізинг в Україні/ www.dfp.gov.ua.
8. Олійник О.В. Фінансовий лізинг в АПК: проблеми та шляхи вирішення// Фінанси України. - 2004. - №9. - С.66.
9. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні// Фінанси України. - 2005. - №7. -С.106.
10. Отченаш К. Г., Драган Т. М. Ринок фінансового лізингу у цифрах// Лізинг в Україні: Інформаційно-аналітичний бюлетень. - 2005. - №2. - С.1.
11. Поплавська Ж. В., Поплавський В. Г. Фінансовий лізинг у агросфері// Фінанси України. - 2005. - №8. - С.91.
12. Про фінансовий лізинг. Закон України// Урядовий курєр.- 2004. -16 січня.
13. Сівашенко Т. В. Методичні підходи до використання лізингу як інструменту відтворення основних фондів авіакомпаній// Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №5. - С.39.
14. Ткаченко С. Є. Інвестування підприємств залізничного транспорту на основі лізингу// Фінанси України. - 2002. - №3. - С.108.
15. Усик Ю. М. Особливості алгоритму лізингового фінансування в науково-технологічній сфері// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №9.- С.157.