Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення даної теми доцільно почати з розгляду прогнозування та планування як функцій управління та принципових основ планування діяльності підприємства.

Процес управління підприємством є поєднанням багатьох функцій: планування, організація, координація, регулювання, облік, контроль, стимулювання та ін. Ці функції завжди спрямовані на досягнення цілей управління. Оскільки ціль управління формується в рамках функцій планування і прогнозування, то ця функція є центральною в системі функцій управління.

Прогнозування – це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних та якісних результатів.

Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні стану об'єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку та їх екстраполяція (проекція) на майбутній період, або використання нормативних розрахунків.

Змістом прогнозування є розроблення прогнозів із різними ча­совими рамками.

Найважливішими функціями прогнозування в системі стратегічного планування є:

1) визначення можливих цілей і напрямів розвитку підпри­ємства;

2) оцінка економічних, соціальних, технічних, наукових, еколо­гічних результатів реалізації кожного з можливих варіантів розвит­ку підприємства;

3) визначення заходів щодо забезпечення реалізації можливос­тей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій;

4) оцінка необхідних витрат та ресурсів для впровадження роз­роблених заходів.

Для передбачення майбутнього стану підприємства використо­вуються такі типи прогнозування:

• прогнозування, яке ґрунтується на суб'єктивних знаннях лю­дини, на її творчому баченні майбутнього та власній інтуїції; може використовуватись як передбачення менеджерами підприємства його майбутнього стану в тих чи інших умовах зовнішнього середо­вища;

• пошукове прогнозування, яке спирається на наявну в цей час інформацію і передбачає поступовий перехід від теперішнього ста­ну до майбутнього; може бути двох видів:

• екстраполятивним (традиційним);

• альтернативним (новаторським).

Методи прогнозування поділяються на такі групи:

1. Фактографічні – ґрунтуються на використанні фактичних да­них, які характеризують зміни в об'єкті прогнозування

2. Евристичні – розроблення прогнозів здійснюється з викорис­танням логічних прийомів, правил і методів досліджень. До цієї групи належать:

• метод експертних оцінок;

• метод оптимізації;

• метод «дерева цілей»; використовується з метою поділу основ­них завдань на підзавдання і вияснення зв'язків між ними.

Перш ніж розпочати вивчення другого питання цієї теми, необхідно визначитися із поняттям „прогноз”.

Прогноз є результатом процесу прогнозування, який може бу­ти представленим у словесній, математичній, графічній або іншій формі. Прогноз відображає можливий стан підприємства та його середовище в майбутньому.

Види прогнозів можна класифікувати за кількома ознаками.

1. Часовий інтервал:

2. Тип прогнозування:

3. Можливість впливу підприємства на своє майбутнє:

4. Ступінь імовірності:

5. Способи представлення результатів:

Планування – це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприєм­ство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

В основі розроблення планів підприємства лежить співвідношення між попитом і пропозицією, конкретні до­говори на поставку продукції між господарюючими суб'єктами, між підприємствами і державою.

Оскільки існує багато концепцій класифікації принципів планування, необхідно сконцентрувати увагу на найважливіших з них: цільовій направленості (цілепокладання), системності, наступності стратегічного і тактичного планів, безперервності, збалансованост, економічній обґрунтованості плану, соціальній орієнтації плану, оптимальності використання ресурсів, варіантності плану, адекватності системи планів реальним умовам господарювання.

Слід зрозуміти, що ці специфічні принципи планування існують на базі системи об’єктивних економічних законів і, в першу чергу, закону попиту та пропозиції.

Планування діяльності підприємств здійснюється за допомогою різних методів. Ресурсний метод планування застосовується за умов монопольного виробництва. Статистичний метод передбачає використання фактичних даних за попередні роки, розрахунок середніх величин при встановленні планових показників. Суть нормативного методу полягає в тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів та їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів. При розробці планів застосовуються також балансовий, матричний методи та економіко-математичні моделі.

При підготовці даної теми слід звернути увагу на систему планів підприємства. При плануванні діяльності підприємства розробляють плани для:

- різних підрозділів підприємства та загальний план;

- всіх видів діяльності або цільові плани роботи, що передбачають завдання з якогось одного напрямку роботи;

- різних періодів часу ( довго-, середньо - та короткострокові).

Необхідно зосередитись на методах планування на підприємстві і врахувати певні вимоги до них.