1.3 Особливості планування показників економічної ефективності

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямками цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

встановлення раціональних фінансових відносин із субєктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо; визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку завдяки раціональному використанню матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів;

планування виплат у бюджет.

Фінансовий план складається з:

плану доходів і видатків;

плану грошових виплат і надходжень;

балансового плану.

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції.

Метою планування витрат (собівартості) є оптимізація поточних витрат підприємства, що забезпечує необхідні темпи зростання прибутку й рентабельності на підставі раціонального використання грошових, трудових і матеріальних ресурсів.

При розробленні плану собівартості продукції мають бути розвязані такі завдання:

- виконання аналізу вартісних показників виробничої діяльності підприємства в цілому й окремих його підрозділів;

- виявлення можливостей й уточнення розмірів зниження собівартості продукції у плановому році порівняно з попереднім періодом;

- складання калькуляції собівартості основних видів продукції, що випускаються;

- виявлення недоцільних витрат й розроблення заходів для їх ліквідації;

- визначення рентабельності виробництва та рентабельності видів продукції, що випускаються;

- оцінка впливу на собівартість, прибуток, рентабельність збільшення витрат на освоєння виробництва нової продукції.

План за витратами підприємства складається з таких розділів:

1) розрахунок зниження собівартості продукції внаслідок впливу на неї техніко-економічних факторів;

2) калькулювання собівартості видів продукції, робіт і послуг;

3) кошторис витрат на виробництво.

Загальний принцип включення певних витрат у собівартість полягає в тому, що через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечують відтворення усіх факторів виробництва, інші витрати покриваються із прибутку або інвестицій.

Непродуктивні витрати, повязані з виробничою діяльністю (брак, недостачі, втрати матеріалів, простої й т. ін.), також включаються у фактичну собівартість, а втрати й порушення договірних зобовязань (штрафні санкції) компенсуються за рахунок прибутку.

При плануванні собівартості продукції застосовуються такі методи:

1. Пофакторний метод. Його суть полягає у визначенні впливу техніко-економічних факторів на витрати виробництва у плановому році порівняно з попереднім. При плануванні собівартості цей метод застосовується з метою:

забезпечення порівнянності показників плану з аналогічними показниками інших періодів;

найбільш повного обліку ефективності впровадження заходів щодо плану підвищення ефективності виробництва;

визначення участі окремих служб, відділів і виробничих підрозділів у зниженні витрат.

2. Кошторисний метод. Він припускає обґрунтування кожної статті собівартості за допомогою спеціального кошторису витрат. Кошторисний метод дозволяє погодити окремі розділи тактичного плану між собою й погодити їх із планами внутрішньовиробничих підрозділів.

Розробити зведений кошторис витрат на виробництво у плановому періоді та планову собівартість валової і товарної продукції можна в наступному порядку.

1. Визначають сукупні витрати на виробництво (С_в) (кошторис витрат) як суму витрат за економічними елементами за формулою

, (1.1)

де - матеріальні витрати, грн;

- витрати на заробітну плату, грн;

- відрахування на соціальні заходи, грн;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів, грн;

- інші витрати, повязані з виробництвом продукції.

2. Визначити собівартість валової продукції (С_вп) можна згідно з формулою

, (1.2)

де - витрати, що не враховують у виробничу собівартість продукції, грн; , - відповідно витрати майбутніх періодів на кінець і початок планового періоду, грн.

3. Виробнича собівартість товарної продукції (С^вир_тп) визначається за формулою

, (1.3)

де , - відповідно залишки незавершеного виробництва на кінець і початок планового періоду, грн.

4. Повна собівартість товарної продукції (С^пов_тп) розраховується за формулою

, (1.4)

де - позавиробничі (комерційні) витрати, грн.

3. Метод калькуляцій. За допомогою цього методу обґрунтовується розмір витрат на виробництво одиниці продукції, робіт, послуг або їх структурних елементів.

Розробити планову калькуляцію виробу можна за такою схемою:

1. Визначають суму витрат на матеріали за формулою

, (1.5)

де - закупівельна ціна і-го матеріалу, грн; - маса і-го матеріалу, кг; - кількість найменувань матеріалів.

2. Основну заробітну плату виробничих робітників розраховують за формулою

, (1.6)

де - годинна тарифна ставка середнього розряду, к. /год; - трудомісткість виробу, нормо-год.

3. Визначають розмір додаткової заробітної плати за формулою

, (1.7)

де - коефіцієнт додаткової заробітної плати.

4. Відрахування на соціальне страхування розраховують за формулою

,

де - коефіцієнт відрахувань на соціальне страхування,

5. Витрати на експлуатацію і утримання обладнання розраховують за формулою

, (1.8)

де - коефіцієнт витрат на експлуатацію і утримання обладнання.

6. Загальновиробничі витрати розраховують за формулою

, (1.9)

де - коефіцієнт загальновиробничих витрат.

7. Визначають виробничу собівартість виробу, яка становитиме

(1.10)

8. Адміністративні витрати визначають за формулою

, (1.11)

де _- коефіцієнт адміністративних витрат.

9. Розмір комерційних витрат визначають за формулою

, (1.12)

де - коефіцієнт комерційних витрат.

10. Визначають повну собівартість за формулою

. (1.13)

На основі повної собівартості далі планується ціна на виріб з урахуванням планового прибутку.

4. Нормативний метод. Рівень витрат на виробництво й реалізацію продукції, робіт, послуг розраховується на основі заздалегідь складених норм і нормативів. Перевага нормативного методу планування собівартості продукції - можливість відособленого обліку відхилень від діючих (поточних) норм та їх причин. Це дозволяє робити висновок про те, які фактори спричинили зміну витрат, і вчасно ухвалювати оптимальні рішення, спрямовані на поліпшення економічних показників роботи підприємства.

При плануванні собівартості продукції зазначені методи застосовуються, як правило, одночасно у комплексі, що дозволяє розвязувати низку взаємозалежних завдань планування витрат.

Одним з важливих показників результативної діяльності підприємства в умовах ринку є прибуток.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Методи планування прибутку:

1) метод прямого розрахунку;

2) за показником витрат на одну гривню продукції;

3) аналітичний метод.

Метод прямого розрахунку базується на вилученні з чистого доходу підприємства усіх його витрат. Розраховується за окремими видами продукції, що виробляються й реалізуються за формулою

, (1.14)

де - операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;

- прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу витрат на його виробництво і збут.

Визначення прибутку методом прямого розрахунку при великому асортименті продукції є трудомісткою справою, до того ж він не дозволяє визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватися по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

, (1.15)

де - товарна продукція;

- витрати на 1 грн товарної продукції.