Напрями удосконалення управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі

дипломная работа

1.2 Юридично-правові аспекти регулювання господарської діяльності підприємств переробної галузі

Головним нормативно-правовим актом, який регулює господарську діяльність будь-якого підприємства є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV. Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання [5].

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [5].

Виробничо-господарська діяльність підприємства регулюється Конституцією України, Податковим кодексом України від 4 січня 2011р., Цивільним кодексом Україні від 16 січня 2003 р., Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 р., Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р., Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 р., Законом України "Про ціни та ціноутворення" від 3 грудня 1990 р., Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 23 грудня 1997 р. та іншими нормативно-правовими актами, а також програмами економічного та соціального розвитку.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між виробниками та споживачами товарів (робіт, послуг) в умовах різних форм власності є Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р., у якому підкреслюється, що споживач має право на належну якість та безпеку продукції з наданням про неї повної інформації. Цим законом регулюються права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості, дії у разі порушення прав споживача, а також відповідальність субєктів господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів [4].

Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. визначаються гарантії якості товару, терміни виявлення недоліків й предявлення вимог у звязку з недоліками проданого товару, позовна давність, що застосовується до вимог у звязку з недоліками проданого товару [1].

Для успішного управління підприємством необхідний відповідний інструмент менеджменту, а саме система менеджменту якості на основі міжнародних стандарті ISO 9001.

Після прийняття в Україні у 2009 р. Стандарту ДСТУ ISO 9001-2009 "Система управління якістю. Вимоги" на переробних підприємствах почалося формування системи менеджменту якості [98]. Стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 є перекладом ISO 9001:2008 "Система управління якістю. Вимоги". Цей стандарт рекомендовано застосовувати для сертифікації систем управління якістю. Вимоги, зазначені в цьому стандарті, відповідають чинному законодавству України.

Стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 забезпечує створення високоефективної системи управління якістю на підприємстві. Він пропонує системний підхід до управління виробничою діяльністю підприємства, який:

1. гарантує оптимізацію всіх бізнес-процесів;

2. допомагає прогнозувати їх результати;

3. зміцнює їх взаємозвязок та узгодженість.

Сертифікація за стандартом ДСТУ ISO 9001:2009 підтверджує той факт, що підприємство виконує роботи чи надає послуги найвищої якості, що повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів для виробничих і бізнес-процесів. Така сертифікація систем менеджменту якості зміцнює конкурентоспроможність виробничої або бізнес-структури на українському й міжнародному ринку. Вона свідчить про надійність і високий професіоналізм підприємства, його стабільну роботу та успішний розвиток.

Таким чином, на підприємстві забезпечується кардинальне підвищення якості продукції та послуг, покращується загальна діяльність підприємства, зміцнюються партнерських звязків з контрагентами та довіра потенційних споживачів, відкривається доступ на міжнародний ринок.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини в переробній галузі, а саме у борошномельно-крупяної сфері промисловості, є Закон України "Про зерно та ринок зерна України" від 4 липня 2002 р., який визначає політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України та спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва [15].

Закон України "Про зерно та ринок зерна України" є системоутворюючим законодавчим актом, що регулює правові норми за змістом відносин в сфері виробництва зерна, а саме [15]:

1. правові норми, які визначають особливості правового становища субєктів правовідносин в сфері виробництва зерна;

2. правові норми, які визначають особливості правового режиму окремих видів зерна та продукції його переробки;

3. правові норми, які визначають особливості державного регулювання правовідносин в сфері виробництва зерна;

4. правові норми, які регулюють окремі стадії виробничого процесу зернового господарства.

Правовий статус субєктів господарювання як сільськогосподарських товаровиробників визначений законами України "Про колективні сільськогосподарські підприємства" від 14 лютого 1992 р., "Про сільського господарську кооперацію" від 15 травня 2003 р., "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р.

Вимоги для продуктів зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки представлені в державних стандартах та технічних умовах.

