Підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства

курсовая работа

3.1 Економічне обґрунтування заходів по поліпшенню використання ОВФ

Підвищення економічної ефективності використання основних фондів знаходить свій вираз у збільшенні обсягів виробництва продукції, підвищенні продуктивності праці і фондовіддачі. Крім того, значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції, повязана з використанням основних фондів (амортизація, витрати на ремонт, транспортні витрати тощо). Тому підвищення ефективності основних засобів є резервом підвищення ефективності в цілому. При збільшенні змінності роботи основних фондів знижується собівартість продукції за рахунок умовно-постійної частини витрат, тобто амортизаційних відрахувань. Розрізняють такі шляхи підвищення ефективності використання основних фондів:

1) екстенсивний - передбачає збільшення тривалості роботи основних фондів на протязі року. Здійснюється за рахунок:

а) збільшення змінності роботи

б) зменшення тривалості ремонтів

в) ліквідації сезонності виробництва

г) скорочення часу на перебазування машини з обєкта на обєкт

2) інтенсивний - передбачає підвищення продуктивності основних фондів за одиницю робочого часу. Здійснюється за рахунок:

а) підвищення кваліфікації кадрів

б) впровадження нових технологій

в) впровадження нових форм організації та оплати праці

г) матеріальне стимулювання за ефективне використання основних фондів

Визначаємо збитки внаслідок неповного використання фонду часу роботи обладнання Якщо довести коефіцієнт його використання з 0,24 до 1,0, то за рахунок цього обсяг виробництва можна було б додатково збільшити на 40,6% (100 - 2,4) / 24)*100).

Визначаємо додатковий випуск продукції за рахунок підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування.

У розрахунках виробничої потужності коефіцієнт змінності обладнання розраховують виходячи з машиноємності одиниці продукції, середньої кількості встановленого обладнання і річного фонду часу роботи обладнання в одну зміну.

Загальна трудомісткість виготовлення продукції - 75000 станко-годин. Річний фонд часу роботи обладнання (плановий) - 14524 годин. Середня кількість встановленого обладнання - 4 одиниць. Кількість станко-змін, які можна відпрацювати за місяць, при умові використання всього встановленого обладнання в одну зміну при 5-денному робочому тижні дорівнює 22 зміни, а для 4 станків -88 станко-зміни (22 х 4).

Тоді коефіцієнт змінності дорівнює:

(3.1)

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається як відношення фактичного виробі псу продукції в станко-годинах до встановленої в паспорті продуктивності.

Коефіцієнт інтенсивною використання 1,0, Він показує. що потужності обладнання перевантажено.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (фактичний коефіцієнт внутрізмінного використання обладнання) дорівнює 0,78, коефіцієнт інтенсивного використання 1.0, і за цих умов інтегральний коефіцієнт дорівнює 0,78 (0.78x1.0). Це означає, що на підприємстві виробниче обладнання досить сильно завантажено і в основному за рахунок інтенсивного використання.

Порядок розрахунків

1. Визначаємо загальний приріст обсягу виробництва продукції за рахунок поліпшення використання основних фондів.

#Опл=(ОФпл-ОФб)Фв = (4,20*1,12-4,20)*2,86= 1441,0 тис.грн. (3.2)

Отже, за рахунок поліпшення використання основних фондів обсяг виробництва продукції зросте на 1441,0 тис. грн. і на плановий період складе:

Опл=Об+#Опл=8500+1441,0=9,941 (млн.грн.) (3.3)

2. Визначаємо фондовіддачу на плановий період:

(3.4)

3. Економію по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів можна визначити за залежністю:

(3.5)

де Еа - сума економії від зниження собівартості на планує мий період за рахунок підвищення фондовіддачі; За - амортизаційні відрахування у собівартості одиниці продукції або в затратах на 1 грн. товарної продукції в базисному році;

(3.6)

Ра - відношення загальної суми амортизаційних відрахувань в плануємому році до загальної суми нарахованої амортизації в базисному році:

(3.7)

Рф - фондовіддача планує мого року в % до фондовіддачі за базисний рік:

(3.8)

Ст - собівартість товарної продукції в базисному році

Розрахований показник становить 75,48 тис. грн.. Це означає, що ми маємо збільшення собівартості продукції на 75,48 тис. грн. на планує мий період за рахунок збільшення амортизації, оскільки вартість фондів зросла на більшу величину ніж їх фондовіддача на плануємий період у порівнянні з базовим.

