1. Об’єктивні основи зовнішньоекономічних зв’язків України.

Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві.

Дипломатичне визнання молодої Української держави більшістю країн світу прискорило й урізноманітнило розвиток її зовнішньоекономічних відносин. Однаковою мірою це стосується як молодих незалежних країн транзитивної економіки, так і держав розвинутої ринкової економіки та країн, що розвиваються.

Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки країни з метою її розвитку і зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни. Зовнішньоекономічні зв'язки в процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс екологічних проблем, що розв'язуються спільними зусиллями. Нарешті, розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України.

Об'єктивною можливістю для інтеграції у світове господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше, на макрорівні - загальнодержавному; по-друге, на мікрорівні підприємств; по-третє, на глобальному та регіональному макрорівнях через участь у спеціалізованих і багатоцільових економічних міжнародних організаціях ООН і регіональних економічних об'єднаннях типу ГУАМ, ОЧЕС. Поєднання об'єктивної необхідності та об'єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.

Відомо, що енергетичне самозабезпечення є однією з головних умов незалежності. Досягти його Україна може, якщо візьме курс на модернізацію наявних і спорудження нових сучасних більш екологічно чистих вугільних та газотурбінних електростанцій, на розвиток власного енергетичного машино- та котлобудування, скориставшись вітчизняними науковими та виробничими здобутками й досягненнями високорозвинутих країн. Крім того зростання попиту високо розвинутих держав на сировину для отримання біопалива створює сприятливі умови агропромислового комплексу України для розвитку відповідної галузі, орієнтованої на експорт продукції.

Без розвитку відповідних форм зовнішньоекономічних відносин зробити це практично неможливо.

В умовах формування сучасної моделі міжнародного поділу праці (МПП), основу якої має становити якісно оновлена технологічна база виробництва, Україна повинна поступово, цілеспрямовано розв'язувати проблеми ефективної участі у МПП, використовуючи зовнішньоекономічні зв'язки для реалізації національних економічних інтересів.

Рівень розвитку продуктивних сил є одним з тих техніко-економічних чинників, які найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і літаків, металоріжучих верстатів становлять значний економічний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним партнером у світових економічних зв'язках. Наявний науково-технічний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов втримати передові позиції у світовій науці з цілого ряду науково-технічних напрямів і, найголовніше, провадити незалежну економічну політику на включення в систему світових господарських зв'язків.

Організаційно-економічні чинники включення України в систему сучасного МПП за своїм змістом відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації й комбінування виробництва (за участю української сторони) на рівні міжнародних економічних зв'язків.

Характер накопиченого виробничого потенціалу, спеціалізація, що склалася, з її орієнтацією на фондоємні види продукції вимагають значних інвестицій у базові галузі економіки України на відшкодування та якісне оновлення фондів. Так, у 2007 р. ступінь зносу основних виробничих фондів становив 37,1 відсотка, у тому числі в промисловості - 50, 3, у сільському господарстві - 26,2, у будівництві - 62,8 відсотка. За такої ситуації структурна трансформація економіки України перетворюється у найважливішу умову для інтеграції у світову економіку і визначення її місця в системі МПП.

У сучасному взаємозалежному світі розвиток соціально-економічних чинників МПП нівелює їхні відмінності в окремих національних господарствах, і цей факт дослідники пов'язують з формуванням однотипної за своїм соціально-економічним змістом системи світового господарства. Утверджуються ринкові методи господарювання, активізується державне регулювання певних напрямів розвитку економіки, береться на соціальну спрямованість її тощо.

Особливості об'єктивних основ зовнішньоекономічних зв'язків України пояснюються насамперед тривалою відсутністю національної державності та можливості провадити незалежну економічну політику.

Географічне положення України надзвичайно вигідне і важливе з геополітичної точки зору. Необхідно відзначити, що Україна є великою морською державою, їй належить провідна роль серед країн чорноморського басейну. Через територію України проходять важливі транспортні комунікації, які з'єднують країни Євросоюзу з Росією, державами Близького Сходу та Закавказзя.

Геологічні пошуки останніх років свідчать про наявність у надрах України значних запасів золота, міді, титану. (Взагалі, вважається, що тільки 10% надр України досліджено). З економічної точки зору населення розглядається насамперед, як споживач матеріальних благ. Звідси Україна є досить містким ринком збуту для країн - членів Євросоюзу. Сьогодні в Україні майже відсутні ряд галузей промисловості, які виробляють товари широкого вжитку. Отже, відсутність продукції власного виробництва зумовлює необхідність імпорту багатьох товарів, які не завжди є вищого ґатунку. Крім того, вартість робочої сили в Україні нижча, ніж в країнах Євросоюзу. Тому в структурі зовнішньоекономічного сектору варто віддавати перевагу процесам, які передбачають розширення сфери застосування праці шляхом розвитку тут трудомістких галузей, при чому з високим рівнем кваліфікації.