1. Що було спільним для всіх проектів соціалістів-утопістів?

Витоки соціалістичних економічних вчень беруть початок з глибини історії. З давніх часів люди мріяли про справедливе і щасливе суспільство, в якому відсутні експлуатація і гноблення, економічні і соціальні нерівності. Все це знайшло відображення в творах багатьох мислителів, у розроблених ними моделях якогось „справедливого” суспільства майбутнього.

Однією із перших утопічних ідей була модель ідеальної держави Платона („Політейя”, „Закони”), яка базувалася на суспільних інтересах та рівності. Ідеї християнського комунізму, заснованого на принципах рівності, суспільно корисної праці знаходять своє відображення в новозавітній книжці „Діяння апостолів”. З тих пір виникало і зникало багато утопічних концепцій.

Проте особливо популярними вони стали з ХV століття, коли розпочався період розкладання феодалізму і зародження нових капіталістичних відносин у Західній Європі. Зявляються фантастичні проекти побудови безкласового суспільства.

Безпосередньою причиною їх появи у період пізнього середньовіччя стали розорення селянства, зубожіння народних мас, що спонукало до посилення стихійної боротьби проти феодалізму.

В історії економічної думки можна виділити два основні етапи розвитку соціалістичних утопічних економічних ідей:

- ранній утопічний соціалізм, який виражений у фантастичних проектах видатних мислителів ХV - XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Мельє, Т.Мюнцера та ін. Передумовами виникнення даних проектів стали: розклад феодалізму, первісне нагромадження капіталу, яке супроводжувалося розоренням селянства та зубожінням переважної більшості населення. Тому саме у творах ранніх соціалістів-утопістів відображена ідеологія антифеодального протесту, прагнення до усунення феодальних привілеїв та залежностей, утвердження справедливого і щасливого суспільства;

- пізній утопічний соціалізм (XVII - ХІХ ст.), який базується на ідеях вдосконалення і перебудови капіталістичного суспільства і найбільш відомими представниками якого були К. А. Сен-Сімон, Ш. Фурє, Р. Оуен. Передумовами, які вплинули на формування їх ідей, були завершення промислового перевороту, масове розорення селянства, майнове розшарування суспільства, зростання безробіття, погіршення становища робітничого класу, загострення соціальних суперечностей тощо.

Для представників раннього утопічного соціалізму були характерними критика недоліків існуючого устрою та приватної власності з позиції моралі і тяжіння до примітивної ідеалізації суспільного життя, заснованого на рівності потреб і здібностей.

Великий вплив на зміну економічної думки у пізньому середньовіччі здійснили процес первісного нагромадження капіталу і швидке соціальне розшарування суспільства внаслідок розвитку мануфактурного виробництва, великих географічних відкриттів і пограбування колоній. Все це посилило прагнення до створення соціальних утопій зі “справедливим” політичним, економічним та соціальним устроєм суспільства.

Одним з найвидатніших представників раннього утопічного соціалізму був англійський письменник-гуманіст, державний діяч Томас Мор (1478-1535). В 1516 р. Т. Мор опублікував свою знамениту книжку „Утопія” („утопія” - благодатне місце, що його ніде не існує), яка дала назву новій течії суспільної думки. В ній здійснена вперше критика капіталізму, а саме процесу первісного нагромадження капіталу як першооснови всіх суспільних суперечностей і майнової нерівності.В „Утопії” викладена і утопічна модель ідеального суспільства, основними характерними рисами якої є:

- відсутність приватної власності;

- відсутність грошей і торгівлі, прямий продуктообмін між містом і селом;

- зрівняльний розподіл, відсутність соціальної нерівності;

- строга регламентація та обовязковість праці для всіх, поєднання занять фізичною та розумовою працею;

- сімейно-ремісничий уклад господарського життя; землеробство як основа господарської діяльності; організація сільськогосподарських робіт за принципом трудової повинності;

- наближена до республіки форма державного устрою, всезагальні вибори посадових осіб, рівність жінок з чоловіками у всіх правах, свобода совісті тощо.

Ранні ідеї утопічного соціалізму розвивав італійський мислитель Томазо Кампанелла (1568-1639), монах-домініканець, один із лідерів боротьби за звільнення Італії від гніту іспанської монархії. У творі „Місто сонця” (1623) він запропонував проект ідеальної утопічної держави, в основі якої має бути загальнонародна власність на майно (крім індивідуального житла) та господарство натурального типу. Його суспільство - це конгломерат сільськогосподарських общин, до роботи в яких залучаються всі громадяни, а споживання має бути суспільним, виходячи із потреб.

Основні риси утопічної моделі ідеального суспільства Т.Кампанелли:

- відсутність приватної власності, майнової нерівності, злиднів та експлуатації;

- відсутність грошей, натуральний продуктообмін;

- зрівняльний розподіл благ;

- примусова обовязкова праця, розподіл обовязків відповідно до здібностей кожного;

- державний устрій, заснований на поєднанні духовної і світської влади.

