Методи оцінки та розробка заходів з підвищення інвестиційної привабливості підприємства як цілісного майнового комплексу

дипломная работа

1.1 Теоретико-суттєва характеристика та особливості інвестиційної привабливості підприємства

Проблеми інвестицій в економіці завжди займали центральне місце в економічній науці. Це повязано з тим, що інвестування є базовим процесом розширеного відтворення та вирішення сучасних проблем вітчизняної економіки, що в свою чергу впливає на соціально-політичне становище країни. Високий рівень інвестиційної привабливості гарантує стабільне надходження інвестицій в країну, що гарантує додаткові надходження до бюджету держави, краще соціальне середовище в країні.

Сучасна ситуація в Україні істотно ускладнює інвестиційну діяльність. Тому, на думку автора, інвестиційна привабливість підприємств та країни в цілому є основною проблемою для поглибленого теоретичного дослідження процесів залучення інвестицій як на макро-, так і на мікрорівні.

Як показують розрахунки за тривалий період, у середньому приблизно третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку) [2].

Той, хто має капітал і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу - інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу.

Субєкти інвестиційної діяльності реалізують власні економічні інтереси, вступаючи у певні взаємовідносини на інвестиційних ринках, що регулюють процес обміну інвестиціями та інвестиційними обєктами.

З метою розгляду цієї категорії визначимося з інтерпретацією терміну “інвестиційний ринок”.

У сучасній економічній літературі можна зустріти різні підходи до тлумачення, зокрема, у вузькому значенні цей термін використовують для позначення ринку інвестиційних товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частини основних виробничих фондів) та інвестиційних послуг (будівельно-монтажних робіт). У зарубіжній літературі інвестиційний ринок ототожнюється із фондовим, на якому основними формами інвестицій є інвестиції в цінні папери. У праці професора Бланка І.О. “Інвестиційний менеджмент” [20] знаходимо наступне визначення цього поняття: “Інвестиційний ринок - це сукупність економічних відносин, які виникають між продавцями та покупцями інвестиційних товарів і послуг, а також обєктів інвестування в усіх його формах”.

Інвестиційний портфель підприємство формує на фінансовому ринку, тому слід приділити увагу точному визначенню цієї економічної категорії.

П.Ю. Бороздін ототожнює фінансовий ринок з ринком капіталів, Б.І. Альохінта та В.М. Родіонова визначають його як поєднання ринку банківських позичок і ринку цінних паперів, М.Ю. Батунін розглядає фінансовий ринок як сферу акумулювання й використання тимчасово вільних коштів через механізм їхнього перерозподілу між власниками і користувачами шляхом прямого контакту чи через посередників.

Для того, щоб підприємство мало можливість проводити свою незалежну інвестиційну діяльність, йому необхідно визначитися з джерелами інвестиційних ресурсів.

Джерела інвестиційних ресурсів підприємства можна поділити на власні, позичені та залучені.

Характеристика ресурсів підприємства:

1) власні:

- частина прибутку, що йде на розвиток;

- амортизаційній відрахування;

- доходи від реалізації основних засобі;

- іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів;

- емісія акцій компанії.

2) позичені:

- довгострокові кредити;

- цільовий державний кредит на конкретний вид інвестування;

- лізинг.

3) залучені:

- внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів (грант, безкоштовне фінансова допомога тощо).

Також, інвестиції поділяють на пасивні й активні.

Пасивні - це ті, які забезпечують підтримання досягнутого рівня використання ресурсів підприємства за рахунок структурно-вартісних змін активів та пасивів підприємства.

Активні - це ті, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства порівняно з досягнутим ним рівнем за рахунок розширення ринків реалізації продукції, що має попит, підвищення прибутковості та ін.

Крім того, існують інвестиції, повязані з високим ступенем ризику, які мають назву ризикові інвестиції, або венчурний капітал.

Венчурний капітал - це інвестиції у вигляді випуску нових акцій у нових сферах діяльності, які повязані з високим ступенем ризику.

