logo
Економіка підприємства Ден

Методичні рекомендації до практичного заняття

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут – повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для характеристики собівартості при випуску різнорідної продукції користуються такими показниками:

- витрати на 1 грн. товарної продукції визначаються як частка (ТПс) від відношення собівартості всієї товарної продукції до обсягу товарної продукції, який розраховано в оптових цінах підприємства (ТПц), тобто:

ЗТП = (5.128)

- собівартість одиниці продукції окремого виду (визначається на основі розробки калькуляції);

- зниження собівартості порівняльної товарної продукції. Під порівняльною розуміють таку продукцію, яка випускається на підприємстві протягом декількох років.

Калькулювання - це процес розробки планової калькуляції, тобто документа, де вказуються витрати на виробництво одиниці продукції.

Розробляється калькуляція на основі групування витрат по статтях калькуляції.

Методами калькулювання є:

- метод прямого розрахунку: відношення собівартості до кількості виготовленої продукції в натуральному виразі. Даний метод використовується в однономенклатурних виробництвах;

- розрахунково-аналітичний метод: прямі витрати визначаються нормативним методом, а непрямі розподіляються пропорційно встановленій нормативній базі.

До непрямих витрат відносять такі статті:

- утримання й експлуатація машин та устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- загальногосподарські витрати;

- позавиробничі витрати.

Стаття “Утримання та експлуатація машин і устаткування” є комплексною і охоплює такі витрати, як амортизаційні відрахування по машинах і устаткуванню, витрати на електроенергію, пальне, технологічний інструмент тощо. На ці витрати складається кошторис по кожному цеху на рік (квартал).

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу на одиницю кожного виготовленого різновиду продукції Найбільш поширеним є розподіл цих витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників.

Статті “Загальновиробничі витрати”, “Загальногосподарські витрати” є близькі за змістом і відрізняються тільки рівнем узагальнення витрат.

Загальновиробничі - це витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах цеху (виробництва).

Загальногосподарські витрати є такими ж, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включаються витрати на досліди, випробування, винахідництво, підготовку кадрів, обов’язкові платежі (страхування майна, за забруднення середовища та ін.).

Розподіляються загальновиробничі та загальногосподарські витрати пропорційно сумі основної заробітної плати виробничих робітників і витрат на утримання й експлуатацію машин і устаткування.

Стаття “Позавиробничі витрати” містить витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її продаж.

Непрямі витрати цієї статті розподіляються між виробами пропорційно виробничій собівартості.

Кошторис витрат на виробництво продукції складається в розрізі економічних елементів. У практиці роботи підприємств можуть застосовуватись два методи розробки кошторису: заводський і метод зведеного кошторису.

При заводському методі в цілому по підприємству розробляється кошторис за економічними елементами.

Метод зведеного кошторису полягає в тому, що кошторис витрат на виробництво розробляється на основі кошторисів по окремих цехах.

Від кошторису витрат можна перейти до розрахунку собівартості валової, товарної і реалізованої продукції.

Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, на якому величина залишків незавершеного виробництва не є стабільною.

По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, по товарній і реалізованій - повна, тобто:

ТП = ВП + (Н2 - Н1), (5.129)

де ТП - виробнича собівартість товарної продукції;

ВП - собівартість валової продукції;

Н1, Н2 - залишки незавершеного виробництва по собівартості на початок і кінець року відповідно.

Собівартість реалізованої продукції (РП)обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:

РП = ТП + (ТПсп - ТПск) + (ТПвп - ТПвк) (5.130)

де ТПсп, ТПск - собівартість залишків в товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду;

ТПвп, ТПвк - собівартість залишків відвантаженої продукції на початок і кінець розрахункового періоду, яка не перейшла у власність покупця.

Розрахунок зниження собівартості продукції відбувається під впливом дії таких техніко-економічних чинників: підвищення технічного рівня виробництва, покращання організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури продукції, що виготовляється, тощо.

Послідовність розрахунку має бути така:

- виходячи з рівня витрат базового року, визначається собівартість товарної продукції планового року;

- за такими ж чинниками визначається рівень зниження собівартості продукції.

Методика розрахунку зниження собівартості продукції по окремих факторах:

1. Розрахунок зниження собівартості продукції у результаті підвищення технічного рівня виробництва (  СТ.Р.):

CТ.Р. = × Вп , (5.131)

де coc1 - витрати на одиницю продукції до і після проведення заходів;

Во, В1 - кількість продукції, виготовленої відповідно до і після проведення заходів;

Вп - кількість одиниць продукції, що мають бути виготовлені у плановому році.

2. Економія від зниження матеріальних витрат ( См.в..) :

См.в. = СМ.В.О. × IВ - СМ.В.О. × IВ × In × IЦ (5.132)

або  СМ.В. = СМ.В.О. × IВ × ( 1 - In × IЦ ) (5.133)

де СМ.В.О. - собівартість матеріальних витрат базового року;

IВ - індекс зміни обсягів виробництва;

In , IЦ - індекси зміни норм витрат і ціни матеріалів.

3. Економія витрат по заробітній платі ( СЗ.П.)

СЗ.П. = СЗ.П.O × IВ - СЗ..П.O × IВ × IПТ × IЗ..П. (5.134)

або  СЗ.П. = СЗ.П.O × IВ (1 - IПТ × IЗ.П.), (5.135)

де СЗ.П.O - витрати по заробітній платі у базовому році;

IТЄ , IЗ.П - індекси зміни трудомісткості виробів та оплати праці.

4. Економія по умовно-постійних витратах ( Су.П), при зростанні обсягів продукції:

Су.П = Су.П.о IВ - Су.П.о; (5.136)

або  Су.П = Су.П.о × (IВ - 1), (5.137)

де Су.п.о - загальна сума умовно-постійних витрат в базовому році;

IВ - індекс зміни обсягу продукції.

5. Відносна економія амортизаційних відрахувань ( СА):

СА = СА.О IВ - СЗ.ОІФ; (5.138)

або СА= СА.О IВ × (1 - IY) (5.139)

де СА.О - загальна сума амортизації в базовому році;

ІФ, IY - відповідно індекси зміни середньорічної вартості основних фондів і фондомісткості продукції.

6. Зниження собівартості за рахунок зміни структури (асортименту) продукції, що виготовлюється ( САС):

САС = САIВ - СiпBiп, (5.140)

i=1

де СА - базова собівартість;

Сiп - собівартість одиниці продукції у плановому періоді;

Вiп - кількість і-тої продукції в плановому періоді.

7. Загальний розрахунок зниження собівартості (С), визначається як сума зниження витрат по всіх розглянутих факторах:

С = СТ.Р. + СМ.З. + СЗ.П. + С У.П. + СА +САС (5.141)