logo search
shpori_Ekonomyka_pratsy

61. Розкрийте сутність основних моделей соціального партнерства.

За механізмом правового регулювання договірного процесу у світі склалися три основні моделі соціального партнерства.

Перша модель характеризується високим рівнем централіза­ції договірного процесу. Застосовується у Північній Європі -Бельгії, Данії, Нідерландах, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Австрії. У цих країнах було втілено міжнародно-правовий принцип «три-партизму МОП», завдяки якому всі рішення щодо соціально-трудових відносин приймаються за активної ролі владних струк­тур і за участі всіх соціальних партнерів. Стратегічний трикутник соціального партнерства перебуває на найвищому організаційно­му рівні. Укази, що тут виробляються, стають основою для галу­зей і підприємств.

Друга модель найбільш типова для країн Центральної Євро­пи - Італії, Німеччини, Швейцарії, а також для Англії, Ірландії. У цих країнах не створюються на національному рівні постійно ді­ючі органи соціального партнерства. Уряди країн періодично проводять консультації з національними об'єднанням профспілок і роботодавців. Спільні рішення на цьому рівні майже не ухва­люються, іноді укладаються загальнонаціональні угоди з окремих питань соціальної політики. Головний трикутник переговорів проходить переважно на регіональному і галузевому рівнях.

Третя модель є характерною для країн, в яких процес пере­говорів відбувається на рівні підприємств та установ: Франції, Іс­панії, Португалії, Греції а також США та Японії. Це означає, що організація власників (роботодавців) не втручається в соціально-трудові відносини.