Венчурний капітал інвестують переважно в окремі проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів та високу норму прибутку. Капіталовкладення, як звичайно, здійснюють через придбання частини акцій підприємства або надання йому кредитів. Отримуючи важелі управління, інвестор готовий йти на великий ризик.

Ризикове вкладення капіталу зумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм у галузі нових технологій.

Ризиковий капітал поєднує у собі різноманітні форми капіталовкладень: кредиту, акціонерну, підприємницьку. Він виступає посередником у заснуванні наукомістких фірм, так званих “венчурів”.

У деяких випадках при прийнятті рішень у галузі інвестицій доцільно класифікувати їх так:

1) прийняття позитивного чи негативного рішення стосовно тих інвестицій, рух грошових потоків у яких не залежить один від одного;

2) вибір найкращого рішення щодо набору інвестицій, які є взаємозаперечними (коли може бути здійснене лише одне капіталовкладення);

3) класифікація незалежних інвестицій відповідно до їх прибутковості.

Після здійснення цієї класифікації керівництво може поділити всі інвестиційні рішення на прийнятні і неприйнятні, що спростить процес вибору оптимального рішення.

Управління інвестиційною діяльністю підприємства є важливою складовою фінансового менеджменту, яка виокремлюється у самостійну сферу економічного управління - управління проектами. Управління інвестиційною діяльністю має забезпечити вирішення таких завдань:

1) максимізувати вартість підприємства і забезпечити стабільно високі темпи її зростання;

2) забезпечити високі темпи економічного розвитку підприємства, зокрема максимізувати дохідність інвестиційної діяльності;

3) мінімізувати інвестиційний ризик. За несприятливих обставин інвестиційні ризики можуть призвести до втрати не лише доходів, а й основного капіталу;

4) підвищити фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Оскільки інвестиційна діяльність повязана з відпливом фінансових ресурсів, то ці ресурси можуть вичерпатися раніше, ніж буде отримано дохід від реалізації інвестиційного товару.

З огляду на ці завдання інвестиційний менеджмент повинен ефективно реалізовувати свої функції:

1) стимулювання розроблення інвестиційних пропозицій, формування портфеля пропозицій;

2) розроблення стратегії і забезпечення потреб фірми в інвестиційних ресурсах;

3) визначення напрямів інвестиційної діяльності підприємства для забезпечення реалізації стратегічних напрямів його розвитку;

4) поточне планування та оперативне управління реалізацією інвестиційних програм та окремих проектів;

5) опрацювання пропозицій, розроблення та аналіз бізнес-планів. Розподіл інвестиційних ресурсів, формування інвестиційних програм;

6) моніторинг інвестиційних проектів і підготовка рішень щодо “виходу" з неефективних проектів.

Процес формування інвестиційної стратегії фірми здійснюється за такими етапами:

1) визначення періоду, на який формується інвестиційна стратегія;

2) постановка цілей інвестиційного процесу;

3) розробка шляхів (напрямків) стратегії для досягнення представлених цілей;

4) розробка тактичних напрямків інвестиційної діяльності;

5) підбір та обґрунтування конкретних інвестиційних проектів в рамках обраної тактики з визначенням термінів їх реалізації;

6) оцінка сформованої інвестиційної стратегії.

Грамотно сформована інвестиційна стратегія дозволяє підприємцю при прийнятті рішення максимально врахувати фактор ризику і захистити обєкт господарювання від значних втрат повязані з конкретним обєктом.

Глобальна мета інвестиційної діяльності - підвищення цінності підприємства, яка складається з ринкової вартості власного капіталу підприємства і ринкової вартості зобовязань підприємства.

Якщо інвестиції забезпечують підвищення дохідності капіталу, то цінність підприємства зростає і навпаки. Отже, основна мета інвестиційної діяльності - підвищення цінності підприємства, яке принесе вигоду його власникам у вигляді дивідендів, які зростають, або підвищення ціни акцій,

Делись добром ;)