Представником раннього утопічного соціалізму був і Томас Мюнцер (1490-1525), німецький мислитель-бунтівник, який закликав насильницьким шляхом змінити існуючий лад і встановити “тисячоліття царства Христа”.

Утвердження „царства Божого” на землі можливе в результаті насильницького знищення феодального устрою. Суди і влада повинні перейти до братства бідняків, а земля має бути передана селянам. Саме простий народ, як стверджував Т. Мюнцер, є носієм божественної справедливості, здатним побудувати безкласове суспільство, засноване на засадах рівності і справедливості.

У суспільстві „царство Божого” не існуватимуть державна влада, класові відмінності, приватна власність та нерівність. Загальний добробут населення буде невпинно зростати на основі спільного майна.

Усі соціальні утопії раннього періоду описували наївні проекти суспільства, які ґрунтувалися на спільній власності, з відсутніми товарним виробництвом і грошима, на зрівняльних засадах розподілу благ. Мислителі мріяли створити суспільство, де люди будуть звільнені від бідності, злиднів і гноблення і зможуть розвивати свою особистість.

Пізній утопічний соціалізм представлений працями відомих мислителів XVIII - XIX ст. Р. А. Сен-Сімона, Ш. Фурє та Р. Оуена. Виховані на ідеях Т.Мора і Т. Кампанелли, французьких просвітителів, і, розчарувавшись у результатах буржуазних революцій, вони почали виступати із рішучою критикою капіталістичного ладу і створювати нові фантастичні моделі “світлого майбутнього”. У чисто теоретичному плані їх погляди знаходилися на узбіччі економічної науки, проте вони внесли помітний вклад в критику капіталізму і цікаві здогадки про напрямки майбутнього суспільного розвитку.Одним із найбільш відомих представників французького утопічного соціалізму був Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа (1760-1825), аристократ за походженням і учасник антифеодальної революції 1789-1794 рр. Його економічні ідеї знайшли своє відображення у працях “Про промислову систему” (1821), “Катехізис промисловців” (1824), “Нове християнство” (1825).

Головну увагу Сен-Сімон приділяє дослідженню соціологічних проблем, проте при розгляді методологічних питань історії людського суспільства він вносить вклад і в розвиток політичної економії. На його думку, поступальний розвиток суспільства відбувається шляхом переходу від одного рівня (стадії, формації) до іншого в результаті зростання обсягу знань і вдосконалення господарства.

В кожній стадії існує два періоди: органічний або рівноважний, і критичний, коли рівновага розвитку порушується. Органічний період - це час, коли суспільство виступає єдиним і організованим цілим, стійким в економічних і ідеологічних відносинах. При критичному періоді виділяється певний клас, економічна могутність якого поступово зростає і який прагне прийти до влади. В результаті політичної боротьби між ним і рештою населення відбувається перехід до нової більш прогресивної стадії. Саме в цьому, з точки зору Сен-Сімона, і проявляється суть історичного прогресу. Тому перехід до нового суспільного ладу, який більш відповідає людській природі, так як забезпечує щастя для значно більшої кількості людей, є історичною необхідністю.

Сен-Сімон признавав, що причинами зародження нового (капіталістичного) суспільства є виникнення і розвиток промисловості, торгівлі, а також міст, які є матеріальною базою для формування буржуазії. Велике значення відіграють відносини власності, так як вони лежать в основі організації суспільства. Проте головними чинниками розвитку суспільства він вважав розвиток науки, розуму і свідомості, а економічним чинником і класовій боротьбі відводив другорядну роль.

Новий суспільний лад (капіталізм) він називає індустріалізмом, вважаючи, що його основою повинна стати промисловість, а управління в масштабі всього суспільства повинно здійснюватися з єдиного центру на основі певного плану. Процес управління повинні здійснювати найбільш досвідчені промисловці (індустріали), вчені - розробляти плани виробництва, розподілу продуктів і науково обґрунтувати плани розвитку виробництва. Безпосередньо ж здійснювати реалізацію даних планів повинна армія трудящих.

В новій суспільній організації асоціація замінить конкуренцію, всі будуть зобовязані працювати на користь людства і їх праця оцінюватиметься за принципом: “від кожного - по здібностях, кожному - по його внеску”. В даному суспільстві не мають права на існування землевласники і лихварі, проте залишиться приватна власність. Все це на думку мислителя дозволить позбутися анархії виробництва і забезпечити плановість та централізм в управлінні економікою.

Можливі соціальні протиріччя повинні вирішуватися мирним шляхом, де велику роль відіграватимуть особистості і реформи. А все суспільство повинно обєднуватися новою релігією (“нове християнство” - сукупність різних ідей науки і, в першу чергу, самого Сен-Сімона, про новий суспільний лад).

Уявлення Сен-Сімона про майбутній суспільний устрій багато в чому збігаються із сучасним постіндустріальним суспільством, яке, проте, функціонує на конкурентних засадах.

Визначним французьким соціалістом був і Шарль Фурє (1772-1837), купець, торговий службовець. Основні його праці „Теорія чотирьох рухів і загальних доль” (1808), „Новий промисловий і суспільний світ” (1828), „Теорія всесвітньої єдності” (1838).

