Мал. 1. Функціонально-галузева структура апк

В основу даної структури покладена класифікація галузей, що безпосередньо впливають на створення кінцевого продукту, а також градація виробничого процесу на окремі ланки. Відповідно до цього в АПК, згідно найбільш поширеної в науковій літературі класифікації, виділяється три сфери основного виробництва:

• І сфера включає ті галузі, що виробляють засоби виробництва та інші матеріально-технічні ресурси промислового походження для сільського господарства: тракторне, комбайнове та сільськогосподарське машинобудування; машинобудування для легкої та харчової промисловості, тваринництва, кормовиробництва; виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин і тварин; мікробіологічна промисловість; ремонт сільськогосподарської техніки та капітальне будівництво.

• ІІ сфера АПК охоплює безпосередньо сільське та лісове господарство та інші джерела одержання сировини для виробництва продовольчих і непродовольчих товарів сільськогосподарського походження.

• ІІІ сфера – галузі промисловості, що переробляють сільськогосподарську та іншу сировину для одержання продовольства і непродовольчих товарів і забезпечують їх зберігання та реалізацію. Сюди входять легка, харчосмакова, м’ясо-молочна, рибна, борошномельно – круп’яна, комбікормова промисловість, а також торгівля продовольчими товарами і громадське харчування.

Ключовою складовою частиною АПК є продовольчий комплекс, який не включає в себе галузі переробки сільськогосподарської сировини нехарчового призначення.

Важливу сферу підприємницької діяльності в АПК займають галузі виробничої та соціальної інфраструктури. У кожній сфері АПК функціонують об’єкти інфраструктури.

Виробнича інфраструктура забезпечує виробничо-технічне обслуговування підприємстві галузей основного виробництва. Вона включає дорожньо-транспортне господарство, зв’язок, інформаційні служби, об’єкти зберігання продукції тощо.

Соціальна інфраструктура включає об’єкти, що використовуються для створення необхідних умов для відтворення робочої сили і нормального функціонування людського фактора в інтегрованому виробництві.

Рівень розвитку АПК, результативність його ланок і оптимальності міжгалузевих зв’язків характеризує такий узагальнюючий показник, як кінцевий продукт. Його вартісна структура показує джерела формування, відтворювальні зв’язки багатогалузевої виробничо-економічної системи, якою є АПК. Кінцева продукція АПК (КП) – це продукція, створена за певний період (як правило, за рік), що надходить в особисте або виробниче споживання за межами даного комплексу.

У натуральному виразі КП включає:

• сільськогосподарську продукцію, що надійшла на споживання у свіжому вигляді;

• продукцію сільського господарства і переробних галузей, спожиту в інших комплексах;

• резерв продукції;

• експорт готової продукції і сировини.

У вартісному виразі КП АПК складається з наступних частин:

• КП, створена у сільському господарстві;

• КП, створена у сфері обігу при реалізації сільськогосподарської і переробленої продукції;

• КП, створена при виробничо-технічному обслуговуванні;

• амортизаційні відрахування і вартість предметів праці ресурсозабезпечувальних галузей;

• різниця між вартістю спожитих засобів сільськогосподарського походження та їх запасами на початок наступного року.

Вартісна структура КП АПК дає можливість оцінити внесок кожної галузі у формування кінцевого результату та визначити головні галузі основного виробництва АПК.

Так, в АПК розвинених країн світу ключову роль в АПК відіграють галузі ІІІ сфери. В АПК США частка ІІ сфери становить понад 60 %, в АПК Німеччини приблизно по2 % відповідно припадає на І і ІІ сфери, а понад 90% - на ІІІ сферу. В АПК України на І сферу припадає до 16 %, на ІІ сферу – 52 %, на ІІІ сферу – 32 %. Висока питома вага сільського господарства в кінцевому результаті АПК України свідчить з одного боку про ключову роль сільського господарства у забезпеченні населення в товарах аграрного походження, а з іншого - про недостатній розвиток агропромислової інтеграції, про відсталість переробної промисловості

соціальна

Перехід до ринкової економіки вимагає формування відповідного механізму функціонування АПК. Ринковий механізм, охоплюючи провідну ланку АПК, якою є сільське господарство, обумовлює появу такого явища, як агробізнес. Забезпечення ефективного функціонування агробізнесу в Україні можливе за умови вивчення суті, характерних ознак та складових механізму його функціонування на сучасному етапі у країнах з розвиненою ринковою економікою та дотримання законів його розвитку.

Агробізнес уявляє собою підприємницьку діяльність у сфері АПК. Він охоплює виробництво і переробку продукції рослинництва і тваринництва, виробництво засобів виробництва для галузей АПК, сервісне обслуговування, комерційну діяльність, що спрямована на доведення до споживачів продукції підприємств АПК тощо.

Важливими ознаками бізнесу є ризик, економічна свобода у виборі сфери і виду економічної діяльності, діяльність з метою одержання прибутку, а об’єктивною основою виступають приватна власність на засоби виробництва та потреба підприємця у самовираженні, реалізація підприємливості як характерної властивості людини в умовах конкурентної боротьби. Конкуренція спонукає кожного підприємця до безперервного удосконалення процесу виробництва з метою здобуття переваг над найближчими конкурентами за рахунок власних досягнень, до пошуку шляхів скорочення витрат та підвищення ефективності виробництва. Механізм підприємницької діяльності в системі апк (агробізнесу) є багатоплановим. Він включає в себе складну систему взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками з одного боку, та державою, приватними компаніями – з іншого. У системі механізму регулювання агробізнесу провідне місце займає економічний механізм як найбільш виражена динамічна складова економічної політики держави. Економічний механізм становить сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на економічну і соціальну стабілізацію апк через систему державної підтримки – фінансово-бюджетну, кредитну, цінову, податкову, страхову, інвестиційну, інноваційну, інформаційну, кадрову. Головним регулятором, що визначає напрям діяльності підприємств апк, є попит і пропозиція на їх продукцію, конкуренція. Ринковий механізм повинен обов’язково поєднуватися з державною підтримкою агропромислового комплексу. Під державним регулюванням сільськогосподарського виробництва розуміють систему економічних, фінансових, юридично-правових, організаційних, і соціальних заходів, здійснюваних державою з метою забезпечення ефективного і стабільного розвитку сільськогосподарського виробництва та повного забезпечення населення якісним продовольством за прийнятними ринковими цінами.

У процесі державного регулювання сільськогоспордарського виробництва здійснюється економічна підтримка доходів агараних товаровиробників з тим, щоб вони за нормального господарювання мали необхідний рівень доходності в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури, а також були матеріально заінтересованими вести сільськогосподарське виробництво в такому обсязі й асортименті продукції та її якості, які вигідні споживачам і забезпечують соціальну стабільність суспільства.

Важелі економічного механізму мають сприяти забезпеченню насиченості ринку продукцією, усуненню коливання цін, забезпеченню їх стабільності та прийнятності для споживачів і товаровиробників.

Структура економічного механізму АПК в узагальненому вигляді включає наступні елементи: економічні важелі та стимули, економічні санкції, організаційно-правові заходи (мал. 2).

Економічні важелі та стимули