48.Фермерські та колективні підприємства в сільському госпо­дарстві. Фермерство в Україні

У сільському господарстві дедалі більше утверджуються селянські (фермерські) господарства, які є формою підприємництва громадян України,що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію,займатись її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 19-річного віку, та інші родичі, котрі об'єдналися для роботи в ньому. Селянське (фермерське) господарство може бути створене однією особою. Фермерські господарства можуть використовувати найману робочу силу.Селянські (фермерські) господарства мають значний потенціал для розв'язання соціально-економічних проблем сільського господарства, є привабливою формою підприємства на селі і розвиваються високими темпами.Селянське (фермерське) господарство (СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну продукцію сільського господарства, займатися її переробкою і реалізацією. Це підприємство є юридичною особою, має назву, печатку і штамп, працює на засадах самоокупності. Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням.Підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.Закон України «Про фермерське господарство» 1991 року розглядає селянське господарство в якості самостійного господарюючого суб'єкта з правами юридичної особи, представлений окремим громадянином, сім'єю або групою інших осіб, здійснює виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції на основі використання майна та земельнихх ділянок, що знаходяться в їх користуванні, в тому числі і в оренду, в довічному успадковане володінні чи у власності. Формою здійснення підприємницької діяльності селянина виступає сімейне, індивідуальне підприємство, що характеризується сукупністю прав і обов'язків

49.Державні підприємства в ринковій економіці. Державні підприємства в Україні.Д. п- підпр, осн засоби якого є держ власн, керівники признач державними органами, або прац за контрактом. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством,належить йому на правах повного господарського ведення. в Україні існує 11 175 утворених при міністерствах і відомствах державних госпрозрахункових підприємств, установ та організацій. Зокрема, 7 608 з них входять до сфери управління міністерств, 3 567 – інших центральних органів виконавчої влади.

50.Фонди підприємства, їх кругооборот та оборот. Фонди підприємс – це матеріально-речова та фінансова база підпри,яка забезп його життєдіяльність.Види – 1)виробничі фонди(основні(засоби праці-верстати,інструменти) та оборотні (предмети праці (сировина,матеріали); 2) невиробн. фонди ( не пов’язані з виробн.товарів та послуг). Кругооборот фондів – це рух фондів,в якому вони проходять 3 стадії – 1 раз в сфері виробн і 2 рази в сфері обігу. Обороти фондів – це рух фондів,як процес, який включає нескінченну к-ть кругооборотів.

51.Витрати виробництва та підприємницький дохід. Витрати вииробництва – це грошові застрати фірми на купівлю ресурсів, необхідних для організац фиробн та збуту продукції. Види – 1)в залежн від обсягу виробн (постійні-не залеж від обсяг виробн і змінні-залежать) 2) в залежн від приналеж грош витрат(явні- витрати повяз з купівл ресурсів,неявні- з альтерн використ власних ресурсів підприємств). Підприємницький дохід – дохід, отримуваний від підприємницької діяльності. Нині основними формами підприємницького доходу є дивіденд, засновницький прибуток, плата за участь у робот і керівних органів великих акціонерних компаній тощо. 

52.Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки. Доходи та витрати домогосподарств.Домогосподарства в Україні.Д г- єкон суб’єкт, який склад з одного або більш к-сті індивід, що спільно здійсн господ діяльн і маюсть спільн бедж. Домогосп є посередн між держ і споживач До них відносяться такі економічні агенти, як приватні підприємства, державні господарюючі структури, кооперативи, акціонерні організації, банки, страхові і кредитні товариства, індивідуальні підприємства і товариства. В Україні, якщо вважати складом сім'ї три особи, налічується близько 16 млн. домогосподарств. Загальні доходи складаються з грошових доходів, а також вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного домогосподарства (за винятком поточних витрат на її виробництво), в порядку самозаготівель, суми безготівкових пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії та палива, суми безготівкових пільг на оплату телефону, проїзду у транспорті, , вартості подарованих родичами та іншими особами продовольчих товарів. Сукупні витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих сукупних витрат. Сукупні витрати включають фактично сплачені грошові витрати домогосподарства, вартість натуральних надходжень, суми пільг та безготівкових субсидій.

