Національна економіка України, її стан та основні проблеми

реферат

1.2 Основні напрями формування систем керування економічними процесами

Однак реальне створення такої системи - надскладна проблема світового масштабу, розвязання якої потребує часу. Крім того, потрібне суспільне визнання необхідності такої системи. Нині ще немає консенсусу між політиками, економістами, бізнесменами різних країн, які справляють найбільший вплив на розвиток світової економіки. Керування економічними процесами на міжнародному рівні відбувається під значним впливом стихійних факторів та домінуючого тиску групових інтересів найбільш розвинених держав світу. Можна виділити два досить суперечливі напрями у формуванні систем керування економічними процесами у планетарному масштабі. Перший - це розширення світогосподарських економічних звязків на базі інтернаціоналізації національних економік та їх інтеграції у світовий економічний простір. Другий - збереження функцій незалежності та самостійності національних економік у світовому економічному просторі.

національна економіка україна стратегія

Перший напрям у найбільш концентрованій формі прийнято розглядати як процеси глобалізації, що характеризують розвиток світової економіки і впливають на економіку національних держав. Питання глобалізації виокремились у новий самостійний розділ економічної теорії наприкінці ХХ ст., і нині у цій галузі економічних досліджень ще багато неясного. Точиться жвава полеміка серед економістів, політиків, філософів, соціологів щодо визначення сутності, ролі, функцій глобалізації та форм і наслідків її впливу на розвиток світової економіки та національних економік окремих держав. При цьому на сторінках вітчизняних і зарубіжних економічних журналів висловлюються досить суперечливі думки - від суцільної ейфорії в оцінці можливих позитивних наслідків глобалізації до повного заперечення її позитивності. Реальними носіями глобалізації є міжнародні структури, альянси, регіональні економічні центри, транснаціональні компанії.

Другий напрям базується на тому, що основу економічних процесів планетарного масштабу становлять національні економіки самостійних держав. При цьому кожна держава, інтегруючись у світовий економічний простір, намагається зберегти внутрішню цілісність і самобутність культури нації, свій економічний потенціал. Одним державам вдається цього досягти, іншим - ні. Все залежить від їхньої адаптованості до процесів, які відбуваються у світовій економіці, здатності передбачити можливі зміни та використати їх у власних інтересах. Найгостріше ця проблема стоїть перед молодими державами, які виникли наприкінці ХХ ст. у процесі розпаду соціалістичної економіки. Всі новостворені держави сформували власну національну економічну політику, яка ґрунтується на принципах ринкової системи господарювання і передбачає їх входження до світового економічного простору як рівноправних партнерів. Однак практична реалізація поставлених завдань виявилася набагато складнішою, ніж передбачали реформатори і політики.

Дослідження довели, що глобальні економічні і політичні перетворення останніх десяти років ХХ ст. позитивно вплинули на економіку розвинених держав світу, посиливши їхню роль у міжнародному розподілі праці, полегшивши їм доступ до ресурсного потенціалу планети та розширивши ринки збуту продукції і послуг. Водночас постсоціалістичні країни з перехідною економікою змушені були долати складну економічну ситуацію, зумовлену інфляційними, гіперінфляційними і кризовими явищами, внаслідок яких знизився рівень добробуту основної частини населення. Ці країни втратили ринки збуту. В результаті сформувалася концепція економістів і політиків, за якою процеси глобалізації негативно впливають на розвиток національних економік, обмежують економічну та політичну самостійність окремих держав. Не вдаючись у подробиці дискусій, спробуємо викласти свою позицію щодо проблеми глобалізації та форм її впливу на розвиток національних економік.

На нинішньому етапі суспільного розвитку глобалізацію слід сприймати як обєктивний процес. Вона реально існує як наслідок розвитку міжнародних економічних відносин. Активізаторами глобалізації є не тільки прогрес у сфері науки, техніки, технології, а й системи керування ним.

Той факт, що людський капітал, інтелект, знання визнаються основним ресурсом, висуває на перший план людські інтереси, включаючи різні форми їх прояву. І саме вони стають основною рушійною силою у формуванні глобальної мети розвитку економіки планети, механізмів її реалізації.

Делись добром ;)