Методи управління елементами обігових коштів підприємства (запасами, розрахунками, грошовими коштами)

курсовая работа

1.2 Чинники, що впливають на управління обіговими коштами підприємства в ринкових умовах господарювання

Ключовим фактором економічної системи, що справляє першорядний вплив на рівень та якість фінансової діяльності підприємств, виступає створення адаптованого до ринкових умов механізму управління оборотним капіталом. У більшості літературних джерел відсутнє чітке визначення поняття „управління оборотним капіталом", тому автор вважає, що управління оборотним капіталом полягає у впливі на обсяг і структуру оборотного капіталу, а також джерела його формування з метою підвищення ефективності використання.

Основною метою управління оборотним капіталом є пошук компромісу між прагненням максимізувати прибуток на вкладений капітал та забезпечити стійку і достатню платоспроможність підприємства. Двоїстий характер оборотного капіталу передбачає, що оборотні активи нерозривно повязані із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують їх формування, а, відповідно політика управління оборотним капіталом підприємства має охоплювати процеси не лише визначення обсягу і рівня кожного виду активів, але і формування структури джерел їх фінансування. При розробці політики управління оборотним капіталом необхідно враховувати його характерні ознаки такі, як двоїстий характер функціонування, забезпечення безперервності діяльності, планомірність утворення і використання, авансування, строго цільове призначення, соціальна роль.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Організаційно-економічний механізм оптимального управління обіговими коштами підприємства

Проблема прискорення обігу оборотних коштів і залучення їх джерел на підприємствах може вирішуватись шляхом формування організаційно-економічного механізму оптимального управління обігових коштів, представленого схематично на рис. 1.3.

На думку дослідників, організаційні механізми оптимального управління обіговими коштами мають включати:

- раціональну структуру управління оборотним капіталом (наявність підрозділів і служб підприємства);

- гнучку організаційну взаємодію даних підрозділів і служб підприємства (розподіл функцій управління);

- чіткий розподіл оперативного управління елементами оборотним капіталом між підрозділами і службами для підвищення ефективності їх використання і контролю.

На рішення в області управління поточними активами накладаються такі обмеження:

- вони не повинні суперечити стратегічним цілям фірми;

- їх наслідки повинні бути вигідними з погляду підприємства в цілому, а не тільки з погляду управління оборотним капіталом;

- зниження норм оборотних коштів не повинно спричиняти зупинки виробництва через їх нестачу;

- їх наслідки не повинні призводити до погіршення психологічного клімату в колективі.

Раціональне і ефективне використання оборотного капіталу вимагає врахування суперечності всіх факторів та можливої їх дії, які впливають на функціонування оборотного капіталу, що є, по суті, стрижневим елементом управління ним будь-якого торговельного підприємства. На забезпеченість та ефективність функціонування оборотного капіталу здійснюють вплив безліч факторів, при цьому найбільш негативний вплив здійснюють ті фактори, які зявилися у звязку із загострення кризи на Україні (інфляція, криза неплатежів, неефективна система податкових платежів, недосконалість механізмів поповнення оборотного капіталу). Проведена їх класифікація дозволить підійти до управління оборотним капіталом з позицій системного підходу та обґрунтовувати управлінські засоби впливу.

Склад основних підсистем управління оборотним капіталом відображено на рис. 1.4. В основу системи управління оборотним капіталом підприємства покладено принципи комплексності, оперативності, ефективності і контролю.

Поряд з цим ефективна система управління оборотним капіталом повинна базуватися на принципах адекватності (забезпечення виробництва оборотним капіталом у необхідних обсягах і структурі), результативності (досягнення прибутковості), гнучкості (можливості врахування впливу зовнішніх і внутрішніх факторів), керованості (можливості внесення тимчасових змін залежно від потреб виробництва).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4. Система управління оборотним капіталом підприємства

Доведено, що всі ці принципи повинні діяти одночасно, оскільки вони визначають умови рівноваги та ефективного функціонування системи управління оборотним капіталом, а рівень реалізації принципів може слугувати критерієм якості самої системи управління оборотним капіталом.

