Планування та управління виробництвом

курсовая работа

1.1 Цілі та стратегії керування виробництвом

Перехід народного господарства на ринкові відносини, прийняття антимонопольного закону, упорядкування податкової системи істотно змінює умови діяльності виробничих підприємств. Насамперед, змінюються цілі їхньої діяльності, орієнтовані на ринкові відносини. Зміна системи виробничих відносин у логічній послідовності матеріального виробництва (створення - виготовлення - збут продукції) ставить сукупність головних цілей перед підприємством :

1. Мета технічного розвитку, що визначає задачі в області удосконалювання виробничо-технічної бази підприємства, підвищення рівня організації виробництва і керування, постійної відповідності технічного рівня і якості продукції потребам населення, охорони навколишнього середовища.

2. Клас виробничих цілей, звязаних насамперед з виконанням програми випуску і постачання продукції в заданій номенклатурі, обсязі, якості й у встановлений термін.

3. Мета економічного характеру, що визначаює напрямки діяльності по підвищенню ефективності використання усіх видів ресурсів, росту продуктивності праці, зниження собівартості продукції, виявленню і реалізації резервів виробництва.

4. Клас комерційних цілей, що характеризують діяльність; підприємства в області вивчення потреби в продукції, установленні цін, рекламі, збуті продукції, складському господарстві, транспорті, відносинах з торгівлею.

5. Клас соціальних цілей, що характеризує планомірне, цілеспрямоване соціальний розвиток колективу підприємства, підвищення санітарно-гігієнічних виробничих умов праці, розвиток творчої ініціативи кожного працівника й ін.

Головні цілі розділені на двох категорій: перспективну, визначальну стратегію підприємства (фірми); поточні, що характеризують поводження фірми у виробничій і комерційній діяльності. На рисунку 1.1, який наведен у додатках приведені основні функції підприємства, що забезпечують досягнення зазначених цілей.

У ринкових умовах господарювання окремі функції керування підприємством істотно міняються. Наприклад, розглянемо таку розповсюджену функцію, як планування. Планування необхідне завжди, щоб нормальна діяльність підприємства не була порушена ходом майбутніх подій. Відбувається лише зміна домінант. Ринок, а не Держплан і Міністерство, тепер повинне визначати, "що потрібно і скільки потрібно зробити", а план - "як потрібно зробити, щоб досягти найкращих результатів".

Це значить, що план повинний відповідати вимозі передбачення. Іншими словами, план підприємства повинний бути адаптивним. Адаптація плану повинна стати ключовою умовою планування, але не перетворюватися в його основну мету.

Оскільки план - це передбачення, то розробка планів підприємства повинна бути спрямована на безупинне пристосування підприємства до швидкозмінюющимся в ринковому середовищі умовам. Це випливає з того, що план підприємства являє собою ухвалення дійсного рішення, що відноситься до майбутнього. Це рішення приймається на основі наявної сьогодні інформації. Але проходить час, і ця, достовірна сьогодні, інформація стає неточною. Зявляється додаткова інформація, що вимагає зміни спочатку розробленого плану. Звідси випливає висновок: план - це документ, що відбиває стратегію діяльності підприємства, адаптуєму тимчасовими рішеннями, що відносяться до майбутнього. прийнятими з обліком постійно обновлюваної інформації про стан підприємства. Отже, функція планування являємо собою процес розробки плану і постійного його коректування системи керування підприємством. Процес коректування планів повинний знайти своє місце в системі керування, тому що тільки через неї підприємство може пристосовуватися до навколишнього середовища. Зміна навколишнього середовища висуває вимогу підвищення гнучкості системи керування. Якщо вона не має такі якості, підприємство не зможе ефективно змінити свої плани і вижити в конкурентній боротьбі ринкової економіки.

Зазначені положення і передумови істотно видозмінюють склад задач, розвязуваних планово-економічними відділами підприємстві, а це приводить до істотних структурних змін традиційних функціональних обовязків цих відділів і перерозподілу задач з рівня відділів на цеховий рівень.

