Основні теорії прибутку

курсовая работа

1.1 Показники рентабельності

Показники рентабельності можна обєднати в декілька груп:

Показники, які базуються на витратному підході, рівень яких визначається відношенням прибутку до затрат:

рентабельність окремих видів продукції;

рентабельність операційної діяльності;

рентабельність інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних проектів

рентабельність звичайної діяльності.

Показники, які характеризують прибутковість продаж, рівень яких визначається відношенням прибутку до виторгу від реалізації продукції:

рентабельність продаж окремих видів продукції;

загальна рентабельність продаж.

Показники, в основі яких лежить ресурсний підхід, рівень яких визначається відношенням прибутку до загальної суми або до окремих частин авансованого капіталу:

рентабельність сукупних активів (загальна рентабельність);

рентабельність операційного капіталу;

рентабельність основного капіталу;

рентабельність власного капіталу [11, с. 5-11].

Ріст валового доходу та прибутків сприяє зростанню рентабельності підприємства, зменшенню можливості його банкрутства, раціональний лише до визначених меж, тому що високу рентабельність забезпечують, здійснюючи підприємницьку діяльність з високим рівнем ризику. Цей ризик може призвести до збитків підприємства або, якщо не зреагувати на цю ситуацію вірно і вчасно, до банкрутства.

В умовах нестабільної економіки та поглиблення кризових явищ малий та середній бізнес, які не потребують великого вкладання коштів, можуть розвязувати проблеми монополізації ринку, поповнити коштами державний бюджет за рахунок сплати податків та стимулювати розвиток доброякісної конкуренції [12, c. 66-77]. Недарма на малий та середній бізнес в економіці розвинутих країн припадає 90-95% усіх підприємств та до 40-60% виробництва валового національного продукту [7, с. 221].

Проте, не зважаючи на високий потенціал, сучасний розвиток малого та середнього підприємництва перебуває на низькому рівні та не відіграє важливої ролі в економіці країни. Починаючи з вересня 2008 року відбувається сповільнення темпів зростання фінансового результату підприємств. Основними причинами цього стали скорочення внутрішнього попиту через зниження реальних доходів населення та заробітної плати, а також через погіршення економічних умов внаслідок високої залежності від конюнктури на зовнішніх ринках.

Рис. 5 - Фінансові результати діяльності підприємств [18, c. 25]

За 2008 рік результати фінансової діяльності підприємств України до оподаткування скоротились на 55,5% та дорівнювали 57,9 млрд. грн., порівняно зі зростанням на 72,9% у 2007 році до 121,4 млрд. грн. Прибутки підприємств від звичайної діяльності до оподаткування становили 140,9 млрд. грн., а збитки 83 млрд. грн. Підприємства всіх видів економічної діяльності, окрім промислової та фінансової, починаючи з жовтня 2008 року мали відємний фінансовий результат діяльності [18, с. 24-26].

Сучасні ринкові відносини вимагають як від приватних підприємців, так і від держави правильної оцінки ситуації на внутрішньому ринку країни, добре налагодженої та прозорої системи оподаткування, прогнозування розвитку підприємств та уникання кризових явищ в економіці країни. Високий рівень оподаткування, нестабільна економічна ситуація на внутрішньому ринку призвели до того, що досить велика частка підприємств відійшла в тіньову економіку. 

