Оцінка потенційного банкрутства підприємства (на прикладі ТОВ ВКФ "Ротекс")

2.3 Методи прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»

Невідємною рисою підприємництва в ринковій економіці є ризик, повязаний з можливістю банкрутства підприємства. Ризик поширюється не тільки на особу чи фірму, що понесли збитки як результат своєї господарської діяльності, але і на осіб, що надали їм засоби в тій чи іншій формі (через купівлю акцій, комерційний чи грошовий кредит і т.п.).

Очевидно, не викликає сумнівів той факт, що, чим раніш буде виявлена тенденція, що веде підприємство до банкрутства, і, відповідно, чим раніш будуть початі визначені процедури по порятунку підприємства, тим більше імовірність виходу группї з кризи. Отже, виникає питання про визначення показників, здатних прогнозувати розвиток подій на ранніх стадіях.

Таким чином, на нинішньому етапі розвитку української економіки виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства, прогнозування банкрутства здобувають першорядне значення. Так, в Україні розроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможності підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобіганні банкрутству підприємств та організацій від 27 червня 1997 [9].

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним 9неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу звязку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман - Z - моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття К_п і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою:

Z = - 0,3877 - 1,0736 * К_п + 0,0579 * К_авт (5.1)

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Відємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка ? Z = 0,65.

За даними фінансової звітності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» розрахуємо індекс Z для аналізованого підприємства станом на кінець 2010 року:

Z = -0,3877 - 1,0736 * 0,9 + 0,0579 * 0,21 = -0,3877 - 0,96624 + 0,0,012159 = -1,341781

Отже, ймовірність банкрутства для підприємства не перевищує 50%.

Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують пятифакторну модель визначення індексу Z:

Z = 3,3*К₁ + 1,0*К₂ + 0,6*К₃ + 1,4*К₄ + 1,2*К5 (5.2)

де, К₁ = ;

К₂ = ;

К₃ =;

К₄=

К₅ =.

Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К₃. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е.Альтманом у 1983р.

Z₈₃ = 3,107*К₁ + 0,995*К₂ + 0,42*К¹₃ + 0,847*К₄ + 0,717*К₅(5.3)

де,

К¹₃ = .

Граничне значення індексу Z₈₃ дорівнюватиме 1,23. Якщо Z₈₃ < 1,23, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z₈₃ > 1,23, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Розрахуємо індекс Z₈₃ для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»за 2010 рік:

Z₈₃ = 3,107* 0,01191 + 0,995* 0,74733 + 0,42* 0,20772 + 0,847* 0,01003 + 0,717* 001359 = 0,88607

Як бачимо індекс свідчить про ймовірність загрози банкрутства пыдприємству ТОВ ВКФ «Ротекс»в найближчі 2-3 роки.

Широке застосування моделі Альтмана в зарубіжній практиці обумовлено наступними її позитивними якостями:

- модель включає невелику кількість показників, що забезпечує

- низьку трудомісткість її використання при достатньо високій точності результатів;

- передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння стану різних обєктів;

- інформація для розрахунку всіх показників доступна і міститься в основних формах звітності;

- існує можливість не тільки прогнозування банкротства, але і оцінка зони ризику [16,c.269 ].

Усе це робить модель Альтмана привабливим інструментом прогнозування банкрутства і пояснює неодноразові спроби вітчизняних вчених адаптувати її і використовувати для українських підприємств. При цьому, моделі вітчизняних науковців, у спробі адаптації моделі Альтмана, містять показники звітності схожі за значеннями з американськими показниками. Проте більшість авторів наводять моделі Альтмана з досить різними за вагомістю показниками, що обумовлено розходженнями в обліку окремих показників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю балансової та ринкової вартості окремих активів, та інших обєктивних причин. Також, при використанні моделі Альтмана виникають труднощі, які повязані з тим, що Альтман не врахував галузеві особливості господарювання і різноманітність конкурентного середовища, в якому діють підприємства. Це робить проблемним адекватне використання Z - моделі для прогнозування банкрутства підприємств в Україні.

Отже, у вітчизняній практиці вже існує багато методів визначення ймовірності настання банкрутства підприємства, як окремі показники, так і моделі факторів з ваговими коефіцієнтами. Проте факторні моделі, що пропонуються науковцями інших країн, не завжди придатні для використання в економічних умовах України, через надмірний податковий важіль; більший вплив на господарсько-фінансовий стан підприємств внутрішніх факторів, а ніж зовнішніх; відмінність в бухгалтерському обліку та звітності та ін.

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Z_л) та Таффлера (Z_Т).

Модель Лису:

Z_л = 0,063х₁ + 0,092х₂ + 0,057х₃ + 0,001х₄, (5.4)

де, х₁ = ;

х₂ = ;

х₃ =

х₄ = .

