2. Аналіз використання земель у Рівненській області

Рівненська область розташована в північно-західній частині України на території трьох природних зон - Лісостепу, Полісся та Малого Полісся у межах водорозділу басейну річок Горинь та Стир, що впадають у р. Припять.

Земельний фонд Рівненської області станом на 01.01.2008 року складає 2005,1 тис. га, з них 934,6 тис. га (46,6%) займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.

До складу агропромислового комплексу області входять 340 приватних сільськогосподарських формувань в тому числі 4 державних сільськогосподарських підприємств. Крім того, функціонує 558 фермерських господарств та понад 200 тис. особистих селянських господарств.

Усі селяни одержали земельні сертифікати, 93 відсоткам виготовлено державні акти на землю.

Сільське господарство області складає майже четвертину її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, створюючи основу експортного потенціалу.

В агропромисловому комплексі області зайнято понад 40 відсотків сільського населення. [5].

Рівненщина має значний виробничий потенціал. Пріоритетними напрямками розвитку аграрного сектору економіки області є виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів, молока та мяса.

В області налічується 171 річка, природні водойми площею 26,6 км², водосховища площею 32,98 км² та ставки площею 70,72 км².

На території Рівненщини поширені ландшафти двох типів: поліського, з переважанням боліт, лук, соснових, дубово-соснових та дрібнолистних осиково-березових лісів, і лісостепового, з домінуванням переважно орних земель.

Природні ландшафти Рівненщини являють собою дуже складні поєднання комплексів, що неодноразово повторюються. У зоні Полісся це - місцевості болотних та лучних заплав, верхових та низинних міжрічкових боліт, піщаних (борових) масивів, межиріч на палеогенових пісках й кристалічних породах. У зоні Лісостепу - місцевості кінцево-моренних горбів і гряд, залишкових горбів, першої надзаплавної лесової тераси, другої надзаплавної лесової тераси та високих яро-балкових межиріч. У Малому Поліссі - місцевості межиріч на супіщано-суглинистих озерно-алювіальних відкладах й денудаційних межиріч з близьким заляганням крейдових мергелів. Таке розмаїття ландшафтів зумовило своєрідну структуру землекористування, де сільськогосподарські землі займають майже 969,4 тис. га, що становить 48,4% загальної площі області. У структурі сільськогосподарських угідь переважає рілля - 69,1% площі угідь, сіножаті - 13,7, пасовища - 14,4, багаторічні насадження - 1,3, перелоги - 1,5%.

Виходячи з вищенаведених характеристик структури, визначено економічну ефективність використання сільськогосподарських земель, яку покладено в основу економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель Рівненської області. Економічна ефективність була визначена, як результативність процесу виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням екологічного стану довкілля. Виходячи з того, що зміна екологічного стану сільськогосподарських угідь й довкілля відбувається в різних напрямах і з різною інтенсивністю, встановлено, що в даний час проявлення природно-антропогенних процесів, які формують агроландшафти в районах області, істотно відрізняється.

На основі проведеного аналізу в межах вказаних груп районів, показників вартості валової продукції рослинництва на 1 га ріллі та на 1 грн витрат й урожайності основних вирощуваних в області сільськогосподарських культур у середньому за 1986 - 2006 рр., встановлено наступну тенденцію: максимальні економічні показники - 109,3% вартості валової продукції на 1 га ріллі й 102,3% окупності витрат середніх по області; найвищі значення урожайності основних культур зернових (з кукурудзою), цукрових буряків, картоплі, - відповідно 124,6, 124,9 і 113,2% від середньообласних показників, притаманні третій групі районів. Економічні показники використання сільськогосподарських земель - 105,7% вартості валової продукції на 1 га ріллі й 99,2% окупності витрат середніх по області; значення урожайності: зернові (з кукурудзою), цукрові буряки, картопля - відповідно 94,6, 100,4 і 97,3 % від середньобласних, властиві другій групі районів. Економічні показники валової продукції й окупності витрат 95 та 97,4%; урожайності зернових (з кукурудзою), цукрових буряків, картоплі - відповідно 80,7, 74,7 і 89,3% від середньообласних, визначено у першій групі районів. Отже, вказана економічна ефективність використання земельних ресурсів у сільському господарстві засвідчує: на території земель першої групи, до якої віднесено чотири адміністративні райони, вона найнижча, але при цьому стан земельних ресурсів оцінюється як екологічно стійкий. На території земель другої групи - економічна ефективність визначена як середня, а їх стан оцінюється як екологічно середньостійкий. До цієї групи віднесено пять районів. На території земель третьої групи економічна ефективність найвища по області. До цієї групи віднесено сім районів.