§ 3. Методи конкурентної боротьби

На конкурентному ринку суперники використовують різні методи боротьби: цінові, нецінові, нечесні (недобросовісні) та чесні (добросовісні).

Історично конкуренція в ринковій економіці починалася із застосування переважно методів цінового суперництва.

Цінові методи конкуренції — це конкуренція, в якій го­ловним засобом боротьби є ціна.

За цінової конкуренції перемагає той, хто домагається ниж­чої ціни продукції, ніж конкуренти. Це, по суті, боротьба за ско­рочення затрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підви­щення її продуктивності тощо.

Залежно від форм і цілей конкуренції формуються такі види цін: монопольно високі, монопольно низькі, демпінгові, дискри­мінаційні.

Таблиця 9.1. Типи ринків за показниками рівня концентрації і рівня розвитку конкуренції Ринки    Кількісні параметри індексів    Типи ринків за Лернера(Ь)    Херфіндаля — Хіршмана (ННІ)    Ринкової концентрації (СИ)    рівнем концентрації    рівнем конкуренції Чистої конкуренції    ь=о    ннкюоо    СИ<45    Низькокон- центрований    Висококон- курентний Абсолютної монополії    Ь>0    ННІ=10 000    СИ=100    Абсолютно концентро­ваний    Абсолютно не конкурентний Монополістичної конкуренції    Ь>0    1000<ННІ<2000    45<СИ<70    Помірно концентро­ваний    Потенційно конкурентний Олігополістичної конкуренції    Ь>0    2000<ННІ<10 000    70<СІІ<100    Значно концентро­ваний    Ситуаційно- конкурентний

Монопольно висока ціна — це різновид ринкової ціни речо­вого товару або послуги, яка встановлюється монополіями ви­ще від вартості товару і забезпечує їм прибуток. Ця ціна вста­новлюється внаслідок виробництва монополіями переважної кількості товарів чи послуг певного виду, обмеження ними кон­куренції, досягнення панівного становища на ринку. У цьому випадку монополісти обмежують конкуренцію, порушують пра­ва споживачів і отримують внаслідок цього високі прибутки.

Практика встановлення монопольно високих цін призводить до зменшення платоспроможного попиту населення, зменшен­ня їх реальних доходів. На перший погляд, продавці мають бути зацікавлені у високих цінах на свою продукцію для отримання більш високих прибутків (що, в принципі, відповідає дійсності), але в умовах сучасної конкуренції цей принцип дещо модифі­кується. Наявність на ринку конкурентів утримує продавців від тривалого встановлення надвисоких цін на свою продукцію. Загальне правило можна сформулювати так: чим більше на рин­ку конкуруючих між собою продавців, тим нижчі на ньому ціни (за інших однакових умов), та навпаки: чим менше на ринку конкуренція між продавцями певної продукції, тим вищою буде ціна на неї (за інших однакових умов).

Монопольно низькі ціни встановлюються на товари та по­слуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі де­талі у дрібних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки і т. ін.

Демпінгові ціни — це надзвичайно занижені ціни на товари при продажу їх на внутрішніх і зовнішніх ринках з метою розо­рення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків, що з ча­сом дає можливість компенсувати свої втрати значним підви­щенням цін на товари.

Дискримінаційні ціни — це різні ціни на один і той самий товар для різних покупців. Тобто, встановлюючи різні підходи до обслуговування покупців, фірма здійснює цінову дискримі­націю. Розрізняють три види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютно ціно­ва дискримінація, існує тоді, коли кожному споживачеві вста­новлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встанов­ленні різної ціни за різні одиниці одного й того ж товару. Цей спосіб дискримінації, як і у попередньому випадку, використо­вує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити однакову ціну при збільшенні об­сягу закупівель.

Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виді­лити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані сегменти ринку. Після цього тим покупцям, попит яких є значно нееластичним, буде запро­понована вища ціна, а тим, чий попит еластичний — нижча.

Це найпоширеніший варіант цінової дискримінації. Звичай­но, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільши­ти власні прибутки.

Елементи так званої прихованої цінової дискримінації мають місце під час продажу товарів з додатковим «навантаженням», з «подарунком», а «нижчою ціною» для постійних покупців, сезон­них розпродажів тощо.

В умовах сучасної конкуренції переважають нецінові мето­ди конкуренції.

Нецінова конкуренція — це стратегія конкурентної бороть­би, яка спрямована не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.

Це означає, що розробляючи стратегію й тактику поведінки на ринку, фірма насамперед дбає про те, щоб створена продукція за своїми споживчими якостями відповідала запитам споживачів. Тому неодмінною умовою економічної політики фірми є враху­вання динаміки очікувань споживачів. А вже в рамках цих пара­метрів вона визначає шляхи зменшення затрат і зниження ціни.

Нецінові методи конкуренції поділяються на два види: кон­куренцію за продуктами і конкуренцію за умовами продажу.

Конкуренція за продуктами передбачає поширення таких нецінових характеристик товарів як покращання їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.

Конкуренція за умовами продажу передбачає поширення і вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів. До них належать:

—  продаж товарів у кредит;

—  продовження терміну гарантійного обслуговування;

—  безкоштовна доставка товару додому та його встановлення;

—  безоплатні консультації щодо використання купленого товару;

—  продаж товару із забезпеченням до нього запасних частин;

—  інтенсивне використання реклами, яка доводить перева­ги продукції продавця;

—  відкриття ремонтних майстерень та сервісних центрів, що здійснюють гарантійний ремонт, та поточного обслуговування проданого товару.

Передові фірми надають й інші допродажні та післяпродажні послуги покупцям своїх товарів.

Нечесна конкуренція — це нецивілізовані форми конкурент­ної боротьби, які проявляються в порушенні суб’єктами ринко­вих відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомір­них переваг у конкуренції.

Найпоширенішими методами нечесної конкуренції є такі.

Неправомірне використання позначень товару іншого виробника. Це здійснюється шляхом копіювання зовнішнього вигляду товару, найменування, фірмового знака, упаковки та інших позначень, які можуть привести до змішування його з товаром конкурента. В такий спосіб покупці низькоякісної підробленої продукції піддаються обману. А до фірм, чия про­дукція підроблена, падає довіра споживачів до їх продукції, у них звужується ринок збуту, знижуються прибутки.

Дезінформація споживачів про товар. Вона виявляється в неправдивих відомостях про властивості свого товару: якість, сорт, безпечність використання, термін зберігання, приховані дефекти тощо.

Компрометація товарів конкурентів. Вона здійснюється шляхом поширення у будь-якій формі, у т. ч. і через порівняль­ну рекламу, неправдивих, неточних або неповних відомостей про властивості товарів своїх конкурентів. Звичайно, така інфор­мація завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

Тиск на постачальників ресурсів і банки, щоб вони не укладали, або розривали договори на постачання конкурентам сировини, матеріалів та надання кредитів.

Неправомірне збирання,розголошення та використання комерційної таємниці про діяльність суперника — конкурен­та. До цього можна також додати й економічне шпигунство.

Переманювання провідних спеціалістів фірм-конкурентів шляхом підкупу, встановлення вищих окладів та надання різ­них пільг.

Іноді деякі нечесні методи конкурентної боротьби перероста­ють у кримінальні злочини: шантаж, підпали, вибухи, убивства.

Все це зумовлює необхідність втручання держави в регулю­вання та усунення неприпустимих форм конкурентної боротьби.