Слід також відзначити, що розвиток підприємництва гальмує надзвичайно високий рівень корупції в державі, порівняно з іншими державами, що розвиваються та долають наслідки світової кризи. Міжнародна правозахисна організація Transparency International оприлюднила черговий звіт щодо рівня корупції у світі "Барометр глобальної корупції - 2009", в якому Україна посіла останню сходинку серед "нових незалежних країн". Це дослідження показувало громадську думку щодо рівня корупції у країні та проводилось у 69 країнах з жовтня 2008 року до лютого 2009 року. В його рамках було опитано 73 тисячі 132 людини. Оцінки виставлялися за 5-бальною шкалою, де 1 бал - "найнижчий рівень корумпованості", а 5 - "найвищий". Рівень корупції в Україні оцінили у 4,3 бали - це найбільший, тобто найгірший бал серед "нових незалежних країн" і всіх інших країн взагалі. За даними дослідження, майже кожен десятий з опитаних давав хабара за минулий рік, що можна порівняти з результатами 2005 року. Крім того, четверо з десяти, хто давав хабара, віддали майже 10% свого річного доходу. В Україні найбільш корумпованими назвали державні установи - 28%, парламент - 25%, юстицію - 21%. Рівень корумпованості у бізнесі оцінили в 11%, медіа - 2%. За рівнем корупції бали розподілилися наступним чином: державні чиновники, юстиція та парламент - 4,5 бали, політичні партії - 4,4. Корупція в бізнесі - 4,3, медіа - 3,8 бали. Згідно з дослідженням, 21% з опитаних українців або їхніх близьких давали протягом останнього року хабара. Неефективною боротьбу української влади з корупцією вважають 73% опитаних українці, ніякою - 19% і 7% - ефективною [17]. Це дослідження показує, наскільки важко малому та середньому бізнесу розпочати свою справу, залучати інвестиції. В цій ситуації, що склалася в країні, підприємці не можуть не тільки планувати свою діяльність і розраховувати на прибуток, а й утриматися в сфері суспільного виробництва та послуг.

Розглянемо проблему забезпечення рентабельності в українській економіці на прикладі галузі будівництва. Внаслідок кризових явищ в українській економіці, замороженого кредитування галузі банками та відтоку іноземних інвестицій відбулося різке скорочення обємів будівництва. Згідно з фінансовим звітом Національного банку України за 2008 рік, обсяги виробництва скоротились на 15.8 %

Рис. 6 - Виконання будівельних робіт [18, c. 20]

Багато в чому ситуація в будівництві викликана кредитним бумом 2007--2008 років, коли банки видавали кредити під великі відсотки, практично без яких-небудь зобовязань з боку позичальників, розраховуючи на швидкий прибуток. За даними Держкомстату, в період з січня по серпень 2009 року українські компанії виконали робіт вартістю 21,5 млрд. грн. що склало всього 46,4% обєму будівництва за аналогічний період попереднього року. Згідно дослідженням аналітиків компанії «Альянс-Нерухомість», в 2006--2008 роках не менше, ніж 30% всіх інвесторів купували нове житло винятково для перепродажу. Нині, оцінивши безперспективність ринку, вони стали терміново позбавлятися від квартир, викликавши тим самим різке збільшення пропозиції на ринку та зменшення потенційної купівельної можливості покупців. Внаслідок цього, сьогодні в Україні існує велика кількість недобудов, в які інвестори вклали кошти. А шанси отримати прибуток чи хоча б повернути свої вклади в будівництво мізерні. Тривалий процес отримання узгоджень створює ідеальне підґрунтя для поширення корупції. За неофіційними даними, собівартість квадратного метра за рахунок хабарів зростає як мінімум на 20%.

Падіння інвестиційної діяльності в галузі будівництва було зумовлене несприятливою конюнктурою на світових ринках та зменшенням заощаджень населення. У 2008 році в будівельну промисловість було вкладено 233.1 млрд. грн. інвестицій, що 2.6% менше, ніж в попередньому році. Причому основними джерелами капіталовкладень були власні кошти підприємств та кредити банків, що становили 74% від загального обсягу капіталовкладень в цю галузь. [4, с.60]

Рис. 7 - Динаміка приросту інвестицій в основний капітал [18, c. 20]

Якщо системні проблеми в будівельній галузі не будуть вирішені, проблеми загрожують економіці в цілому: відсутність наповнення бюджету, тисячі безробітних фахівців, а найголовніше -- занепад галузей, повязаних з будівництвом, а це і транспортні перевезення, і гірничодобувна галузь, і виробництво будівельних матеріалів, устаткування, машин, механізмів, енергетичний комплекс, ЖКГ і багато що інше [9].