Отже, система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-пяте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання [23].

Динамічність зовнішнього середовища, непередбачувані зміни факторів впливу на підприємства (попит, нові технології, поява нових конкурентів та ін.), обумовлюють необхідність розробки стратегії управління оборотним капіталом.

У процесі дослідження встановлено, що стратегія управління оборотним капіталом - це управлінська діяльність, спрямована на досягнення стратегічної цілі підприємства через процес формування обсягів, структури оборотного капіталу, джерел його фінансування та вартості залучення коштів, ефективне використання.

У таблиці 1.1 відображено стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства.

Таблиця 1.1 Стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства

Стратегічні цілі підприємства

Стратегія управління оборотним капіталом

Поточні активи

Поточні пасиви

Прибутковість

Компромісна

Агресивна

Інвестиційна привабливість

Агресивна

Компромісна

Фінансова стійкість

Компромісна

Консервативна

Розширення виробництва

Компромісна

Компромісна

Стратегія управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємств. При розробці методики визначення впливу стратегічних цілей підприємства на його тактичні рішення в сфері управління оборотним капіталом доцільно використовувати програмно-цільове моделювання.

Стан оборотних коштів характеризується, насамперед, наявністю власних оборотних коштів на певну дату. Їх наявність визначається як різниця між сумою підсумку розділу І пасиву балансу "Власний капітал" (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу "Необоротні активи" (рядок 080 ф. № 1).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, також відносять коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначають як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

Кр.в = Фн/М (1.2)

де Фн - фактична наявність (вартість оборотних коштів), грн.;

М - вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швидкої ліквідності оборотних активів [16].

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання. Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери. Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін конюнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобовязань. Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

– коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к);

– коефіцієнт покриття (Кп);

– коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л).

Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПСБО 2) "Баланс" цей показник (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260), тобто:

(1.3)

де Кз.к- коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк- власні оборотні кошти, грн.;

Уo.к - загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) - це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобовязань (підсумок IV розділу пасиву балансу):

(1.4)

де Кп - коефіцієнт покриття;

Уп.а - сума усіх поточних активів, грн.;

Ук.з - сума короткострокових зобовязань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Вважають, що його рівень у межах 2,0 - 2,5 є прийнятним.

Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобовязань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зобовязань (підсумки II і III розділів пасиву балансу):

(1.5)

де Кабс.л - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк - грошові кошти, грн.;

Кд - короткострокові вкладення, грн.;

Ук.з - сума короткострокових зобовязань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 - 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним [4]. Отже, фінансово стійким є такий субєкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобовязаннями. А основою фінансової стійкості с виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів.

Для характеристики використання оборотних коштів застосовують такі показники:

а) Коефіцієнт оборотності оборотних коштів - характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

(1.6)

б) Тривалість одного обороту:

(1.7)

Економічне значення оборотності оборотних коштів полягає в тім, що підприємство може зробити і реалізувати з меншими оборотними коштами той же самий обсяг продукції з тими ж засобами випустити більше продукції.

Коефіцієнт завантаження - скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності (1.4).

(1.8)

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:

(1.9)

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Завдання управління обіговими коштами зводиться до пошуку оптимуму між ризиком втрати ліквідності та ефективністю. Нами запропоновано виділити 4 групи чинників, що впливають на швидкість обороту і ефективність використання оборотного капіталу (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Класифікація чинників, які впливають на ефективність, ліквідність і оборотність оборотного капіталу

Чинники

Загальні

Специфічні

Внутрішні

Галузева

специфіка

- зниження тривалості фінансового циклу підприємства за рахунок раціонального управління елементами оборотного капіталу;

- зниження матеріаломісткості продукції і непродуктивних втрат за рахунок раціонального використання всіх видів ресурсів і організації виробництва;

- зміна норм витрачання запасів і нормативів оборотних коштів за рахунок впровадження нової техніки і технології та раціонального управління рухом запасів;

- прискорення оборотності та ефективності використання за рахунок комплексного механізму управління оборотним капіталом;

- удосконалення механізму управління ОК за рахунок поліпшення системи обліку і документообігу.