В Україні розроблена та діє велика кількість державних стандартів, основними серед яких є [26]:

1. ДСТУ 2422-94 "Зерно заготівельне та постачальне. Терміни та визначення";

2. ДСТУ 3768:2009 "Пшениця. Технічні умови";

3. ДСТУ 4523:2006 "Горох. Технічні умови";

4. ГОСТ 28674-90 "Горох. Требования при заготовках и поставках";

5. ДСТУ 4524:2006 "Гречиха. Технічні умови";

6. ГОСТ 19092-92 " Гречиха. Требования при заготовках и поставках";

7. ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови";

8. ГОСТ 13634-90 "Кукуруза. Требования при заготовках и поставках";

9. ДСТУ 4522:2006 "Жито. Технічні умови";

10. ГОСТ 16990-88 "Рожь. Требования при заготовках и поставках";

11. ДСТУ 3767-98 "Ячмінь. Технічні умови";

12. ГОСТ 28673-90 "Овес. Требования при заготовках и поставках";

13. ГОСТ 22983-88 "Просо. Требования при заготовках и поставках";

14. ГОСТ 6293-90 "Рис. Требования при заготовках и поставках";

15. ДСТУ 3016-95 "Висівки кормові пшеничні ти житні".

Виробництво круп регламентоване такими державними стандартами, як:

1. ДСТУ 2629-94 "Крупи, побічні продукти і відходи. Терміни та визначення";

2. ДСТУ 3035-75 "Крупи вівсяні. Технічні умови";

3. ДСТУ 6201-68 "Крупи горох шліфований. Технічні умови";

4. ГОCТ 6002-69 "Крупа кукурузная.Технические условия";

5. ГОСТ 572-60 "Крупа пшено шлифованное.Технические условия";

6. ГОСТ 6292-93 "Крупа рисовая. Технические условия".

Державні стандарти регулюють обовязкові вимоги до зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки, гарантуючи безпеку життя та здоровя людини, тварин та охорону довкілля, затверджують показники якості культур, правила її приймання, транспортування й зберігання.

Виробництво зернових й зернобобових культур та продуктів складається з різних стадій виробничого процесу: вирощування культури, транспортування, зберігання, переробка, реалізація. Підприємство переробної галузі в процесі своєї діяльності виконують комплекс операцій з забезпечення повного циклу виробництва сільськогосподарської продукції [36, С. 6]. Кожна зі стадій має свої особливості, які закріплені чинним законодавством. Але рівень законодавчого забезпечення кожної стадії є різним. Найбільш врегульованими є діяльності щодо зберігання, перевезення та реалізації [74].

Згідно ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна України" зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна [3]. Нормативно-правовими актами, що регулюють зберігання зерна є: Цивільний кодекс України, Закон України "Про зерно та ринок зерна України", Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2001 р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1569 "Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України "Про зерно та ринок зерна України", якою затверджено порядок ведення реєстру складських документів.

Зберігання зернових та зернобобових культур також регулюється державними стандартами, а саме ДСТУ ISO 6322-1:2004 (ISO 6322-1:1996) "Зберігання зернових та зернобобових. Основні положення та практичні рекомендації" та ДСТУ ISO 6322-3:2004 (ISO 6322-3:1989) "Зберігання зернових та зернобобових. Захист від шкідників".

Діяльність зернових складів регулюється Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про сертифіковані товарні склади та прості й подвійні складські свідоцтва" від 23 грудня 2004 р., Наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 р. № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу".

Правове регулювання транспортування зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки визначається Правилами перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 21 грудня 2000 р. № 644, Правилами перевезення швидкопсувних продуктів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 9 грудня 2002 р. № 873, Правилами перевезення вантажів навалом та насипом, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 20 серпня 2001 р. № 542 тощо. Правила перевезення зернових автомобільним транспортом визначені в п. 19.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні".

Особливості реалізації зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки визначені нормами Господарського та Цивільного кодексів України, законами України "Про зерно та ринок зерна України", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", Указом Президента України "Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна в Україні" від 18 вересня 2007 р. № 890/2007, розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу" від 1 липня 2009 № 752-р та ін.

Основні заходи щодо державного регулювання зернового виробництва в Україні закріплено у ІІІ розділі Закону України "Про зерно та ринок зерна України" та у законах України "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", "Про державним матеріальний резерв" від 24 січня 1997 р. № 51/97-ВР та ін.

Таким чином, ознаками нормативно-правових актів, що регулюють та визначають переробну галузь, а саме ту, що повязана з переробкою зернових й зернобобових культур, є їх велика значимість, використання правових норм інших галузей права, значна кількість імперативних приписів. В аграрному законодавстві України поступово формується інститут правового регулювання виробництва зернових й зернобобових культур та продуктів їх переробки, що регулює правове становище субєктів та правовий режим обєктів зернового виробництва, а також окремі стадії виробничого процесу зернового господарства та державного регулювання правовідносин в сфері виробництва.

Делись добром ;)