53.Зміст управлінської діяльності підприємства. Менеджмент. Еволюція теорій управління.Терм менеджм в Укр поч. використав з 90-х рр. 20 ст. В умовах розв ринков віднос він активно проник на укр. Підприємства Менеджмент- ціле спрям вплив на колект працівників з метою виконання поставл завдань. Одним із перших, хто створив цілісну систему управління виробництвом, був американський інженер Фредерік Уінслоу Тейлор Ця система стосовно заробітної плати означала: заробітна плата платиться людині, а не місцю; встановлення розцінок повинно ґрунтуватися на точних знаннях, а не на здогадках; розцінки, які ґрунтуються на точних знаннях, повинні бути єдиними; Суттєвий вклад в теорію і практику управління був зроблений інженером-механіком Гаррінгтоном Емерсоном Йому належать найважливіші відкриття принципів підвищення продуктивності праці.Важливою стороною управління виробництвом є керівництво людьми, адміністративна діяльність. Цій діяльності, її раціоналізації присвятив ряд робіт видний керівник виробництва французький інженер Анрі Файоль (1841-1925). Головну увагу Файоль приділяв управлінню персоналом, насамперед - адміністративним кадрам

54.Функції управління фірмою. Організаційні структури управління підприємством.Ф-ї менеджм-види управлінськ діяльн, які забезпеч формув способу управлінськ впливу.- планування(вид упр діяльн, який визнач перспективу і майб стан підпр)- організування( вид у. д. який відобраз проц. Формув управління ограніз)- мотивування( вид у.д., який забезпеч проц. Спонукання прац до діяльн)- контролювання(вид у.д. щодо виявл відхилень, збоїв у проц. Виробн. Та причин їх виникн)- регулювання.(вид у.д. спрям на усун відхилень, шляхом впровадж відповідн заходів).Організаційна структура управління будь-яким суб`єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.Типи організаційних структур управління:Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та інші функції у відповідному підрозділ Функціональна – структура, яка передбачає наявність штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень Лінійно-функціональна – структура управління, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальність за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі Дивізіональна – це структура управління, яка будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування Матрична – це структура, яка передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції (послуг).

55. Необхідність, суть та функції маркетингу. Маркетинг – це діяльність підприємства, яка спрямована на доведення товарів та послуг до кінця, з метою задовл потреб сопживачів.До основних функцій маркетингу належать: Аналітична функція(1. Аналіз і систематичне вивчення існуючих ринків. 2. Вивчення потреб різних груп споживачів.3. Вивчення фірмової структури ринку.4. Вивчення товарної структури ринку.5. Аналіз внутрішнього середовища підприємства.)Виробнича функція(1. Організація виробництва нових товарів, розроблення нових технологій. 2. Організація матеріально-технічного постачання. 3. Управління якістю і конкурентноздатністю готової продукції.)Збутова функція(1. Організація системи товароруху.2. Організація сервісу. 3. Організація системи формування попиту і стимулювання збуту. 4. Проведення ціленаправленої товарної політики. 5. Проведення ціленаправленої цінової політики.)Функція управління і контролю(1. Організація стратегічного і оперативного планування на підприємстві. 2. Інформаційне забезпечення управління маркетингом.3. Організація контролю маркетингу.)

56.Національна економіка як ціле. Поняття макроекономічної рівноваги.Національна економіка - сукупність взаємопов’язаних сфер та галузей народного господарства. Об’єктом аналізу є всі соц.-екон. Процеси, які відбуваються на макрорівні,тобто на рівні макроекономіки в цілому, рівень держави,країни. Макроекономіка-наука,яка вивчає екон. закони і закономірності і механізм функціонування нац. економіки. Мета макроекономіки- аналіз макроекономічних параметрів розвитку країни з метою видачі рекомендацій уряду з питань підвищення економіки. Макроекономічні явища - зростання, макроекономічна рівновага,рівень зайнятості і безробіття, рівень цін і інфляція, податки,державний бюджет,платіжний баланс. Цілі макроекономіки: досягнення стійкого екон. зростання, екон. свобода суб’єктів, оптимальність платіжного балансу, високий рівень життя і соціальний захист населення, досягнення повної зайнятості ресурсів,справедливий розподіл доходів суспільства, підвищення ефективності виробництва. Макроекономічна рівновага – явище ідеальне, являє собою такий стан економіки, за якого всі ресурси задіяні і в найкращих комбінаціях. Види:1. між сукупними доходами і сукупними витратами 2.між сукупною пропозицією і сукупним попитом.

