1.2 Ієрархічна система керування виробництвом (якість - продуктивність - економіка)

Розглянемо більш детально принципи роботи системи керування виробництвом продукції на підприємстві (рис. 1.2), оскільки ця система є визначальної. В ієрархічній системі керування виробництвом, що звичайно нараховує кілька ступенів, керування технологічними процесами знаходиться на нижчому рівні і забезпечує задана якість і кількість продукції і виконання інших показників виробництва. Природно, що ці системи керування відіграють основну роль у будь-якім виробництві, і задану продукцію можна одержати тільки при наявності зроблених систем керування саме технологічними процесами. Очевидно, що роль, як би ні були досконалі системи керування більш високих рівнів в ієрархічній системі керування виробництвом, вони повинні мати можливість впливати на систему керування технологічним процесом, а остання повинна мати можливість виконати це керування. Це може забезпечити тільки зроблена і повна система керування технологічним процесом. У противному випадку, як би ні були досконалі системи планування, постачання, диспетчирувания й інші системи керування, їхньої дії будуть неефективними, зависнуть у повітрі, не будуть виконані, якщо системи керування технологічними процесами будуть не досконалі в тім змісті, що не зможуть виконати керуючі вказівки" підсистем більш високого рівня.

Зі сказаного випливає, що удосконалювання керування виробництвом являє собою комплексну задачу і вимагає системного підходу. Створення систем керування для різних ієрархічних рівнів виробництва вимагає рішення задач для кожного рівня як загальних, так і специфічних задач. Тому що система керування виробництвом якого-небудь продукту повинна враховувати мети й особливості системи в цілому, те. природно, одночасно повинні формулюватися вимоги і зважуватися задачі для підсистем керування на кожнім ієрархічному рівні. Однак темпи розробки підсистем і введення їх у дію повинні бути різними. Чим нижче рівень системи керування, тим повинні бути вище темпи розробок і запровадження в дію систем. При цьому роботи зі створення всіх підсистем одного рівня ієрархії проводяться паралельно й одночасно. Очевидно, що при такій черговості будуть досягнуті принаймні дві найважливіших умови: комплексність розробки і забезпечення виконання завдань вищого рівня.

Ведення технологічного процесу повинне звичайно задовольняти декільком, найчастіше суперечливим вимогам, основними серед який є вимоги до якості готової продукції і продуктивність установки. Якість продукції визначається в першу чергу якістю сировини, заготівлі, збурюваннями, що діють на обєкт, якістю інструмента, режимом обробки і багатьма іншими.

На середню продуктивність установки впливають у першу чергу простої основного агрегату, що є звичайно "вузьким" місцем, утрати часу при переході до нового виду продукції, утрати на планові й аварійні ремонти й у меншому ступені режим роботи самого агрегату.

Оскільки якість і продуктивність взаємозалежні, системи керування якістю і системи керування продуктивністю не можуть бути цілком автономні, але в багатьох випадках їхня взаємодія може бути істотно обмежено.

Система керування якістю повинна бути організована на кожній операції. Вимоги до якості кінцевої продукцій завжди є визначальними, тому зявляється деяка воля в розподілі якості між операціями для того, щоб забезпечити якість кінцевого продукту при максимальній продуктивності виробничої установки. Такий розподіл припусків, чи допусків номінальних показників між технологічними агрегатами в даний час здійснюють менеджери при проектуванні технології. Це перерозподіл у процесі роботи складає другу ієрархічну ступінь керування якістю продукції рисунок 1.2, який наведен у додатках.

Система керування продуктивністю (виходом) складається із систем керування режимами технологічних операцій, керування транспортними операціями і межопераційними запасами. Взаємодія системи керування якістю і системи керування продуктивністю повинне здійснюватися комплексно з пріоритетом якості.

Однак система керування межопераційними запасами і самим транспортуванням напівпродуктів уже практично не впливає на якість, а критерієм її гарної роботи може служити лише ступінь безупинного завантаження основного агрегату. Усі межопераційними запаси призначені компенсувати коливання продуктивності окремих агрегатів і не допустити їхніх простоїв. Однак ці запаси не можуть бути занадто великими як через труднощі створення складів, так іноді і внаслідок принципової неможливості їхнього створення (наприклад, у гарячих цехах через остигання заготівель). Тому керування межопераційними запасами спрощується, а величина запасів закладається при проектуванні.

На другому рівні ієрархії здійснюється керування порядком зміни інструмента, порядком виготовлення різних видів продукції для того, щоб зменшити простої устаткування. На цьому рівні ієрархії здійснюється і звязок із системою керування якістю. Справа в тім, що знос інструмента (чи старіння каталізатора) приводить не тільки до зміни номінальних розмірів, що легко компенсується в сучасних системах (чи до зменшення продуктивності), але і до збільшення розкиду показників якості. Таким чином, чи графік час заміни інструмента повинні бути встановлені в залежності від якості продукції.

Порядок виготовлення продукції практично не впливає (чи впливає дуже слабко) на якість продукції і повинний складатися з таким розрахунком, щоб мінімізувати загальний час, затрачуваний на перенастроювання обєктів. У цьому складається планування виробництва, а імовірнісний характер постачань і якості сировини визначає систему оперативного керування. Вона призначена для оперативного коректування планів з урахуванням фактичного стану запасів сировини і готової продукції, появи нових позачергових замовлень і т.п., вона також може працювати в режимі "порадника" для менеджера.

Оскільки система керування виробництвом повинна в остаточному підсумку оптимізуватися по узагальненому економічному критерії (продуктивність праці, собівартість, прибуток і т.п.), по двох описані ієрархічні системи керування якістю і керування продуктивністю повинні входити як нижні ступені ієрархії в систему керування за економічним критерієм. Задачею цієї системи є оптимізація за економічним критерієм шляхом уведення ваг для локальних критеріїв описаних підсистем у залежності від цін на продукцію різних сортів, стану реалізації, фактичних витрат на виготовлення і т.п.

Таким чином, для процесів трирівнева ієрархічна система керування являє собою зєднання двох взаємнопроникаючих систем керування - керування якістю і керування продуктивністю, у якого загальної є тільки верхня ступінь.

Структурна схема системи керування технологічним процесом за економічним критерієм наведена на рисунку 1.2, у додатках.