Зовнішні

Конюнктура ринку

- конкурентні позиції підприємств на ринку;

- інфляційні процеси;

- цінова конюнктура світового ринку.

Географічні межі ринку

- віддаленість від потенційних постачальників і покупців;

- вибір раціональних форм постачань виробничих запасів, готової продукції;

- віддаленість від магістральних шляхів сполучення.

Державне

регулювання

- податкова політика держави;

- встановлення форм розрахунків НБУ;

- регулювання готівкового і безготівкового обігу грошових коштів НБУ;

- встановлення курсу обміну валют НБУ.

Аналіз ефективності використання оборотного капіталу підприємства являє собою процес дослідження економічної інформації з метою: обєктивної оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, а також його зміни в порівнянні з попереднім періодом, плановими і нормативними показниками; поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, а саме: зниження собівартості, підвищення рентабельності, фінансової стійкості й платоспроможності.

Основними завданнями аналізу ефективності використання оборотного капіталу є: оцінка складу, структури й динаміки оборотного капіталу, тенденцій і факторів їх зміни; оцінка відповідності фактичних запасів оборотного капіталу нормативній і плановій потребі в них.

Також важливими елементами ефективного управління оборотним капіталом є встановлення обґрунтованості його планових і нормативних показників; оцінка достатності власних і позикових джерел для формування оборотного капіталу; оцінка досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу; аналіз впливу інвестиційних проектів і основних техніко-економічних факторів на зміну ефективності використання оборотного капіталу; розрахунок впливу зміни ефективності використання оборотного капіталу на показники діяльності підприємства; виявлення внутрішньовиробничих резервів і розробка управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності використання оборотного капіталу, зниження собівартості, збільшення прибутку й рентабельності.

Отже, аналіз оборотного капіталу є найважливішим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів поліпшення фінансового стану підприємства, інструментом обґрунтування управлінських рішень, засобом побудови прогнозного балансу. Доведено, що економічний аналіз повинен використовуватися не тільки як інструмент оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, але й для вивчення його змін під дією техніко-економічних факторів.

За умов упровадження в практику господарювання певного управлінського рішення доцільно здійснювати попередній та наступний аналіз. Попередній аналіз ефективності використання оборотного капіталу, як зазначено в роботі, повинен проводитися на стадії, що передує реалізації певного фінансово-господарського рішення. Він включає чотири основних послідовних етапи (див. рис. 1.5).

Ефективність використання оборотного капіталу не залишається постійною, а змінюється з часом під впливом різних техніко-економічних факторів. Можна запропонована класифікацію факторів, що впливають на зміну ефективності використання оборотного капіталу, за такими групами:

- фактори підвищення технічного рівня виробництва;

- фактори удосконалення організації виробництва, праці й управління; фактори зміни обсягу й структури продукції;

- галузеві та інші фактори.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5. Основні етапи попереднього аналізу ефективності використання оборотного капіталу

Ця класифікація дозволяє для всіх ланок управління виробництвом і на всіх етапах розробки планів і проектів простежити взаємозвязок факторів з господарською діяльністю підприємства. Роль аналізу полягає в тому, щоб виявити вплив цих факторів на зміну узагальнюючих та індивідуальних показників ефективності, які характеризують швидкість проходження коштів через окремі стадії кругообігу, а також вплив окремих факторів на загальну оборотність. Отже, спираючись на теоретичні засади і використовуючи арсенал методів фінансового аналізу, проведемо аналіз використання обігових коштів підприємства ТОВ "Фуд Центр", проаналізуємо аналітичні матеріали, які визначають рівень вирішення окремих задач і проблем управління оборотним капіталом на цьому підприємстві.

Делись добром ;)