57.Сукупні доходи та сукупні витрати, необхідність їх урівноваження.Сукупні доходи- доходи всіх суб’єктів економіки, домогосподарств ( зарплата, рента та %), підприємств(прибуток,амортизаційні відрахування, заощадження держави (податки).Сукупні витрати - витрати всіх суб’єктів економіки, домогосподарств( споживчі), підприємств(інвестиційні),державні витрати(закупка товарів і послуг), закордонного сектору(чистий експорт - різниця експорту і імпорту). Умова рівності доходів і витрат виявляється в тім, що ВВП — основний показник економічного розвитку країни може розраховуватися методом витрат і методом доходів. Для аналізу макроекономічної рівноваги важливо, що сукупність усіх витрат являє собою сукупний попит. Класична теорія передбачає можливість автоматичного встановлення рівноваги між доходами й витратами через зміну цін, зарплати, ренти, відсотка — через дію законів попиту та пропозиції. Теорія Кейнса визначає державу як головного «регулювальника» рівноваги; при цьому вона використовує монетарну та фіскальну політику (схема 13).Якщо витрати перевищують доходи, то в суспільстві буде спостерігатися інфляція. Держава повинна знизити сукупний попит, тобто при тих самих доходах знизити можливість їхньої витрати. Для цього підвищуються податки як зі споживачів, так і на бізнес. Держава знижує витрати, але їй потрібно також знизити кількість грошей в обігу: для цього підвищуються облікова відсоткова ставка, норма банківських резервів. У такий спосіб держава проводить політику стримування.При перевищенні доходів над витратами виникає проблема зайнятості. У цьому випадку гроші не потрапляють до виробників товарів і послуг, бо не витрачаються. Бізнес скорочує попит на робочу силу — зростає безробіття. Держава застосовує стимулюючі методи, спрямовані на збільшення витрат. Методи фіскальної політики — зменшення податків і збільшення державних витрат. Методи монетарної — зниження облікової відсоткової ставки та норми обов’язкових резервів.

58.Сукупний попит і сукупна пропозиція, їх урівноваження. Сукупний попит – це ек.категор,яка відобр той обсяг нац.виробн товарів та послуг,який взмозі і бажають купити всі споживачі економіки. Сукупна пропозиція – це ек.категорія,яка характ той обсяг нац.виробн,які готові виробити і поставити на ринок всі товаро-виробники економіки. В ринкових умовах важливішими елементами економіки є попит і пропозиція, а також ціна, яка виконує функцію їх урівноваження. 

59. Класичний, кейнсіанський та неокласичні погляди на можливість досягнення макрорівноваги. Макроекономічна рівновага - стан економічної системи, при якому має місце рівність обсягу виробництва та обсягу купівельного попиту.Сьогодні існує два основні погляди щодо досягнення макроекономічної рівноваги за природного ВВП. Згідно класичного погляду, ціни і заробітна плата є гнучкими, що забезпечує швидке досягнення рівноважного стану за повної зайнятості після збурення. Тому крива AS є вертикальною або дуже крутою у довго- і короткостроковому періодах. Це означає, що зміни AD позначаються лише на рівні цін і не впливають на обсяг національного виробництва.В кейнсианской теории для рыночной экономики характерно неравновесие; она не гарантирует полной занятости, поэтому не обладает механизмом автоматического саморегулирования. Во-первых, вызывает сомнения основные взаимосвязи инвестиций, сбережений и процентной ставки. Между ними есть несоответствие, так как субъекты сбережений и инвесторы - разные группы, поэтому и решения о сбережениях и инвестициях принимаются различными группами лиц. Кроме того, на денежном рынке кроме сбережений есть еще один источник инвестиций - кредитные учреждения. Во-вторых, экономика развивается не гладко; нет эластичности соотношения цен и зарплаты. Таким образом, Кейнс считает совокупный спрос изменчивым, а цены - неэластичными, поэтому безработица сохраняется в течение длительного периода времени. Отсюда необходимость макроэкономической политики регулирования совокупного спроса со стороны государства. Государство помогает приблизиться к уровню равновесия путем проведения экспансионистскую финансовую и денежно-кредитную политику. В период кризисов рекомендовалось расширять государственные расходы, стимулировать инвестиции частного сектора через снижение налогов, низкую ставку процента.