Підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства

курсовая работа

1.3 Шляхи підвищення ефективності використання виробничих ресурсів на підприємстві

Підвищення ефективності основних фондів.

Розрізняють такі напрями підвищення ефективності використання основних виробничих фондів:

1. екстенсивний - що знаходить своє вираження насамперед у збільшенні часу роботи основних виробничих фондів.

2. інтенсивний - сутність якого полягає у підвищенні віддачі засобів праці на одиницю часу.

Основними шляхами підвищення ефективності використання основних активів підприємства є:

- поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

- удосконалення планування, управління й організації праці та виробництва;

- зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

- поліпшення та розвиток систем матеріального та морального стимулювання праці та ін.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність строків експлуатації основних фондів (передусім активної частини) відповідно до їх первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливає на ефективність відтворення і використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення їх морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого -- обумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів для розширеного відтворення, але при цьому знижується сукупна продуктивність діючих основних фондів. Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування.

Результати соціальних досліджень свідчать, що найістотніше впливають на економічно доцільний строк експлуатації щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації строків експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників.

Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:

технічного переозброєння діючого підприємства;

реконструкції виробництва;

розширення виробничих потужностей підприємства;

нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів фірми.

Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 і більше років. Разом з тим, технічно і економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один - два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

Підвищення ефективності оборотних фондів.

У сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих проблем кожного підприємства є економія матеріальних ресурсів та пошук резервів їх кращого використання.

Розрізняють джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів. Економне використання матеріальних ресурсів полягає у формуванні такого рівня витрат сировини і матеріалів, за якого на виготовлення продукції високої якості використовується мінімальна кількість сировини та матеріалів. З цією метою на підприємстві розробляють комплекс заходів щодо економії матеріальних ресурсів з урахуванням специфіки виробництва продукції на даному підприємстві.

Основними джерелами економії сировини та матеріалів є: зниження ваги виробів; зменшення питомих витрат матеріалів; скорочення відходів і витрат сировини та матеріалів; використання відходів; використання вторинної сировини; ліквідація браку.

Залежно від характеру заходів, які розробляються на підприємстві відповідно до конкретних умов виробництва, основні шляхи (напрямки) економії матеріальних ресурсів поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносять заходи, повязані з якісною підготовкою сировини до її виробничого споживання; удосконалення конструкції машин, устаткування і виробів; застосування більш економних видів сировини, палива; комплексне перероблення сировини; застосування маловідхідної та безвідхідної технології.

У галузях первинного оброблення сировини головним заходом є якісна підготовка сировини до оброблення. Способи підготовки сировини -- збагачення вугілля, руд для коксохімічної промисловості, гірничої і кольорової промисловості; попереднє очищення вовни й бавовни для текстильної промисловості.

У машинобудуванні виробничо-технічні напрямки можна поділити на такі:

Зниження відносної металомісткості машин, механізмів, агрегатів у результаті запровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Застосування економічних видів і профілів прокату, що забезпечують економію металів до 70% .

3. Заміна традиційних конструктивних матеріалів.

Для всіх галузей значний економічний ефект забезпечує використання вторинних матеріальних ресурсів, що являють собою залишки сировини та матеріалів, відходи виробництва і споживання, які можуть бути повторно використані для виробництва продукції.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносять такі: удосконалення та підвищення наукового рівня нормування і планування матеріаломісткості продукції; розроблення і впровадження технічно обґрунтованих норм і нормативів витрат матеріальних ресурсів тощо.

Головним напрямком економії матеріальних ресурсів на підприємстві є: збільшення виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини. Важливим напрямком економії матеріальних ресурсів є скорочення втрат у виробничому процесі. Для цього потрібно забезпечити необхідні умови зберігання, перевезення як матеріальних ресурсів, так і готової продукції; раціонально готувати паливо, сировину, матеріали для подальшого оброблення в процесі виробництва, застосовувати ефективну, дійову систему економічного стимулювання працівників.

Підвищення ефективності трудових ресурсів.

Управління персоналом є особливо важливим у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури втрачають актуальність з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників підприємства стають головним джерелом його тривалого розвитку.

З точки зору організаційного аспекту діяльності підприємства під управлінням персоналом слід розуміти комплекс взаємоповязаних економічних, організаційних та соціально-психологічних методів, що забезпечують ефективність трудової діяльності та надають конкурентоспроможності підприємству.

Метою управління персоналом підприємства є підвищення ефективності виробництва та праці для досягнення максимального прибутку.

Успішне досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:

- забезпечення потреби підприємства в робочій силі відповідної кваліфікації в необхідній кількості;

- досягнення обґрунтованого співвідношення між організаційно-технічною структурою виробничого і трудового потенціалу;

* повне та ефективне використання потенціалу робітника;

Ефективність управління персоналом залежить від принципів та методів процесу управління. Слід зауважити, що чим більшим є підприємство, чим більше підрозділів і філій воно має, тим більшого значення набуває узгодження загальних принципів здійснення єдиного управління.

Існує три групи основних засобів управління: прямі, опосередковані та квазізасоби управління.

До найважливіших прямих засобів управління персоналом відносяться: делегування повноважень і завдань; обговорення в колективі, бесіди з підлеглими; критика та заохочення; службовий нагляд і контроль за результатами праці; інформація та комунікація; директиви та вказівки.

До опосередкованих засобів управління персоналом відносяться: характеристика посади, тобто опис її мети, завдань, компетенцій і співвідношення з іншими посадами, викладення вимог до працівника; оцінка робочого місця; оцінка співробітника, тобто оцінка його особистого внеску.

До квазізасобів управління персоналом відносяться створення неформальних груп та робочої атмосфери. Причини створення неформальних груп криються у природі людини, її особистих та субєктивних уподобаннях, потребах у спілкуванні.

Розрізняють такі соціологічні та організаційні причини створення неформальних груп: соціальна відмінність (робітники - службовці, місцеві жителі - іноземці); чітко окреслені централізація та формалізація організаційної структури; наявність неформальних лідерів на певних рівнях організації; брак інформації та виникнення чуток. [3, c. 138]

Неформальні групи можуть спричиняти як позитивний, так і негативний вплив на організацію виробництва. Завдання керівництва полягає лише в сприянні розвитку груп, що позитивно впливають на діяльність підприємства.

основний оборотний трудовий ресурс

Делись добром ;)