Система керування фірмою повинна забезпечити можливість угадати зміну фаз циклу попиту на продукцію підприємства і переглянути її стратегію відповідно до мінливого умовами. Це значить, що підприємство повинне формувати систему цілей і виробити стратегічну політику поводження на основі системного підходу, що враховує принцип "обличчям до споживача". У цих умовах колосальну роль на підприємстві здобуває виконання функцій маркетингу. Корінна відмінність між маркетингом і іншими функціями підприємства полягає в тім, що маркетинг націлений на обмін продукцією (послугами) між підприємствами - виробником і споживачем даної продукції. Маркетинг - досить обємна функція, що має широкий зміст і реальний зміст. Як показує закордонний досвід, в узагальненому виді маркетинг передбачає виконання наступних видів діяльності:

Ш вивчення ринку для одержання інформації про передбачувану його ємність, співвідношення між попитом та пропозицією, рівні цени. можливому портфелі замовлень, розвитку виробництва в организаціях-конкурентах. передбачуваної реакції на появу нового товару;

Ш розробка нових видів продукції, прогнозування чи попиту потреб на неї;

Ш спробний продаж і визначення цін на продукцію;

Ш організація виставок і установлення відносин між підприємством і споживачем;

Ш реклама;

Ш організація збуту і просування продукції до споживача;

Ш загальне керівництво й організація маркетингу;

Ш правові аспекти маркетингу.

Структурне забезпечення кожного з цих видів діяльності може бути різним. Переплетення видів діяльності, природно, варіюється від випадку до випадку. Оскільки маркетингова діяльність дорога, поглинається витратами на маркетинг, то створення структурного забезпечення маркетингу може йти по двох напрямках. Для умов дрібних підприємств створюється невелика група, що працює зі спеціалізованими маркетинговими чи організаціями консультаційними центрами (наприклад, НДІ конюнктури і попиту). На підприємстві зважуються задачі узагальнення консультаційних рекомендацій, визначення стратегії і тактики у випуску продукції, ціноутворення, реклами і збуту. Ця ж інформація використовується для чи формування коректування стратегічної політики. Великі підприємства створюють службу маркетингу зі значним поділом повноважень між структурними підрозділами.

Структура керування маркетингом (маркетинговий менеджмент) на підприємстві, як правило, має три рівні - стратегічний, тактичний і оперативний.

Стратегічний рівень - сфера діяльності генерального директора, ради директорів, виконавчого директора, відділу стратегічного планування. На цьому рівні визначаються довгострокові цілі, що враховують напрямки до тенденції розвитку галузі, загальну ситуацію внутрішнього споживання продукції і зовнішньої торгівлі. Попередньо встановлюється потреба в ресурсах, необхідних для досягнення цілей, визначається стратегія досягнення цілей.

На тактичному рівні відбувається конкретизація загальних цілей у систему поточних цілей, враховується інформація про вивчення передбачуваного ринку споживання продукції. Задачі цього рівня діяльності зважуються в тісній взаємодії відділу стратегічного планування, служби маркетингу і служб функціонального менеджменту.

На оперативному рівні зважуються задачі по досягненню поточних цілей, враховується сформована конюнктура ринку. Відповідальність за рішення задач оперативного рівня цілком покладається на підрозділи служби маркетингу.

В організаційному плані служби маркетингу можуть бути побудовані по трьох основних напрямках: по функціях, по видах продуктів і по ринках.

Система керування маркетингом, побудована по функціональному підході, передбачає обєднання в одній службі підрозділів по дослідженню ринку, збуту, рекламі, і пропаганді продукції, її розподілу.

Якщо підприємство розширює асортимент продукції, що випускається, то можуть виникнути конфлікти між функціональними сферами маркетингу. У цьому випадку служба маркетингу повинна дотримувати продуктивного підходу. Кількісний і якісний склад структурних підрозділів служби маркетингу змінюється. У неї входять підрозділу, що забезпечують дослідження ринку, збут продукції, маркетинг окремих видів продукції (даний відділ включає сектора маркетингу по кожнім виді продукції, що випускається підприємством).

Якщо продукція підприємства користається попитом на різних чи ринках підприємство хоче вийти на ці ринки, то служба маркетингу повинна працювати в області цих ринків. Спеціалізація секторів (чи відділів) відбувається по ринках: регіональним, внутрішнім і закордонної.

За рахунок взаємодії відділу (групи) стратегічного планування й інших служб підприємства підтримується єдність цілей.

Делись добром ;)