logo
Учебник СтатистикаMicrosoft Office Word

16.4. Статистика товарного обороту внутрішньої торгівлі

Матеріальні блага, які створені в галузях матеріального вироб­ництва, доводяться до споживача у процесі товарного обороту (товарообороту).

Розвиток і вдосконалення товарного обороту тісно пов’язані з економічною та соціальною ефективністю суспільного виробництва — відновленням у грошовій формі вартості виробленого продукту, задоволенням платоспроможного попиту населення, активним впливом на підвищення якості продукції та зниження її собівартості, скороченням витрат часу на обслуговування.

Сукупність актів купівлі-продажу товарів можна звести до таких типів операцій за ознаками продавця та покупця:

  1.  продаж товарів тими, хто їх виробляє, безпосередньо споживачам;

  2.  продаж товарів тими, хто їх виробляє, торговельним організаціям для подальшого продажу;

  3.  продаж товарів одними торговельними організаціями іншим торговельним організаціям для подальшого продажу;

  4.  продаж товарів торговельними організаціями споживачам.

Можливість перепродажу товару, перехід від одного власника до іншого сприяють зростанню продажу. Сума його обсягу становить валовий товарооборот. Цей показник прямо пропорційний до числа ланок товаропросування і повторно враховує реальну вартість товару. Тому його не можна застосовувати для характеристики обсягу товарної маси.

Для оцінювання реального розміру товарної маси, яка здійснює рух від виробника до споживача, обчислюється показник, вільний від повторного рахунку, — чистий товарооборот. Під ним розуміють кінцевий, не поновлюваний продаж.

За ознакою покупця та розміру товарооборот поділяється на оптовий та роздрібний. Оптовим товарооборотом називається продаж товарів великими партіями виробниками та торговельними посередниками іншим торговельним посередникам (для подальшого перепродажу) та масовим (колективним) споживачам. Роздрібним товарооборотом називається продаж товарів кінцевим споживачам (населенню).

Середня кількість ланок, через які пройшов товар, характеризує коефіцієнт ланковості. Він дорівнює частці від ділення валового товарообороту на чистий. Зростання кількості ланок стримує рух товарів, збільшує час обороту товарів і товарні запаси. Через це зростає потреба в складських приміщеннях, підвищується рівень витрат, ціни.

Роздрібний товарооборот характеризує ту стадію, коли процес обігу товарів закінчився і товар під час купівлі-продажу надходить до споживача. Цей товарооборот порівняно з іншими формами продажу має найбільше значення. У процесі роздрібної реалізації товар та його споживна вартість дістають суспільне визнання.

До складу роздрібного товарообороту входить виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палат­ки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних за бартером (ураховується продаж поза торговельною мережею).

До складу роздрібного товарообороту включається також відпускання товарів за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі громадського харчування окремим категоріям установ.

У період становлення ринкової економіки, коли відбувається розширення кола учасників торговельної діяльності, споживчий ринок набирає різноманітних форм, утворюються нові канали реалізації товарів населенню. Для повноти обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі його складові:

а) організований ринок;

б) міські ринки сільськогосподарської продукції;

в) неорганізований ринок.

Організований ринок охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торговельну мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування, комерційно-комісійну торгівлю (мережа невеликих магазинів, палаток, кіосків, секцій у магазинах і т. п.). До цієї категорії належить також реалізація товарів населенню безпосередньо виробничими підприємствами, організаціями, видавництвами і т. п.

Міські ринки охоплюють реалізацію селянами, фермерами, окремими громадянами, колективними господарствами та іншими підприємствами сільськогосподарської продукції, виробленої у своїх господарствах, а останнім часом і імпортної сільськогосподарської продукції.

Неорганізований ринок охоплює реалізацію приватними особами товарів як вироблених у країні, так і завезених із країн далекого і близького зарубіжжя (так званий неорганізований імпорт), у порядку вільної торгівлі у спеціально відведених місцях (на стадіонах, речових ринках і т. п., або на вулицях, площах та інших місцях).

Динаміка роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури: змінюється співвідношення між продовольчими та непродовольчими товарами, іншими групами товарів.

Статистика аналізує дані про динаміку показників обсягу та структури роздрібного товарообороту в порівнянних цінах і цінах відповідних років.

Аналіз структури товарообороту в поєднанні з даними статистики сімейних бюджетів, демографічної статистики, а також даними, отриманими під час опитувань і обстежень, дає змогу визначити закономірності та тенденції попиту населення.

У статистичному моделюванні попиту населення широко застосовують рівняння регресії, що характеризують залежність купівлі від основних факторів. При цьому використовують залежність як від одного фактора, наприклад доходу, так і від кількох — виробництва, доходу, складу сім’ї, рівня забезпеченості (скажімо, товарами довгострокового користування).

На ці дані спираються, вивчаючи стан ринку предметів споживання, який відбиває взаємодію виробництва і споживання, попиту і пропозиції товарів. Критерієм тут є узгодженість структури виробництва зі структурою платоспроможного попиту, а звідси — соціальна орієнтація виробництва.

Для того щоб процес реалізації був безперервним, певна частина товарів має перебувати у вигляді товарних запасів.

Статистика вивчає потоварну структуру запасів у окремих ланках торгівлі, аналізує розподіл запасів за призначенням, розрізняючи такі їх види: поточного зберігання (призначені для нормального розвитку товарообороту); довгострокового зберігання (утворюються за рахунок товарів сезонного попиту — зимовий або літній одяг; сезонних продуктів — картопля, овочі, фрукти).

Період часу, протягом якого товар перебуває у сфері обігу, називають часом обігу. Він безпосередньо пов’язаний з розміром товарного запасу. Чим більший обсяг товарних запасів щодо товарообороту, тим тривалішим буде процес обігу, і навпаки. Економія часу у сфері обігу дає змогу прискорити весь процес від- творення.

Час обороту, або товарооборотності, обчислюють за формулою

,

а швидкість обігу

,

де — середній запас; Д — кількість днів у періоді; ТО — товарооборот.

Ці показники пов’язані між собою.

Наприклад, якщо за квартал уся товарна маса здійснить 1,5 обороту, то час обороту становитиме 90 днів : 1,5 = 60 днів.

Це означає, що з часу надходження товару в торгівлю до його реалізації в середньому мине 60 днів.

Різні товари здійснюють оборот з неоднаковою швидкістю, через що на швидкість обороту всіх товарів впливає зміна структури, тобто співвідношення між окремими товарними групами. З огляду на це при аналізі динаміки середнього часу та середньої швидкості всього товарообороту важливо визначити, якою мірою вона змінюється за рахунок часу і швидкості обороту окремих товарних груп та структури відповідно до товарообороту та товарних запасів.

Для цього використовуються індекси середньої швидкості і часу обороту змінного фіксованого складу та структурних зрушень.