Розглянемо вплив несподіваних чинників, які іноді можуть давати над збитки або надприбутки, на прикладі фармацевтичної промисловості. На тлі несподіваної епідемії свинячого грипу та спричиненої від цього масової паніки населення, прибутки фармацевтичних компаній зросли в рази. Як розповів Андрій Миронюк, комерційний директор фармфірми "Дарниця", за весь вересень українці купили тисячу тубів оксолінової мазі, а зараз беруть по 90 тисяч тубів на добу. Тобто обєм продажів збільшився у 2700 разів.

Проте поряд із надприбутками фармацевтичних підприємств, приватний бізнес поніс великі збитки, спричинені заборонами масових зборів людей та панікою. Насамперед, збитки понесла сфера обслуговування, тобто кінотеатри, готелі, магазини, розважальні центри, а також майже всі види транспорту. Тому несподівані та не прогнозовані чинники можуть призвести до надприбутків підприємств однієї з галузей економіки та до збитків інших, оскільки під час панічних настроїв населення попит на необхідні товари зростає на порядок.

Отже, проблеми рентабельності підприємств в українській економіці можуть бути вирішені завдяки використанню світового економічного досвіду та продуманому використанню дії економічних законів. Також необхідно враховувати український менталітет та особливості економіки нашої держави, адже світовий досвід може виявитись недієвим без попередньої його адаптації.

1.2 Теорії “утримання”, “чекання”, “ризику”

Досить оригінальною теорією прибутку була теорія утримання, з якою виступив у середині ХІХ ст. англійський економіст Н. Сеніор. Він стверджував, що підприємці заради виробництва й нагромадження жертвують своїм добробутом, утримуються в повсякденному використанні коштів на особисте споживання, проявляють бережливість і т.д, і завдяки цьому отримують прибуток.

За умов недосконалої конкуренції прибуток набуває форми "ненульової", "чистої", "диференціальної", "чистої економічної" та ін. Ненульовий, або чистий, прибуток є надлишком над нормальним прибутком, або наддохід над всіма витратами, тобто явними і прихованими. На думку неокласиків, чистий економічний прибуток виникає за умов наявності на ринку монополії і встановлення нею високої ринкової ціни, застосування реклами, патентів, диференціації продукції та інших методів нецінової конкуренції, а його величина залежить від ступеня контролю фірми над пропозицією певного товару, його ціною та інших факторів. Він є результатом перерозподілу доходів споживачів, своєрідною премією, отриманою за їхній рахунок. Водночас вони стверджують про незначні розміри чистого економічного прибутку.

Ще одним варіантом теорій прибутку є концепція "ризикового" прибутку, автором якої є американський економіст Ф. Найт. Джерелом цього прибутку називається діяльність підприємців за умов ризику і невизначеності, що притаманні недосконалій конкуренції. Його привласнення розглядається як винагорода кмітливим капіталістам за подолання невизначеності. При цьому виділяється два види ризику: 1) вичислюваний (збитки від нього визначаються витратами страхування) і 2) непередбачуваний, невичислюваний. Концепція ризикового прибутку є необґрунтованою, оскільки ризик не є самостійним фактором виникнення прибутків, він виявляється через інші реальні фактори. Зокрема, чистий прибуток може бути платою за здійснення підприємцем нововведень, впровадження в компанії передових досягнень науково-технічного прогресу, що підпадає під концепцію "функціонального прибутку" американського вченого Й. Шумпетера. Цей вид прибутку справедливо вважається тимчасовим, оскільки він зникає у випадку впровадження нововведень конкурентами. Але його джерело повязується з працею підприємця, що відповідає критеріям науковості[6, c. 189-192].

2. Теорія трудового доходу

Близькою за змістом до теорії продуктивності капіталу є теорія трудового доходу підприємців, яку започаткував англійський економіст Джеймс Мілль і яку поділяли такі відомі економісти ХІХ ст. як Ф.Бастіа, Мак-Куллох, А.Маршалл та інші. Згідно з цією теорією підприємці утворюють особливу групу трудящих. Вони, як і робітники, виконують соціально-необхідні функції: робітники - функції виконавців, підприємці - функції організаторів. І перші, і другі за свою працю отримують справедливу винагороду: робітники - заробітну плату, підприємці - прибуток. Отже, прибуток як трудовий доход підприємців є лише іншою назвою заробітної плати[8, c. 155-156].

Делись добром ;)