Головною його ідеєю є досягнення соціальної гармонії, яка можлива лише в суспільстві, побудованому на засадах справедливості і рівності. Капіталізм, зі своєю промисловістю, є ж ворожим людині, а капіталістична індустріалізація лише посилює антагонізм між інтересами індивідуума і колективу. Тому капіталізм потребує обовязкового реформування з метою ліквідації існуючої приватної власності, яка породжує конкуренцію, анархію і призводить до несправедливого і нерівномірного розподілу багатства.

Досягти соціальну гармонію можливо при асоціаційній формі організації суспільства, яку Ш. Фурє назвав Соціальною Гармонією, і для якої характерні такі основні риси:

- ліквідація експлуататорського характеру приватної власності через підпорядкування її інтересам суспільства шляхом створення асоціації вільних виробників (фаланг). Економічною основою суспільства повинна стати суспільна власність на засоби виробництва, усуспільнена окремими фалангами, які є первинною господарською одиницею асоціації;

- основою життя фаланги є колективна і механізована сільськогосподарська праця. Розвиток промисловості має бути підпорядкованим сільському господарству;

- обовязковість та привабливість праці для всіх, виконання робіт за планом;

- відсутність конкуренції і розвиток змагання між трудящими як основи зростання продуктивності праці і поліпшення добробуту суспільства;

- справедливий розподіл продуктів і доходів відповідно до внеску кожної особи в загальні результати ( з врахуванням частки майна у спільній власності, кількості затраченої праці і здібностей та таланту);

- формування і використання фондів суспільного споживання.

Ш. Фурє був прихильником мирного переходу до нового суспільства, де всезагальна роль відводилася реформам, агітації, прикладу і геніальній особистості. Класову боротьбу він вважав величезним нещастям для людства, а революції - пограбуванням багатих в інтересах інтриганів та авантюристів.

Найвідомішим представником утопічного соціалізму в Англії був Роберт Оуен (1771-1858), автор праць „Виклад раціональної системи суспільства” (1830), „Книга про новий моральний світ” (1840) та ін.Характерним у творчості Р. Оуена є гостра критика капіталізму як системи, що перешкоджає раціональному поєднанню виробників та засобів виробництва, розподілу факторів виробництва та продуктів праці, породжує суперечності, злидні, нові форми рабства та війни. Причиною цих недоліків він вважає приватну власність і заперечує право на її існування у будь-яких формах.

На відміну від французьких утопістів, які заперечували класичну політичну економію, Р. Оуен був прихильником трудової теорії вартості Д. Рікардо і вважав працю єдиним джерелом вартості. Проте, він вважав, що при капіталізмі закон вартості не діє, так як більша частина продукту попадає капіталістам і землевласникам. Вихід із даної ситуації - реорганізація існуючого суспільства і створення такого ладу, де будуть відсутні бідність і безробіття. Такий лад він назвав соціалізмом. Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Р. Оуена:

- відсутність приватної власності, організація кооперативної праці на засадах суспільної власності, рівність громадян у правах і обовязках;

- первинні клітинки соціалістичного ладу - кооперовані общини, які засновані на принципі єдності праці і споживання;

- праця є єдиним мірилом цінності і є обовязковою для всіх;

- використання принципу розподілу: від кожного за здібностями, кожному за працею;

- ліквідація протилежностей між містом і селом.

Чергування занять землеробською та ремісничою працею.

Незважаючи на відсутність серйозної теоретичної основи, твори соціалістів-утопістів справили значний вплив на еволюцію економічної думки:

- започаткували критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства;

- вказали на певні напрямки майбутньої еволюції суспільства і сприяли пошуку шляхів його вдосконалення;

- вплинули на розвиток економічної думки.

Якщо теорії раннього утопічного соціалізму були більш прагматичними і переважно досліджували господарські реальності та матеріальні умови економічної діяльності, то в концепціях пізніх соціалістів-утопістів створюються фантастичні проекти швидкої побудови справедливого суспільства, опираючись на тогочасні суспільні інституції - державу, науку, мораль, політику і наявну економічну базу.

Незважаючи на існуючі відмінності, для більшості соціалістичних утопічних учень характерними є такі спільні риси:

- емоційна критика феодалізму та капіталізму за їх неспроможність забезпечити справедливий розподіл багатства та неефективне використання матеріальних і людських ресурсів;

- заперечення приватної власності та вільної конкуренції як основи експлуатації та соціальної нерівності;

- розуміння розвитку людського суспільства як історичного процесу, що проявляється в заміні існуючого ладу більш прогресивним і справедливим;

- здійснення не лише опису ідеального суспільства, але і намагання навязати людям обовязковий образ дій і поведінки, регламентацію їх життя;

- відмова від насильницьких, революційних методів побудови ідеального суспільства і віра у можливість трансформації існуючого суспільного ладу в ідеальне суспільство за рахунок виховання населення, пропаганди і поширення соціалістичних ідей.