Теорії економічних циклів. Види, фази циклів

Кінець Х1Х початок ХХ століття ознаменувались посиленням інтересу до проблеми циклічності як з боку економічних, так і філософських, соціально-політичних наук.

Ідея економічних циклів належить французькому вченому Клеме. Пізніше, посилаючись на авторство К.Жугляра, К.Маркс ретельно дослідив і описав у “Капіталі” промисловий цикл, тривалість якого становила 8-10 років.

Таким чином, у кінці Х1Х століття в економічній науці сформувалось уявлення про існування єдиного “ділового” економічного циклу тривалістю 7-11 років.

Економічні коливання ділової активності суттєво відрізняються в межах однієї країни у різні проміжки часу та у різних країнах в межах одного історичного періоду за тривалістю, причинами, що їх породжують та періодичністю.

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, що виявляється у невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції. У загальному виді економічний цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (змін у темпах зростання ВВП, змін у темпах загального обсягу продажу, змін загального рівня цін, змін рівня безробіття, інфляції). Рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду утворює цикл. Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік).

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі(малі), середні та довгі.

Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина (1861-1892) американського вченого, який дослідив їх. Він повязував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Американський вчений В. Мітчел вбачав причини малих циклічних коливань у сфері грошового обігу, і визначив їхню тривалість – для США також 3 роки і 4 місяці.

Короткі цикли повязані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту.

Середні цикли називають циклами Клемента Жугляра (1819-1908), за імям французького вченого-економіста, який досліджував їх у першій половині Х1Х століття), коливання ділової активності 7-11 років. Він повязував причини середніх (промислових) циклів зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.

До середніх відносяться так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобелівської премії), який повязував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд, визначав їхню тривалість (періодичністю) 15-20 років.

Довгі цикли (хвилі) називають циклами Миколи Кондратьєва, російського економіста, який досліджував їх у середині 20-х рр. ХХ століття, періодичністю 40-60 років, повязані зі зміною базових технологій, джерел енергії та обєктів інфраструктури. Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення обєктів інфраструктури.

М.Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділив дві фази: нисхідну і висхідну.

1 фаза – нисхідна хвиля триває 20-25 років і виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.

2 фаза – висхідна хвиля триває 25-30 років - це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технологій і масового її розповсюдження.

Підйом 1 циклу він повязував з промисловою революцією в Англії; підйом другого – з розвитком залізничного транспорту; третього – з винаходами, та впровадженням електроенергії, телефону, радіо; четвертого – з автомобілебудуванням. Пятий цикл сучасні економісти повязують з розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів.

У структурі економіки особливо рельєфно виражені середні цикли, що мають найбільш відчутний вплив на розвиток економічних процесів.

У звязку з цим середні цикли називають базовими. Середній (промисловий) цикл має 4 фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Коротко охарактеризуємо кожну із фаз ділового циклу.

Ознаки економічної криси (рецесії):

- перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;

- різке падіння цін;

- значне скорочення обсягів виробництва;

- зростання запасів;

- зростання безробіття і інфляції;

- недостача реальної грошової маси;

- зниження заробітної плати;

- масове банкрутство підприємств;

- недостатність кредитних ресурсів, зростання процентної ставки;

- падіння курсів акцій, біржова паніка;

- падіння рівня доходів і життя населення;

- масове знецінення основного капіталу.

Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги коли процес падіння припиняється і починається фаза депресії, застій.

Основні ознаки:

- стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;

- зменшення запасів;

- призупиняється падіння цін;

- призупиняється падіння виробництва;

- зберігається високий рівень безробіття;

- починається відновлення господарських звязків.

Розпочинається фаза пожвавлення.

Основні ознаки:

- початок оновлення основного капіталу;

- модернізація виробництва;

- відновлення інвестування;

- розширення обсягів виробництва до масштабів докризового рівня;

- зростання загального рівня цін;

- зменшення рівня безробіття;

- зростання рівня доходів.

Коли виробництво досягає передкризового рівня, економіка входить до фази піднесення (буму).

Основні ознаки:

- масове оновлення і розширення основного капіталу;

- реконструкцією старих виробничих потужностей і новим будівництвом;

- розширення виробництва, повна зайнятість, відсутність інфляції;

- підвищення заробітної плати і інших видів доходів;

- розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Все призводить до посилення диспропорційних явищ, зростання передумов майбутнього падіння, нового економічного циклу.

Економічна криза повязана з надвиробництвом, але криза в Україні була повязана не з перевиробництвом, а з недовиробництвом. Тривалість фази падіння у західних країнах становить півроку або півтора року, в Україні вона триває більше десяти років. Глибина падіння ВВП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, а в Україні вона становила понад 50%.