Граничне значення Z_л = 0,037. При Z_л > 0,037- підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Z_л < 0,037- є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Лису для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»за 2010 рік:

Z_л = 0,063* 0,49589 + 0,092* 0,01003 + 0,057* 0,08346 + 0,001* 0,20772 = 0,037131

Таким чином, показник Лису відповідаює граничному значенню 0,037 . Це говорить про невизначеність у подальшій діяльності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс».

Модель Таффлера:

Z_Т = 0,03х₁ + 0,13х₂ + 0,18х₃ + 0,16х₄, (5.5)

де, х₁ = ;

х₂ = ;

х₃ = ;

х₄ = .

Якщо Z_Т > 0,3 - підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Z_Т < 0,2 - є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Таффлера для підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» за 2010 рік:

Z_Т = 0,03* 0,19434 + 0,13* 0,59889 + 0,18* 0,05159 + 0,16* 0,74733 = 0,21254

Тест Таффлера також свідчить про невизначеність фінансового стану підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс».

Висновки та пропозиції

Таким чином, у даній курсовій роботі було розглянуто тему «Оцінка потенційного банкрутства підприємства». За результатами проведоного дослідження можна зробити наступні висновки та пропозиції.

Система захисних фінансових механізмів при загрозі банкрутства залежить від масштабів кризової ситуації. При легкій фінансовій кризі досить нормалізувати поточну фінансову ситуацію, збалансувати й синхронізувати приплив і відтік коштів.

Глибока фінансова криза вимагає повного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації. Повна фінансова катастрофа припускає пошук ефективних форм санації, у противному випадку -- ліквідація підприємства. Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства в першу чергу повинні бути спрямовані на відновлення поточної платоспроможності підприємства щоб уникнути процедури банкрутства. Для усунення поточної неплатоспроможності проводять оперативні заходи щодо стабілізації фінансової ситуації, які основані на принципі «відсікання зайвого», а саме скороченні поточних витрат з метою попередження росту фінансових зобовязань і реалізації окремих видів активів з метою збільшення позитивного грошового потоку. Після цього повинні бути проведені тактичні міри, спрямовані на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді, засновані на принципі «стиснення підприємства», тобто перевищення обсягу генерування над обсягом споживання власних фінансових ресурсів. Повна фінансова стабілізація досягається за умови, якщо підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу. Тому стратегічний механізм захисних заходів повинен бути спрямований на підтримку фінансової стабільності підприємства в тривалому періоді.

Основні шляхи фінансового оздоровлення та запобігання банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс»:

- відновлення матеріально-технічної бази підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» за допомогою лізингу, що не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна й служить одним з видів інвестування, а, в свою чергу, використання прискореної амортизації по лізингових операціях дозволяє оперативно обновляти встаткування й вести технічне переозброєння виробництва;

- залучення кредитів та інвестицій під прибуткові проекти, здатні принести підприємству ТОВ ВКФ «Ротекс» високий дохід;

- зменшення дефіциту власного капіталу за рахунок прискорення його оборотності шляхом скорочення строків будівництва, виробничо-комерційного циклу, наднормативних залишків запасів, незавершеного виробництва і т.д.

- з метою скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва в окремих випадках доцільно відмовитися від деяких видів діяльності, що обслуговують основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорт і т.п.), і перейти до послуг спеціалізованих організацій;

- збільшити обсяг власних фінансових ресурсів шляхом:

а) скорочення суми постійних витрат на забезпечення управлінського персоналу, ремонт основних коштів і т.д.;

б) зниження рівня змінних витрат за рахунок скорочення чисельності виробничого персоналу й росту продуктивності праці;

в) прискореної амортизації машин і устаткування;

г) реалізації не використовуваного майна;

д) відмови від зовнішніх соціальних і інших програм, зниження інвестиційної активності підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» й т.д.

- пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва й досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості й конкуренто здатності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат;

- ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організація діючого обліку й контролю за використанням ресурсів, вивчення й впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального й морального стимулювання працівників за економію ресурсів;

- зниження трудоємності продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, зростання продуктивності праці;

- механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання та ін.;

- постійне обновлення асортименту продукції, яка пропонується споживачами.

Для виведення підприємства ТОВ ВКФ «Ротекс» із кризової ситуації розробляють бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства шляхом комплексного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації.

Перелік використаної літератури

1. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 №436-IV.

2. Закон № 2275 -- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 р. № 2275-VI

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p., № 996 - XІV;

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вiд 14.05.1992 №2343-XII.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №784 - XIV від ЗО червня 1999 року // Інформаційний бюлетень законодавства України «Юрист-Плюс». - К.: Центр Компьютерных Технологий, 2004. - Вип. 73.

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР

7. Закон України про внесення змін до статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вiд 31.05.2005 №2597-IV.

8. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств / Затверджені рішенням Центральної спілки споживчих товариств України від 28 липня 2006 року // Юрист + закон. Информ. бюл. - 2007. - Июнь. СВ-КОМ.

Содержание