Оцінка рівня життя населення: порівняльний аналіз для України

курсовая работа

2.1 Підходи до оцінки рівня життя в Україні

Сучасна держава може стійко розвиватися тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на поліпшення рівня і якості життя громадян, розширення їх можливостей формувати власне майбутнє. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й поліпшувати багато інших компонент рівня і якості життя населення: створювати реальну рівність для здобуття освіти і працевлаштування; забезпечувати рівні можливості для чоловіків та жінок; високий рівень медичного обслуговування; якісне харчування й ін. До цього також необхідно додати чистоту і сталість навколишнього середовища, в якому живе людина.

Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу. У табл. 2.1 подано динаміку ІЛР по окремих країнах світу.

"right">Таблиця 2.1

Динаміка ІЛР по окремих країнах світу

Країна

Індекс людського розвитку

1990 р.

Ранг

1995 р.

Ранг

2005 р.

Ранг

Швеція

0,894

11

0,925

4 - 6

0,941

2

США

0,914

2

0,925

4 - 6

0,939

6

Японія

0,909

4

0,923

7

0,933

9

Франція

0,897

8

0,914

11 - 12

0,928

12

Великобританія

0,878

18

0,916

10

0,928

13

Німеччина

0,885

15

0,907

16 - 17

0,925

17

Іспанія

0,876

19

0,895

20

0,913

21

Чехія

0,835

27

0,843

31

0,849

33

Угорщина

0,804

37 - 38

0,809

38

0,835

35

Польща

0,792

42

0,808

39

0,833

37

Латвія

0,804

37 - 38

0,763

52

0,800

53

Білорусь

0,809

35

0,776

46

0,788

56

Росія

0,824

29

0,779

44

0,781

60

Філіппіни

0,716

62

0,733

63

0,754

77

Україна

0,795

41

0,745

57

0,748

78

Туреччина

0,686

71

0,717

69

0,742

85

Китай

0,625

86

0,681

82

0,726

96

Єгипет

0,574

95 - 96

0,605

97

0,642

115

Судан

0,419

115

0,462

112

0,499

139

Ефіопія

0,297

133

0,308

137

0,327

168

Так, при розрахунках ІЛР регіонів країни використовуються окремі показники, які оцінюють випадкові імовірнісні явища, а не базові характеристики рівня і якості життя населення. Це, наприклад, кількість дорожньо-транспортних пригод на 100 км доріг, питома вага народжених поза шлюбом, середній дохід від особистого господарства й ін.

Деякі з показників, що відносяться до однієї і тієї ж компоненти і беруть участь у розрахунках інтегрального ІЛР,- мультиколінеарні. Наприклад, середня очікуваність тривалості життя населення при досягненні 15, 45 і 65 років.

У свою чергу, до складу інтегрального ІЛР регіонів країни входять компоненти й деякі окремі показники, що характеризують як засоби, так і результати досягнення рівня і якості життя населення. Наприклад, компонента “Фінансування людського розвитку” ІЛР оцінює засоби для досягнення рівня і якості життя населення, а компонента “Стан охорони здоровя населення” характеризує результат - досягнутий рівень і якість життя населення.

На жаль, в Україні з 1991 по 1999 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених. Мав місце не лише тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, у країнах ЄС--5-7:1, в Японії --4,3:1, а в Україні --30:1.

Європейська орієнтація України потребує прискореного розвитку економіки та значного підвищення рівня життя населення. Лише за таких умов можна очікувати досягнення необхідних соціальних стандартів. Йдеться про такі відносні показники, як питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65 %, співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати не нижче 55 %, а також зростання мінімальної заробітної плати проти прожиткового мінімуму на працездатну особу більш як утричі, середньої заробітної плати -- відповідно у пять-шість разів, середньої пенсії до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, -- приблизно в чотири рази.

Як відомо, від рівня розвитку продуктивних сил -- факторів, які забезпечують потреби людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці, -- залежать виробництво товарів та послуг, їхня якість, оплата праці.

Нині у деяких країнах ЄС та США розвиток продуктивних сил досяг такого рівня, що продуктивність праці, наприклад у США, вища за продуктивність праці в Україні майже у десять разів, у Великій Британії -- майже у шість, в Німеччині -- понад шість, у Франції -- майже у вісім разів. Щодо співвідношення оплати праці у розвинених країнах з ринковою економікою і України в доларовому еквіваленті, то в США оплата праці є вищою за оплату праці в Україні майже в дванадцять разів, у Франції -- майже в девять, у Великій Британії та Німеччині -- майже у вісім разів.

Окремо слід сказати про державну політику відносно встановлення рівня розмірів мінімальної заробітної плати (МЗП). У 2005 р. він становив відносно середньої заробітної плати (СЗП) приблизно 37,2 %, а наприкінці року -- 41,2 %.

За даними міжнародної комісії, створеної у 1988 р. за ініціативою Ради Європи, справедливо вважається, що МЗП досягає 68 % від національної СЗП. За рекомендацією МОП, МЗП від СЗП має бути не нижчою 40-60 %.

У Польщі, наприклад, зараз МЗП у 3,5 раза вища, ніж в Україні. Це в абсолютному вимірі, а у відносному до СЗП вона перебуває на рівні 55 %.

Що стосується середньої пенсії, то в Польщі вона у 2,7 раза вища, ніж в Україні, а співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати як в Польщі, так і в Україні перебуває майже на одному рівні. Там -- 43 %, а у нас -- 45,1 %.

Тепер хотілося б звернути увагу на таке. Дохід на душу населення (у доларах) у 2003 р. у Німеччині та Франції був в 11 разів більшим, ніж в Україні у 2005 p., у Великій Британії -- відповідно у 12 разів, а у США -- приблизно у 15 разів.

Заробітна плата відносно ВВП у 1994 р. в Німеччині становила 54,6 %, у Франції -- 51,7, у Великій Британії -- 54,6, у США -- 60,5, а в Україні у 2005 р. -- усього 35,4 %. При цьому чиста заробітна плата, яка видається працівникам на руки, -- відповідно 29,8 %, 27,1,40,3, 44,6 та 19,3%.

Наведені дані свідчать про відчутне відставання України в оплаті праці від розвинених країн світу, а отже, і від розмірів державних соціальних стандартів та гарантій.

Такий негативний стан значною мірою спричинили дії уряду, який у 1992-1993 роках, коли інфляція в Україні перевищила сто разів, відпустив ціни, а заробітну плату навпаки -- жорстко регулював. От і маємо: ціни вище світових, а заробітну плату -- нижче нікуди.

Хочемо нагадати, що в Польщі у 1989 р. інфляція зросла всього на 25 %, але там, на відміну від України, відпустили не лише ціни, а й заробітну плату, які буквально за півроку зрівноважились, і ситуація в економіці та соціальній сфері стабілізувалась. Економіка та реальна заробітна плата з того часу почали зростати.

На жаль, в Україні такого реформатора, як Бальцерович у Польщі, у кризовий період не знайшлося.

Враховуючи значне відставання розвитку продуктивних сил України від розвинених країн світу, вважаємо за доцільне передусім привести рівень соціальних гарантій та відносних соціальних стандартів до рівня країн ЄС. Далі слід домагатися поступового збільшення розмірів соціальних гарантій порівняно з прожитковим мінімумом.

Делись добром ;)