Тема 27: Економічна безпека підприємства

Мета заняття: закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про:

- поняття й значення економічної безпеки на підприємстві;

• інструменти управління економічною безпекою підприємства ;

• стратегію безпеки;

План заняття

1. Види і способи оцінки економічної безпеки

2. Можливі загрози

3. Основи достатнього рівня економічної безпеки.

4. Економічна криза.

5. Визначення стратегії безпеки

Методичні рекомендації до семінарськоко заняття

При вивчанні питань теми насамперед треба визначити головні терміни: економічна безпека, кризова ситуація, комерційна таємниця, недобросовісна конкуренція, захисна і наступальна тактика виходу з економічної кризи, екосесент.

Екосесент - це наука про економічний стан підприємства, стійкий проти зовнішніх та внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, не віднесених до форс-мажорних обставин.

Слід дати характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці підприємств. До перших слід віднести діяльність зарубіжних фірм, спрямовану на просякнення в економіку держави організованих злочинних формувань та їх капіталу, введення інституту економічних санкцій проти окремої держави та інші.

Внутрішні загрози економічній безпеці суб’єктів господарювання складаються із:

- зростання економічної злочинності;

- поширення масштабів корупції в органах державної влади та їх прямого втручання у фінансово-господарську діяльність фірм;

- неудосконаленої системи захисту промислових секретів і наукових таємниць;

- розвитку негативних тенденцій у сфері приватизації;

- недобросовісної конкуренції.

Причиною краху фірм можуть бути помилки в оцінці валютних ризиків, кон’юнктурних прогнозів, а також неправомірні дії філій, які укладають угоди від імені фірми.

Криза неплатежів не тільки підриває економічну безпеку підприємств, але і зупиняє будь-яке виробництво.

Економічна безпека підприємств залежить, насамперед, від його виробничого потенціалу. Важливе значення має також існуюча на підприємстві система управління.

Рушійною силою економічної безпеки є конкуренція. В умовах конкуренції підприємство корегує свою діяльність, беручи за зразок кращий вітчизняний та зарубіжний досвід. Але слід визначити, що це не відноситься до недобросовісної конкуренції у всіх її різноманітних формах.

Комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції і забезпечення економічної безпеки підприємства.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця визначають шляхи недобросовісної конкуренції.

Заподіяна шкода може виявитись у таких формах:

• розірвання ділових стосунків з партнерами;

• зрив переговорів, втрата можливостей укладання угод;

• невиконання договірних зобов’язань;

• необхідність проведення додаткових ринкових досліджень та інших заходів, пов’язаних з додатковими фінансовими витратами;

• втрата можливості патентування та продажу ліцензій;

• зниження конкурентоспроможності продукції або обсягів її продажу;

• втрата репутації (іміджу) фірми;

• звільнення спеціалістів підприємства.

Наслідком такої шкоди є зниження рівня економічної безпеки підприємства. Тому, розглядаючи питання про відповідальність за порушення умов збереження комерційної таємниці, слід зазначити, що найчастіше, як міру покарання, призначають позбавлення волі або штраф, а також звільнення з роботи і зобов’язання відшкодувати збитки підприємству.

Кризову ситуацію слід розглядати те тільки як збіг несприятливих обставин, але і як загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Оздоровлення фінансового становища залежить від цільового вибору програми виходу з економічної кризи. Вона повинна містити найбільш ефективні заходи, необхідні конкретному підприємству для виходу з конкретної кризової ситуації.

Вивчання досвіду подолання кризових ситуацій дозволяє виділити дві основі тактики: захисну та наступальну.

Захисна тактика заснована на скороченні всіх витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом, утриманням основних фондів та персоналу, що призведе до скорочення виробництва у цілому. Вона обмежена, як правило, відповідними оперативними заходами: пошуком внутрішніх резервів, ліквідацією збитків, узгодженням справ з кредиторами (відстрочка боргів) та з постачальниками, кадровими змінами.