4. Економія капітальних вкладень, виходячи із обсягу додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базисному році складає 543,7 тис.грн.:

(3.9)

За рахунок збільшення собівартості продукції балансовий прибуток на плануємий рік зменшиться на 75,48 тис. грн. Прибуток на базовий рік розраховуємо як різницю між обсягом реалізованої продукції та собівартістю. Він становитиме 1,3 млн.грн. (6,4-5,10).

5. Обчислюємо рівень рентабельності у базовому році як відношення прибутку від реалізації до середньорічної вартості ОФ:

Обчислимо рівень рентабельності у плановому році:

Тобто за рахунок зменшення балансового прибутку та збільшення середньорічної вартості ОВФ рентабельність підприємства зменшиться на 18,57%.

3.2 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів

В цьому розділі визначено загальну величину необхідного поточного запасу матеріалу, запропоновано заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів, визначено величину їх вивільнення за рахунок скорочення тривалості одного обороту і обчислено обсяг додаткової продукції, що підлягає реалізації.

Порядок розрахунку

1. Загальна величина необхідного поточного запасу визначається залежністю:

(3.10)

де Мд - середня добова потреба в матеріалі , визначається як добуток норми витрат матеріалу на середньоденний обсяг виробленої продукції:

Кзд - коефіцієнт затримки матеріалів у запасі, приймається в розрахунках = 0,5.

Це означає, що для забезпеченості безперервності виробничого процесу для між двома черговими поставками матеріалів підприємству необхідно мати поточний запас у розмірі 2500 (кг).

2. Визначимо величину вивільнення оборотних кошті за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю:

(3.11)

Отже, за рахунок скорочення тривалості одного обороту можна вивільнити оборотних коштів а суму 116,11 тис.грн.

3. Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на планує мий рік.

Орпл =Кобпл.*Окср=9,57*1000=9570 (тис.грн.) (3.12)

#О=Орпл.-Орб=9570-6400=3170 (тис.грн.) (3.13)

Величина вивільнення оборотних коштів іде на збільшення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плануємий рік.

4. Розраховуємо економічний ефект за рахунок зниження матеріаломісткості продукції.

Зниження матеріаломісткості продукції за рахунок економи сировини, матеріалів, палива і енергії дозволяє, з одного боку, отримати додатковий прибуток, а з другого - при тих же матеріальних ресурсах збільшити випуск продукції.

Економія собівартості продукції і додатковий прибуток за рахунок зменшення матеріальних витрат (матеріалів, палива і енергії) на одиницю продукції можуть бути розраховані за формулою:

(3.14)

де Ем - економія по собівартості за рахунок скорочення норм втрат сировини, матеріалів, палива, енергії; Рм - затрати сировини, матеріалів, палива, енергії (матеріальні витрати) в базисному періоді на одиницю продукції або на 1 грн. товарної продукції, виходячи з діючих норм витрат; Нв - норма матеріальних витрат, що встановлена на плануємий рік в % до норми базисного року; От - обсяг випуску товарної продукції на плануємий період в натуральному виразі, або в оптових цінах підприємства.

В базисному періоді матеріальні витрати дорівнювали 40 коп. на грн. випущеної продукції. При обсязі виробництва на планує мий рік в оптових цінах підприємства 10,03 млн.грн. (8,5 млн.грн.+18,0%), економія по собівартості складає:

5. Розглянемо як впливає матеріаломісткість на рентабельність продукції.

При випуску продукції в базисному періоді 6400 тис.грн. витрати на її виробництво і реалізацію складають 5100 тис.грн., в тому числі витрати сировини 3600 тис.грн. Таким чином, рентабельність продукції дорівнює:

3.3 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню продуктивності праці

На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці в значній мірі залежить від того, наскільки повно реалізуються основні фактори її росту.

Фактори росту продуктивності праці - це зміна матеріально-технічних, організаційних та соціально-економічних умов, як безпосередньо у процесі виробництва, так і поза ним, під впливом яких скорочуються затрати праці на виробництво одиниці продукції, тобто підвищується рівень продуктивності праці. Форми прояву цих змін (факторів) дуже різноманітні і можуть виступати не тільки як конкретні заходи (наприклад, підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва, удосконалення організації і обслуговування робочих місць, впровадження типових структур управління і т.д.), але як і глибинні процеси та явища. такі, як зміна і розвиток форм власності, удосконалення розподільних відносин, господарського механізму і т.п., що сприяють підвищенню продуктивності, праці. Розрізняють фактори росту продуктивності праці народногосподарські, галузеві та внутрішньовиробничі.

Делись добром ;)