Методичні рекомендації до самостійної роботи

При здійсненні господарської діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо. В процесі виробництва вони пере­творюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постій­на потреба у великій кількості однакових матеріалів. Але періодично ви­никають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ре­сурсів і, відповідно, нових постачальників.

Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу продукції.

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

У теорії управ­ління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

2. По відношенню до базисних логістичних активностей:

3. По відношенню до комплексних логістичних активностей:

4. За функціональним призначенням:

5. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

6. За структурною роллю в системі управління запасами:

Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення.

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтри­мка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечи­ти безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріа­льними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всьо­го процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього за­вдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами – сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів

Параметрами системи управління запасами є:

• точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

• нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі; обсяг окремої закупівлі;

• частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність попов­нення запасів продукції;

• поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на по­повнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управ­ління запасами система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

• система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

• система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

• система «Максимум-мінімум».

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами:

• система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

• система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення.

Розглянуті основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім.

Однак на практиці частіше зустрічаються інші, більш складні ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійне поста­чання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наяв­ності систематичних збоїв у постачанні та споживанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випа­дків розробляються інші системи управління запасами, такі як: система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, система «Мінімум-максимум», система оперативного управління.

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ла­нок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича логістика, або по-іншому - внутрішньовиробнича

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних по­токів всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

Конкретні специфічні особливості побудови системи вироб­ничої логістики підприємства залежать від типу і характеру вироб­ничого процесу. Зазвичай припускають, що виробнича логістика присутня тільки на промислових підприємствах, тобто на виробни­чих підприємствах, які виготовляють деяку продукцію. При цьому ми погоджуємося з думкою, що поняття «виробничий процес» до­цільно розглядати ширше, і тоді виробничу логістику можна розу­міти як логістику всередині підприємства будь-якого типу, напри­клад всередині промислового, будівельного чи торгового підприєм­ства. Однак у цьому розділі докладно розглянуто логіс­тику промислових підприємств.

Відмінною рисою об'єктів вивчення виробничої логістики є їх територіальна компактність. Тому у літературі їх іноді називають «острівними об'єктами логістики».

Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Клас внутрішньовиробничих систем, якщо вони задовольняють принципам логістики, досить великий — це промислові підприємст­ва з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально-технічного поста­чання, транспортні вузли, вантажні станції і т.д.

Якщо виходити із зазначеної раніше просторової декомпозиції логістики, то внутрішньовиробничу логістичну систему слід відне­сти до мікрологістики.

У той же час внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і мікрорівні.

Роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВЛС) на макрорівні визначається такими факторами:

• ВЛС підприємств є джерелами матеріальних потоків і первинної інформації. Фахівці вважають, що гнучкі виробничі модулі промислових підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга;

• ВЛС підприємств задають певний ритм всьому логістичному ланцюгу. Решта його елементів, у тому числі система постачання і збуту, транспортна система повинні функціонувати відповідно до ритму ВЛС;

• завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв'язку між усіма суб'єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізації оперативних і стратегічних планів;

• можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змі­нювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального по­току, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається; . ВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують підси­стеми постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей роботи всієї логістичної системи – про гнучкість, стійкість, на­дійність і т.п.

На мікрорівні внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх ос­новних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріа­льних, інформаційних та інших. Тут внутрішньовиробничі логісти-чні системи є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв'я­зках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсис­теми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри - забезпечують входження ма­теріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова внутріш­ньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можли­вість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту всередині під­приємства.

Тести

1. У традиційному розумінні виробнича логістика розглядає процеси, які відбуваються в сфері:

а) матеріального виробництва;

б) нематеріального виробництва;

в) фізичного розподілу;

г) правильні відповіді «а» і «б».

2. Характерною рисою логістичної концепції організації виробництва є:

а) розгляд виробничої інтеграції як другорядного завдання;

б) оптимізація окремих функцій;

в) орієнтація виробництва на максимізацію партій продукції, яка виготовляється, на складування;

г) відмова від надлишкових матеріальних і товарних запасів.

3. Характерною рисою традиційної концепції організації виробництва є:

а) оптимізація потокових процесів;

б) відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлення покупців;

в) пасивність в оптимізації внутрішньовиробничих переміщень;

г)високий ступінь виробничої інтеграції.

4. Традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов:

а) «ринку продавця»;

б) «ринку покупця»;

в) перевищення пропозиції над попитом;

г) все перераховане вірно.

5. Матеріальні запаси – це:

а) продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання;

б) сукупність коштів підприємства, авансована для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу;

в) предмети праці, що цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж втрачають свою натуральну форму і повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції;

г) все перераховане вірно.