Аналіз політики розподілу.

Маркетингова політика розподілу — це діяльність фірми з планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх виробництва до місць продажу чи використання для задоволення попиту й отримання відповідного зиску.

Ключовий момент маркетингової політики розподілу — це вибір та конструювання каналів розподілу.

Маркетингові канали розподілу — це маршрути, за якими товари переміщуються від місць виробництва до місць продажу чи використання, переходячи від одного власника до іншого; це сукупність фірм чи осіб, які самі передають (чи допомагають передати комусь іншому) право власності на конкретні товари на їхньому шляху від виробника до споживача.

Цілі розподілу мають бути взаємопов’язані з цілями й політикою фірми в інших галузях, визначені ясно й конкретно.

Специфікація завдань розпо­ділу — це перелік функцій, які виконуватимуться каналом розподілу в ході реалізації процесів товарного руху.

Структура товарної політики складається з трьох основних блоків: розробки, обслуговування, елімінування.

Найвагомішим і найважливішим із наведених блоків є перший - розробка. Вона може здійснюватися у двох напрямах: створення принципово нового продукту або вдосконалення товарів, які вже обертаються на ринку.

Створення нового продукту дає фірмі можливість швидкої перемоги в конкурентній боротьбі, значного розширення частки ринку, зайняття позиції лідера, завоювання певної ринкової ніші. Проте, з іншого боку, створення нового продукту і вихід з ним на ринок завжди пов'язані з великою часткою ризику, оскільки неправильна ідея або похибки розробки, недостатні урахування та аналіз вимог ринку, невдало обраний час виходу на ринок й інші чинники можуть призвести до повного або часткового провалу і загрожують фірмі банкрутством.

Наступний напрям блоку розробки пов'язаний з модифікацією або модернізацією вже наявних товарів. Він менш ризикований для фірми, але й менш прибутковий. Під час його використання фірма акцентує увагу на зміні певних споживчих характеристик товару відповідно до запитів цільової аудиторії, роблячи вагомішою вигоду від споживання або експлуатації. У разі погіршення властивостей і якості пропонованого споживачам товару фірма здебільшого розраховує на утримання наявної частки ринку і кола клієнтів, застосовуючи оборонну стратегію, у разі створення нового продукту - наступальну.

В умовах дії ринкового механізму, що базується на конкуренції, "для того щоб утриматися на місці, треба з усіх сил бігти вперед". Цей афоризм дає змогу зрозуміти, чому підприємець, який намагається досягти прибутковості і дохідності господарської діяльності своєї фірми, змушений насамперед вирішувати завдання, пов'язані з інноваціями і розробкою нових видів продукції.

Другий блок маркетингової товарної політики - обслуговування - пов'язаний з процесами, які дають можливість зберегти ту сукупність характеристик товару, що задовольняє певні потреби обслуговуваних сегментів покупців та забезпечує фірмі активний і стабільний збут.

Блок обслуговування пов'язаний зі збереженням споживчих властивостей товару в процесі доведення його до споживача.

При організації та управлінні товарорухом необхідно враховувати множину градацій якості товару і вимоги до неї відповідних стандартів.

Оскільки ринковій кон'юнктурі властиві особливий динамізм і мінливість, фірма зобов'язана постійно орієнтуватися на наявний платоспроможний попит, своєчасно реагуючи на тенденції до його підвищення або зниження. У разі стійкого зниження попиту на певний товар аж до повного його зникнення, незважаючи на маркетингові зусилля, фірмі необхідно вжити заходи щодо виведення застарілого товару з ринку. Ця процедура становить основу третього блоку маркетингової товарної політики - елімінування.

Процес елімінування - це виведення застарілого товару з ринку.

Якщо порівняти час початку елімінування з часом проходження товаром стадій життєвого циклу, то йому відповідатиме стадія спаду (деградація). Слід зауважити, що є низка "чинників ризику", які свідчать про необхідність ретельного дослідження неходового товару та визначення подальшої стратегії (елімінування або посилення позицій):

- скорочення обсягів попиту та збуту;

- зниження норми прибутку, зменшення частки ринку;

- зростання витрат обігу;

- поява досконалішого товару-аналога;

- активізація діяльності конкурентів.

Для своєчасної процедури елімінування фірми необхідне орієнтування на платоспроможний попит.

Жоден із перерахованих чинників сам по собі не може бути підставою для зняття продукції з виробництва або вилучення її з реалізації. Проте їхня сукупність і тим більше перманентність свідчать про необхідність прийняття певного маркетингового рішення, однією з альтернатив якого може бути вихід із ринку. Процес виведення товару з ринку завжди складний і досить болісний для фірми, тому зняттю з реалізації та припиненню виробництва підлягають тільки найбільш неходові модифікації товару. До всіх інших мають застосовуватися маркетингові методи продовження часу обігу на ринку.

У цілому зазначимо, що для пом'якшення негативних наслідків виходу товару з ринку дуже важливим е застосування такого елемента товарної політики, як своєчасне внесення до товару змін, що підвищують корисність в очах клієнтів, і виведення на ринок нових товарів замість тих, які вичерпали свій життєвий цикл.

Товарна політика тісно пов'язана з метою діяльності фірми і формою організації продажу.

Із розвитком запитів споживачів і можливостей задовольняти ці запити для залучення клієнтури на ринку повинні перебувати в обігу не прості вироби, а товар з підкріпленням, комплексом послуг, гарантією, сервісом. Цей комплекс сприяє найповнішому задоволенню потреб клієнтури, оскільки багаторазово посилює споживчу корисність товару. Природно, посилення корисності стимулює попит, внаслідок чого зростають обсяги продажу, виторг та прибуток фірми. Така товарна політика називається системним продажем. Іноді при організації системного продажу фірмі вигідніше самій здійснювати реалізацію, іноді слід кооперуватися з іншими підприємствами спорідненого профілю. В кожному окремому випадку фірма самостійно розв'язує цю проблему, яка є невід'ємним компонентом товарної політики.

Фірма використовує прямий канал збуту, не звертаючись до посередників адже прагне мати тісний контакт із споживачем для того щоб орієнтуватися у його потребах та побажаннях. Прямий контакт фірми зі споживачем надає фірмі можливість отримати додаткову інформацію про потреби споживачів, це допомагає компанії орієнтуватися на ринку та слідкувати за виникненням нових напрямків у потребах чи побажаннях споживачів.

Фірма займається просуванням своїх послуг через мережу інтернет, завдяки великому використанню зараз суспільством інтернету та соціальних мереж це сприяє більш швидкому розповсюдженню інформації та розповісти споживачеві більше про фірму та послуги що нею надаються.

Фірма не має торгівельної мережі, та партнерських програм проте час від часу має замовлення які виконує спільно з іншими будівничими фірмами здебільшого такими об’єктами є державні установи ( дитячі садки, школи, інтернати тощо).